Сільське господарство займає виняткове місце в житті будь-якого суспільства, бо саме тут виробляється переважна маса продуктів харчування, наявність яких є найпершим умовою життя людини.
Сучасне сільське господарство виробництво неможливо уявити відокремленим, ізольованим, що розвиваються і функціонують поза національної економіки.
У реальному житті воно базується на міжгалузевій виробничій кооперації, що зв'язує сільське господарство і пов'язані з ним галузі економіки, які:
- 1) з одного боку, представляють сільському господарству засоби виробництва, всі необхідні технічні умови виробництва;
- 2) з іншого боку, переробляють сільськогосподарську сировину і доводять продукти харчування, готові до споживання, до споживача.
На основі такої взаємодії різних галузей виникає агропромисловий комплекс.
Агропромисловий комплекс - це сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.
АПК - функціональна багатогалузева підсистема виражає взаємозв'язок, взаємодія сільського господарства і пов'язаних з ним галузей економіки з виробництва сільськогосподарської техніки, сільськогосподарської продукції, її зберігання, переробка, транспортування і реалізація.
Формування АПК пов'язано з переходом сільського господарства до машинної стадії виробництва, яка значно поглибила і розширила технологічні і функціональні зв'язку сільського господарства з іншими галузями національної економіки.
Практично всі галузі національної економіки прямо чи опосередковано беруть участь у функціонуванні АПК.
Таким чином, організаційно-господарська структура АПК включає:
- 1) Галузі промисловості, які поставляють сільськогосподарські засоби виробництва (насіння, саджанці, тварини, техніку), а також галузі, зайняті виробничо-технічним обслуговуванням і виробництвом засобів боротьби з шкідниками;
- 2) Безпосередньо сільське господарство;
- 3) Галузі, щоб забезпечити заготівлю, переробку, зберігання, транспортування і продаж сільськогосподарської продукції;
- 4) Інфраструктура сільського господарства - це галузі, що забезпечують загальні умови розвитку АПК, а також життєдіяльність людей (дорожньо-транспортне господарство, зв'язок, зберігання, заготівля, матеріально-технічне постачання).
Сільське господарство в умовах машинної стадії виробництва не може обходитися лише власними засобами виробництва. Положення сільського господарства в АПК характеризується відносинами залежності від корпорацій як в області промислового виробництва, так і в області торгівлі.
Цю залежність сільського господарства від суміжних галузей економіки можна представити у вигляді схеми.
В умовах переходу до ринкових відносин важливим і необхідним є державне регулювання.
Що стосується сільського господарства, той воно повинно охоплювати:
- 1) Постійне спостереження за рухом ринкових цін на продукцію АПК, за прибутковістю галузей і формуванням витрат виробництва;
- 2) Відпрацювання механізму підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом регулювання мінімальних цін, фінансування і кредитування;
- 3) Узгодження цінової і фінансово-кредитної політики на продовольчому та ресурсному ринках з іншими країнами;
- 4) Сприяння розвитку міжнародних зв'язків, перш за все в галузях техніки і технології виробництва і переробки сільськогосподарської продукції;
- 5) Максимально можливе стимулювання з боку держави збільшення виробництва і підвищення якості продуктів харчування і сировини з урахуванням досвіду інших країн і цін на світовому ринку.
В цілому в Україні склалися сприятливі умови для всебічного розвитку сільського господарства. Наша держава має значний земельний фонд. Сучасна аграрна політика України характеризується корінними змінами відносин власності та формуванням господарських структур, створенням повноцінного ринку засобів виробництва і продовольства та забезпечення його відповідною інфраструктурою. Вона повинна передбачати шляхи державного управління сільським господарством і АПК в цілому на основі удосконалення економічних і організаційних відносин у виробництві, обміні і споживанні матеріальних благ і ресурсів. Також, одним з невідкладних завдань сучасної аграрної політики є здійснення земельної реформи з урахуванням особливостей різних форм господарювання та переходу до ринку.
Аграрна реформа є процесом зміни економічних відносин і, перш за все, відносин власності в сільському господарстві. Оскільки складовою частиною економічних відносин є техніко-економічні відносини, то матеріальною основою аграрної реформи повинні бути, перш за все, зміни в технологічному способі виробництва: впровадження нової техніки, культури виробництва, нові форми організації праці.
В Україні мета аграрної реформи - усунення державної монополії на землю, формування бережливого господаря, використання державної, колективної та приватної форм власності. Аграрні реформи означають зміни в землеволодінні, землекористуванні і землераспоряженіі.
В Україні допускаються різні форми власності на землю: приватна (для фермерів і для тих, хто веде підсобне господарство), колективна (для колективних господарств), державна (для державних підприємств).