3. Смерть як культурний феномен.
Співвідносячи смерть і культуру, ми можемо сказати, що смерть є природний, позакультурному феномен, тому в самій культурі така внеположенность сприймається в аурі незбагненної загадковості, а її трагізм для окремої особистості починає відчуватися лише в зв'язку із загостренням почуття особистого буття, усвідомлення нею себе як неповторного сущес-тва.
На Сході (Японія) з уществовал культ предків, в основі якого лежала переконаність людей у тому, що людина продовжує своє життя в нащадках і вмирає остаточно лише тоді, коли його рід перерветься.
В Індії масову свідомість пронизувала і пронизує і понині ідея перевтілення душ - сансара. Для сповідують цю ідею реальний світ - тимчасовий світ, більш того, ілюзорний світ, а реальність - в потойбічному існуванні. У кожної людини - своя карма (доля), але її можна покращувати або погіршувати своїм життям. Тому гідне завершення життя сприймається як духовне піднесення, а не трагедія.
Пізніше в історії у зв'язку з поступовим ослабленням родинних і общинних зв'язків культ предків тримається на традиції, підтримуваної як культурна норма, трагізм же смерті починає переживатися як особиста трагедія. Саме на цьому етапі розвитку історичного людини з'явилися нові релігії (буддизм, зоро-астрізм, іудаїзм, даосизм - 7-4 ст. До н. Е.).
У Стародавній Греції Сократ і Платон вважали, що «ті, хто справді відданий філософії, зайняті, по суті речей, тільки одним - вмиранням і смертю». Душа і тіло, за Платоном належать різним світам, душа після смерті звільняється від темниці тіла і повертається в світ ідей. Вчення Сократа, Платона і Аристотеля про безсмертя душі пом'якшує трагізм смерті.
У світових релігіях, що виникли пізніше, з'являються вже і тема відповідальності людини за вчинки в земному житті, і тема порятунку - після смерті душа потрапляє в рай чи пекло в залежності від діянь особистості, тому можна сказати, що страх людини перед смертю релігіями використовується в якості регулятора земного життя. Так, використовуючи принцип взаємної відплати між людиною і Суддею (Богом), світові релігії заклали основи ціннісно