У повісті «Бесльній Абат» Хан-Гірей писав: «Деякі з самого сильного і числом і зв'язками відділення Шапсугського дворян Шеретлукових розграбували проїжджих торговців, бувши-ших під заступництвом членів одного клану, і вбили при цьому випадку двох захисників і покровителів. У колишні ча-мена це нічого не значило: дворяни дозволяли собі ще й не такі насильства; але тепер народ вже відчував своє мо-гущество, вирішив помститися і сильною масою напав на будинок одного з дворян, розграбував його, захопив кріпосну дівчину і образив матір дворянина грубими словами і по-
боями. Це був майже перший приклад посягання народу на честь і права, присвоєні дворянину і його дому корен-ними звичаями. Шапсугського дворяни сильно образилися цієї зухвалістю народу і тут почалася між ними ворожнеча, знаменита своїми наслідками »13
Подальші події розвивалися наступним чином. Шеретлукови «покинули свою непокірну \ ю рідних>» і вст \ пі-ли під заступництво бжедугі Потім сосюялся з'їзд, на якому більшість учасників висловилося за підтримку Шеретлукових 14. «Шапсуги скликали численне, доти небачена в їхній землі ополчення». Бжед> гскіе дворяни дві-нулісь їм назустріч, «хоча не складали й половини не-приятеля». «Неприязні ополчення зустрілися на бере-гах Бзійко, і тут сталося кровопролиття, в пізніший час небачене в міжусобних війнах черкеських пле-мен» 15.
Бжедугі розгромили селянське ополчення, але це б-ла піррова перемога. Дворяни, виснаживши свої сили, не змогли повернути втрачених позицій, а тфокотлі, незважаючи на час-ються, не думали складати зброю і жадали реваншу. Подальша конфронтація загрожувала суспільству повної Деста-зації. Для того щоб запобігти цьому і відновити хоча б відносний порядок, ворогуючі сторони пішли на компроміс.
Права дворян і народу були розмежовані на «прапора-тому з'їзді, відомому під назвою« Печетніко-зефес »16. Їх представники зобов'язалися не відступати від «певних на цьому з'їзді пунктів умов і узаконений (хабз)» 17. До важ-нейшим його постановам слід віднести підвищення це-ни крові вільного селянина до 28 голів (сшха) 18. Позд-неї вона була підвищена до 30 голів '9 і таким чином при-одно до ціни крові дворянина. Були прийняті закони, охра-нявшіе права тфокотлей в сфері гостинності і покрови-тва 20, що було вельми важливим заходом, враховуючи по-вод загострення відносин між ними і дворянами. У ре-док цих та інших рішень з'їзду «внутрішні беспо-койствия цих племен, вироблені спорами про права родо-вих, були припинені до поширення в Черкесії ша-риата» 21.
На з'їзді феодалам не вдалося домогтися повернення оброчних селян (Огове), «які відмовилися від покори», що, по суті, «становило главнчю втрату дворян» 22 І та обставина, що тфокотлі не видавали їх власникам і надавали заступництво всім збіглим селянам, послу- жило потужним поштовхом до міграції кріпосного населення з
сусідніх «княжих володінь», що, з одного боку, увели-Чіва чисельність шапсугів, нагухайцев і абадзехов, а з іншого - обессиливало «аристократичну» групу адигів.
Що ж стосується впливу Печетніко-зефеса на представи-тільну систему, то, ймовірно, саме на ньому відбулося об'єк-єднання «аристократичного» і «демократичного» зібрав-ний, що дало нову якість. У зв'язку з цим великий інте-рес подають відомості Л. Я- Люльє про їх співіснування-ванні до суспільно-політичного перевороту в умовах на-розтане антагонізму між тфокотлямі і дворянами.
«Переворот цей, що позбавив дворян їх переваг, вдосконалення-шилася в такий спосіб З ослабленням впливу дворян в народі почали з'являтися думки про свободу і незалежність. Народ став небайдуже дивитися на переваги дворян, якими останні пишалися, вважаючи їх єдиним оп-лотом проти оселяється нового порядку. З цього воз-Ніклу
безвладдя з усіма його наслідками. Треба б-ло підшукав кошти до впровадження порядку. Для дослідження таких коштів стали скликати народні збори - аристо-кратіческая і демократичне. Останнє, за більшістю своєму, брало перевагу над першим. Дворяни, побоюючись \ витрачати свої переваги, вдавалися до різних підступів і намагалися розбудувати одностайність супротивної ним партії, до чого, іноді, за допомогою своїх прихильників досягали. Тог-да знищувалися вводяться постанови і оселяється но-вий безлад; але при всім не знайшлася людина, яка змогла б їм скористатися, а подія між тим вдосконалення-шалось. Аристократія мала поступитися демократії.
Бачачи невдачу в дебатах і підступи, дворяни вдалися до сили зброї. Вони шукали допомоги у дворян сусідні племена-ні - Бзедугов »23.
Таким чином, можна говорити про паралельне функцио-нировании двох типів зібрань до кінця XVIII століття: тради-ційного «аристократичного» і нового «демократичного» зборів. Після перевороту «аристократичні» зборів втрачають колишнє значення і цілком закономірно зливаються з «демократичними» зборами, що кладе початок новому типу Хаси. Однак при всьому цьому, мабуть, не можна виключати епізодичних зборів знаті до повної втрати нею панів-ного положення в суспільстві
Наступний етап суспільно-політичних Перетворюва-ний у шапсугів, натухайцев і абадзехов пов'язаний з поширеною-ням шаріату, який, за словами Хан-Гірея, «підірвав права і владу вищого класу і змінив. узаконення »Пе-четників-зефеса24. Велику роль в утвердженні шаріату
зіграло збори під назвою «Хауцехяс» скликане в 1822 році. «Наслідком цих зборів, писав Л. Я. Лю-льє, - було запровадження суду по шаріату, згідно Корану, з якого відбуваються права духовні, цивільні і політич-ські. Ті проте ж з мешканців морського узбережжя, у кото-яких магометанство ще не вкоренилася і які придержи-ються колишніх своїх релігійних обрядів, продовжували раз-бірательство тяжб і суперечок за допомогою третейського суду »20. Однак і в цій частині Черкесії позиції шаріату неухильно зрівняти права різних станів як одного із засобів гічної діяльність «трехбунчужного Хасан-паші», який «підпорядкував все шаріату, в усі племена розіслав і призначив імамів для поширення ісламізму» і, «діючи таким чином силою релігії, дав швидке напрямок умам чер-кесского народу до згубного рівності »26.
Очевидно, що тут, крім старань турецького паші, треба враховувати потреби народних мас в ідеологічному обгрунтуванні подальшої демократизації суспільства. Чи не слу-чайно, що в сфері судочинства селяни дотримуючись-лись шаріату, а дворяни - звичаєвого права. Необхідність зрівняти права різних станів як одного із засобів інтеграції суспільства стає особливо актуальною в усло-віях наростаючою агресії з боку Російської Імперії.
Годі й доводити, що в цій обстановці релігія, вважала війну з невірними священним обов'язком кожного віруючого, відповідала сподіванням всього народу. Тому цілком закономірно, що іслам зміцнював свої позиції в міру на-дження царизму, сприяючи руйнуванню всіх структур, які перешкоджали консолідації суспільства.
Говорячи про ідеологічні чинники встановлення «згубу-ного рівності», про який писав Хан-Гірей, слід враховувати-вать, що грунт для їх дії була підготовлена социаль-ними силами, що не мали релігійного забарвлення. Ми маємо на увазі перш за все «співприсяжників братства», які стали основним засобом організаційного згуртування тфокотлей в їх антифеодальної оорьбе. Давши перший імпульс гро-венно-політичних перетворень, вони в той же час ста-ли однією з головних підвалин нової представницької системи.
Як політичні союзи «братства» виникли задовго до суспільно-політичного перевороту, і занепад влади ФЕО-далекої аристократії, що не додавала їм на перших порах серйозного значення, був підготовлений поступовим зростанням їх могутності. «Дворянство, - писав Хан-Гірей.- пишаючись своєю старовиною і сильне своїми перевагами, не хотіло уні-зить себе родинними зв'язками з людьми низького проісхож-
дення, а народ, навпаки того, брав у своє коло каждо-го прибульця і, так би мовити, всиновлював його. прибулець при-_ сяга бути вірним класу, до якого приставав, а той, зі свого боку, також присягав охороняти безпеку нового свого члена Таким чином, клас збільшувався і, соеди-ненний в одне ціле загальними вигодами і клятвами, склад-вав один союз , якого кожен член набув чинності з по-міццю сопрнсяжніков (тхарог) 27 Тут-то і має шукати причини розвитку понять народу про свободу, наслідком ко-торих був% ласий впливу і влади дворянства; але цей пе-реворот відбувся не водночас, а поступово і майже непримітний-ним чином, без попереднього ким-небудь міркування по-наслідків »28
«Співприсяжників братства», зігравши велику роль в занепаді колишньої влади дворянства у шапсугів, натухайцев і Абад-зехов. разом з тим ослабили суміжні з ними княжі володіння бжед \ гов, теміргоевци, хатукаевци, мамхеговцев і ін. «Братства» до тому \ ж сприяли значному зростання \ чисельності народонаселення у «демократичних» суб-етносів «Підвладні князям і дворянам люди сусідніх володінь, - вказував адигські історик, - при найменшій обі-де або загрозу з боку власників. почали переходити до них, де були прийняті і водворяеми, що, поступово примножуючи сили і населеність тих, слабшав і зменшувало ін \ ги \ "2С
Це повідомлення узгоджується з відомостями Г -В Новицький-го про «Союзі присяжних братів». «Союз цей, - писав він, - збільшує народонаселення в горах-якої утікач, блукаючи-га, преследлемий законами, знаходить вірне притулок в Аді-хе, переважно у абадзехов, шапсугів і натухайцев, ко-торие майже всі складені з подібних людей. Втікач, ко-торий передбачає оселитися в горах, негайно по при-бутті повинен просити заступництва і оголосити своє на-вимірювань прийняти їх обряд У цьому випадку він робиться безопас-ним, приводиться до присяги і дає зобов'язання вести себе відповідно до звичаїв Адехе »30
«Як би там не було, - стверджував Хан-Гірей, - звичайний цей \ ставши співприсяжників братства був труною влади вис-шего класу у всій закубанських Черкесії» 31.
Висування братських союзів на перший план громад-но-політичного життя «демократичної» групи адигів лише підкреслює той безперечний факт, що сусідські свя-зи, що існували в рамках колишніх вотчин і приспособ-лені для феодальної експлуатації, виявилися не в перебуваючи-ванні стати засобом самоорганізації тфокотлей в їх анти-
феодальної боротьбі. При ще нічим не поколебленной влади феодальної аристократії селянство, по суті, не грало ніякої ролі в органах управління традиційної вотчини - громади. Ця обставина почасти знаходить своє пояснити-ня в тій загальній закономірності, за якою розвиток сель-ської громади в умовах феодалізму характеризувався все-мірним відчуженням від неї функцій управління, військового захисту, суду і т. Д.
Необхідно також враховувати, що відчуження політич-ських функцій від тфокотлей ускладнювався їх роз'єднаністю, чому в чималому ступені сприяли і особливості при-родно-географічного середовища в гірській частині Західної Чер-кесіі. Властива феодалізму з його натуральним госпо-вом економічна і політична роздробленість гро-ва на окремі замкнуті маленькому світі закріплювалася тут самою системою гірських хребтів, річок, ущелин, лісів, що, природний-но, ускладнювало об'єднання селян за територіальним принципом за межами географічно ізольованою местно- сти
Пригніченість общинних свобод всередині дрібних вотчин і слабкість сусідсько-корпоративних зв'язків між тфокотлямі змушувала їх шукати опору і засоби боротьби за межами своїх невеликих поселень. Але міжгромадські територіальним-ні зв'язку в цей період відрізнялися спорадично і регу-лювати надобщінних формами влади феодалів. В об-становке ж загострення антифеодальної боротьби тфокотлі не мали ніякими іншими засобами організаційно-го згуртування, крім родинних об'єднань, з яких найбільш дієвими виявилися «співприсяжників братства» Тому звернення селян, пригнічених всередині Вотч-ни-громади в поза нею позбавлених участі в управлінні про-громадської справами, до зв'язків, які встановлюються за посредст-вом форм штучного споріднення, видається цілком за-закономірності явищем.
Проте роль територіальних зв'язків не можна недо-оцінювати. Зокрема, при дослідженні причин посилення гірських адигів, зростання їх чисельності та ролі в цих процес-сах політичних союзів селянства слід враховувати, що жоден переселенець не ставав членом «братства», якщо він одночасно не входив до складу тієї чи іншої раз-новідності вотчини-громади. Усвідомлення необхідності «розмножити число своє» 32 відноситься до суб'єктивних фак-Торам збільшення чисельності цієї групи адигів об'єктивним тивні ж можливості такого збільшення, на наш погляд, були закладені в особливостях структури територіальних
організацій. «Посібник», який чиниться «братством» при «запровадженні» 33 прибульця, могло виручити останнього тільки на перших порах його життя в новому середовищі. У далекій-шем ж йому доводилося займатися продуктивною тру-будинок, купувати земельну ділянку, обробляти його, уста-встановлюються певні відносини з сусідами з приводу землі і т. Д.
До суспільно-політичного перевороту «оселення» прибульця в межах певного населеного пункту кон-троліровалось його власником. Після воно регулювалося ор-ганами самоврядування сусідської громади нового типу. Але в будь-якому випадку тісний взаємозв'язок родинних і терито-ріальних об'єднань у вирішенні таких питань не викли-кість сумнівів. Ще більш чітко вона простежується в формах їх представництва в адміністративно-управленче-ських структурах різного рівня.