Кішки потрапили в Японію з Китаю. Втім, як і багато іншого.
Як кішки опинилися в Китаї - до сих пір невідомо. Ймовірно, їх доставили з Єгипту, де одомашнили це тварина і де вважали його священним. До речі, греки, контрабандою вивозили кішок до себе, ставилися до них як предметів розкоші.
Довгий час в Японії кішки теж працювали показником багатства, як і щури з мишами. На Сході до домашніх гризунів досі ставляться з повагою: якщо в будинку щури - значить, все в порядку. При такому розкладі кішка - не самий корисний звір ...
В Японії періоду Хейан (794 - 1185) кішки отримували придворні ранги і цінувалися багато вище життя простого селянина. Тримали їх на повідках, щоб не втекли. І тривав цей цирк до періоду Едо (1603 - 1868), коли виробництву і торгівлі шовком почали всерйоз загрожувати мишачі зуби.
Вийшов указ, за яким кішок належало спустити з повідків.
Але ніхто нічого не сказав про дзвіночки!
З тих пір кішкам в Японії підвішують дзвіночок. Мишей або пташок ганяти можна, а зловити - навряд чи вийде.
Невідомо, як до цього ставилися кішки. Можна уявити, як ...
З давніх часів кішки в Японії грають дві дуже, дуже різні ролі: як милі вихованці прекрасних дам (сю-сю-сю, кошенятко, пограй з клубочком) і як бакенеко - кошкодемон, перевертень і взагалі вкрай неприємне і безжалісне створення.
Вважається, що кішка, яка прожила багато років, стає бакенеко - і може прийняти той образ, який їй сподобається. Наприклад, автобус.
Ще у таких кішок може вирости другий хвіст. Тут не можна не відзначити вплив міфу про лисицю-демона кітцуне.
Саме в хвості у кішки накопичується досвід, який веде до перетворення в бакенеко.
Щоб кішка не стала демоном, практичні японці вивели породу короткохвостих кішок. Без хвоста кішці важко стрибати, і мишолов з такої кішки не вийде. Але ми ж пам'ятаємо про дзвіночок, так що яка різниця?
Кошколюді в японському фольклорі теж не рідкість.
У казках різних народів є антропоморфні тварини, але саме японські Няка дівчата з котячими вухами і, опціонально, хвостом роблять помітний вплив на Захід ...
А з Заходу до японців завезли кельтського Кейт-Сита, Чеширського кота Льюїса Керролла, Кота в Чоботях і кота Шредінгера.
І ось весь цей не найпростіший коктейль, помножений на любов японців до всього миленькому-гарненько, і породив різноманітність кішок в японському мистецтві взагалі і в аніме зокрема.
Якщо ж підходити в темі всерйоз, то слід вивчити японський живопис, фольклор і літературу, де склалися традиції зображення котів, які втілилися в аніме.
І цим вивченням ми тут обов'язково займемося, коли я закінчу сбирать кішок з аніме ...