Короткий ЖИТИЕ АПОСТОЛА ЮДИ Якова, БРАТА ГОСПОДНЯ
Апостол Юда Яковів (Тадей, Тадей)
Свя-тій апо-стіл Юда, з чис-ла 12-ти вчених-ні-ков Хри-сто-вих, про-ис-хо-дил з ро-да ца-ря Так-ві-да і Со-ло- мо-на, був си-ном пра-вед-но-го Іосі-фа Об-руч-ні-ка від його пер-виття ж-ни.
Свя-тій апо-стіл Іоанн Бо-го-слів в сво-ем Еван-ге-ща пі-шет: «Ні бра-тя бо Його ве-ро-ва-ху в Нього» (Ін.7: 5). Свя-ти-тель Фе-о-фі-лакто, ар-хі-епі-скопа Бол-гар-ський. об'єк-яс-ня-ет ці сло-ва так: в на-ча-ле зем-но-го слу-ж-ня Держ-по-да Іісу-са Хри-ста си-но-ров'я Іосі-фа, в тому чис-ле і Юда, що не ве-ри-ли в Його Бо-же-ного-ву сущ-ність. Пре-да-ня вка-зи-ва-ет, що, ко-ли пра-вед-ний Йосип Об-руч-ник, воз-вра-тив-шись з егип-та, став де-лити меж-ду си -но-ров'я-ми при-над-ле-жав-шую йому зем-лю, він по-же-лал ви-де-лити частина і Хри-сту Спа-си-ті-лю, пик-ден-но му пре-есте-ного-но і Нетлі-но від пре-чи-стій Де-ви Ма-рії. Бра-тя вос-про-ті-ві-лись це-му, і толь-ко стар-ший з них, Іа-ков, при-понял Хри-ста Іісу-са в сов-місць-ве вла-де-ня сво-їй до-лей і за це був на-кликаний бра-том Держ-під-ним. Позд-неї Юда по-ве-рил у Хри-ста Спа-си-ті-ля як очіку-да-е-мо-го Міс-сю, всім серд-цем про ра тіл-ся до Нього і був з -бран Їм в чис-ло бли-жай-ших 12-ти вчених-ні-ков. Але, пом-ня свій гріх, а по-стіл Юда вва-тал се-бе недо-стій-ним на-зи-вать-ся бра-том Бо-жи-їм і в сво-ем со-бор-ном по- сла-ванні име-ну-ет се-бе лише бра-том Іа-ко-ва.
Свя-тій апо-стіл Юда мав і дру-Гії име-на: еван-ге-лист Мат-фей на-зи-ва-ет його «Лев-ве-ем, про-покликаний-ним Фад-де-ем» (Мф.10: 3), свя-тої еван-ге-лист Марк то-же на-зи-ва-ет його Фад-де-ем (Мк.3: 18), а в де-я-ні-ях свя-тих апо-сто-лов він упо-ми-на-ет-ся під име-ньому Вар-са-ви (Деян.15: 22). У той ча-ма це б-ло в оби-чаї.
За Віз-ні-се-ванні Держ-по-да Іісу-са Хри-ста апо-стіл Юда від-пра-вил-ся з про-по-ві-дью Еван-ге-лія. Він рас-про-стра-понял ве-ру у Хри-ста сну-ча-ла в Юдеї, Га-ли-ше, Са-ма-рії і Іду-мее, а за-тим - в стра-нах ара вії, Сі-рії і Ме-со-по-та-ми Академії і, на-ко-нец, при-йшов в го-род Едесіем-су. Тут він за-вер-шив те, що не б-ло за-кон-че-но його пред-ше-ного-ні-кому, а по-сто-лом з чис-ла 70-ти, Фад-де-ем . З-збе-ні-лось через ве-стіе, що свя-тої апо-стіл Юда хо-дил з про-по-ві-дью в Пер-сю і від-ту-да на-пі-сал на гре- че-ському язи-ке своє со-бор-ну по-сла-ня, в крат-ких сло-вах ко-то-ро-го за-клю-че-но мно-го гли-бо-ких ис-тин . Воно з-дер-жит дог-ма-ти-че-ське вчених-ня про Свя-тій Тро-і-це, про по-пло-щі-ванні Держ-по-да Іісу-са Хри-ста, про раз -Чи-ності Ан-ге-лов доб-яких і злих, про бу-ду-щем страшний-ном Су-де. У нрав-ного-ном від-но-ше-ванні апо-стіл убеж-да-ет ве-ру-ю-чих бе-мова се-бе від пліт-ської Нечі-сто-ти, бути ис-прав-ни -ми в сво-їх долж-но-стях, мо-літ-ве, ве-ре і люб-ві, за-блуд-ших об-ра-щать на шлях спа-се-ня, охра-нять се-бе від вчених-ний ере-ти-ков. Апо-стіл Юда вчить, що недо-ста-точ-но толь-ко ве-ри у Хри-ста, необ-хо-ді-ми ще і доб-які де-ла, свій-ного-ні хри-сті ан-ско-му вчених-нию.
Свя-тій апо-стіл Юда му-че-ні-чо-скі Скон-чал-ся око-ло 80-го го-да в Ар-ме-ванні, в го-ро-де Ара-ті, де він був рас-п'ят на кре-сте і прон-зен стре-ла-ми.
ПОВНЕ ЖИТИЕ АПОСТОЛА ЮДИ Якова, БРАТА ГОСПОДНЯ
Свя-тій апо-стіл Юда при-над-ле-жит до чис-лу 12-ти вчених-ні-ков Держ-по-да. Він про-ис-хо-дил з пле-ме-ні Так-ві-да і Со-ло-мо-на. Свя-тій Юда ро-дил-ся в га-лі-лей-ському го-ро-де На через-ре-ті від пра-вед-но-го Іосі-фа, до то ро-му по- тому б-ла об-ру-че-на Пре-чи-зграя Де-ва Ма-рія. З точ-но-стю неіз-вест-но, хто б-ла мати Іуди. Як на мене-нию неко-то-яких, це б-ла Са-ло-мія [1] - дочка Аг-гея, си-на Вара-хі-і-на, бра-та свя-то-го За-ха -ріі, від-ца свя-то-го Про-ро-ка і Пред-ті-чи Держ-під-ня Іоан-на. Цей Юда був бра-том свя-то-го апо-сто-ла Іа-ко-ва Пра-вед-но-го, перед-сто-я-те-ля Іеру-са-лим-ської церк-ві [2 ]. Свя-тій апо-стіл Юда на-зи-ва-ет-ся обик-но-вен-но Юдою Іа-ко-лу-вим, тобто бра-том апо-сто-ла Іа-ко-ва [3] . Це на-име-но-ва-ня він при-понял по змі-ре-ня сво-е-му, бо вва-тал се-бе недо-стій-ним на-зи-вать-ся бра-том Держ- під-ним по пло-ти, тим бо-леї, що со-греко-шив перед Держ-по-будинок, по-пер-вих, сво-їм ма-ло-ве-ри-му, а по-дру яких, Небра-то-лю-бі-ем. Що Юда з-греко-шив ма-ло-ве-ри-му, про це сві-де-тель-ству-ет свя-тої Іоанн Бо-го-слів, го-во-ря: «Бо й бра-тя його не було ве-ро-ва-ли в Нього »(Ін.7: 5).
Об'єк-яс-ня це ме-сто Еван-ге-лія, свя-тої Фе-о-фі-лакто [4] ра-зу-ме-ет тут під бра-тя-ми Хри-сто-ви-ми де -тей Іосі-фа. Імен-но, він го-во-рить:
- По-но-ху до-ставши-ля-ли Йому - т. Е. Хри-сту - і бра-тя, де-ти Іосі-фа (сере-ді ко-то-яких був і цей Іуда) ; від-ку-да ж у них та-де неве-рії до Нього? - Від сво-їй соб-ного-ний дур-ної по-чи і від за-ві-сти, бо рід-ного-ні-кам свій-ного-но за-ві-до-вати сво-їм бо-леї , ніж по-сто-рон-ним.
Отже, від-сю-да яс-но, що Юда з-греко-шив перед Держ-по-будинок сво-їм ма-ло-ве-ри-му.
Але Юда, кро-ме то-го, ока-зал Хри-сту і Небра-то-лю-біє, як про те пі-шет-ся в жи-ні Іа-ко-ва, бра-та Бо-жия. Ко-ли Йосип по воз-вра-ще-ванні з егип-та став де-лити зем-лю свою меж-ду сво-і-ми дітьми, пик-ден-ни-ми від пер-виття ж-ни, то він по-же-лал уде-лити частина і Держ-по-ду Іісу-су, пик-ден-но-му пре-есте-ного-но і Нетлі-но від пре-чи-стій Де-ви Ма-рії , - то-гда бувши-ше-му ще ма-лим від-ро-ком. Але три си-на Іосі-фо-ви не за-хо-ті-ли при-няти Хри-ста до се-бе в до-лю, як пик-ден-но-го від дру-гой ма-те-ри ; толь-ко чет-вер-тий син - зв-тій Іа-ков при-понял Його в сов-місць-ве вла-де-ня ча-стю сво-єю і від-то-го на-кликаний по-том бра -тому Бо-жи-ім. З-зна-вая ці свої преж-ня греко-хі - ма-ло-ве-рії і Небра-то-лю-біє - Іуда і не осме-ли-вал-ся име-но-вать се-бе бра- тому Бо-жи-їм, але толь-ко на-зи-вал се-бе бра-том Іа-ко-ва, як він і пі-шет в сво-ем по-сла-ванні: «Іуда, раб Іісу- са Хри-ста, брат Іа-ко-ва »(Іуд.1). Кро-ме на-зва-ня Юда Іа-ко-вліво, а по-стіл Юда име-ет ще й дру-Гії на-зва-ня. Еван-ге-лист Мат-фей на-зи-ва-ет його Лев-ве-ем і ФАД-де-ем. На-зва-ня ці так-ни апо-сто-лу Іуді не без при-чи-ни, а імен-но: сло-во «Лев-вей» зна-чит «сер-де-чен». За від-но-ше-нию до апо-сто-лу Іуді це на-зва-ня бу-дет озна-чати, що він, Іуда, по-сле со-де-лан-них їм по неве-де-нию пре-греко-ше-ний про-тив Хри-ста Бо-га, ко-ли збіль-рил-ся в тому, що Ісус є ис-тин-ний Міс-ся - Хри-стос Бог, то со-еди- ніл-ся з ним всім серд-цем сво-їм. Апо-стіл Юда на-зи-ва-ет-ся ще Фад-де-ем, що зна-чит «хва-ля-щий», бо він про-слав-вав і ис-по-ві-дав Хри-ста бо-га і воз-ве-стил Еван-ге-лиє мно-гим на-ро-дам.
Про жит-ні та де-я-тель але сті свя-то-го апо-сто-ла Іуди нам з-вест-но дуже небагатьох-гое. З-вест-но лише, що в кон-це цар-ство-ва-ня До-мі-ци-а-на [5] два вну-ка Іуди, за-ні-мав-ши-е-ся про- ра-бот-кою зем-ли соб-ного-ни-ми ру-ка-ми, б-ли при-ве-де-ни, по на-ве-там ере-ти-ков, до се-му им- пе-ра-то-ру, як по-том-ки Так-ві-да і род-ного-ні-ки Держ-по-да; але ко-ли їм-пе-ра-тор переконатися-дил-ся, що ні-ка-кой по-лі-ти-че-ської небез-но-сті вони для нього не пред-став-ля-ють, вони б-ли від-пу-ще-ни на сво-бо-ду.
Апо-стіл Юда, по-доб-но дру-гим «бра-тьямов Держ-по-да» по пло-ти, по-нес мно-Гії бла-го-вест-ні-чо-ські тру-ди, рас -про-стра-ня Еван-ге-лиє Хри-сто-во. Незаба-ре ж по-сле віз-ні-се-ня Держ-по-да Іісу-са Хри-ста на небо апо-стіл Юда, як і всі по-про-ще апо-сто-ли Хри-сто-ви , від-пра-вил-ся на про-по-адже Еван-ге-лія. За сві-де-тель-ству цер-ков-но-го ви-то-ри-ка Ні-ки-фо-ра [6]. «Бо-ж-ного-ний Юда, що не Іс-ка-рі-від-ський, а інший, ко-то-ро-му б-ло дво-я-кое на-име-но-ва-ня - Фад -дей і Лев-вей, син Іосі-фа, брат же Іа-ко-ва, сбро-шен-но-го з даху-ши збе-ма іеру-са-лим-ско-го, про-по-ве до-вал Еван-ге-лиє і рас-про-стра-понял хри-сти-ан-ство сну-ча-ла в Юдеї, Га-ли-ше, Са-ма-рії, Іду-мее, по-тому в Ара-вії, Сі-рії і Ме-со-по-та-ми Академії, на-ко-нец при-йшов в го-род Едеси-су, при-над-ле-жав-ший ца-рю Ав-га -рю [7]. де ще рань-ше його про-по-ві-ди-вал Еван-ге-лиє дру-гой Фад-дей, один з се-ми-де-ся-ти Апо-сто-лов. Тут апо-стіл Юда до-кон-чіл і ис-пра-вил те, що не б-ло вікон-че-но тим Фад-де-ем »[8].
Є через ве-стіе, що свя-тої апо-стіл Юда про-по-ві-до-вал хри-сти-ан-ство і в Пер-ці, від-ку-да і на-пі-сал на гре -Че-ському язи-ке своє со-бор-ну по-сла-ня. Як і буж-де-ні-му або по-по-будинок до на-пі-са-нию се-го по-сла-ня по-слу-жи-ло то про-сто-я-тель-ство, що в про-ще-ство ве-ру-ю-чих Вкра-лись нече-сти-ші лю-ди, ко-то-які об-ра-ща-ли бла-го-дати Бо-жию в слу-чаї до без через-ко-нию і під ви-будинок сво-бо-ди хри-сти-ан-ської доз-во-ля-ли се-бе вся-кі мерз-кі де-ла. Це крат-кое по-сла-ня за-клю-ча-ет в се-бе мно-го гли-бо-ких мис-лей і на-зи-да-тель-но-го вчених-ня. У ньому з-дер-жит-ся ча-стю вчених-ня дог-ма-ти-че-ське: про та-ін-стве Свя-тій Тро-і-ці, про по-пло-щі-ванні Іісу- са Хри-ста, про раз-ли-ності Ан-ге-лов доб-яких і злих і про бу-ду-щем страшний-ном Су-де; ча-стю же вчених-ня нрав-ного-ве: збіль-ща-ня з-бе-гать Нечі-сто-ти греко-хов-ної - пліт-ської, ху-ли, гір-до-сти, непо слу-ша-ня, за ві сті, нена-ві-сти, ко-вар-ства і лу-кав-ства; Апо-стіл з-ве-ту-ет вся-ко-му бути по-сто-ян-ним в долж-но-сті сво-їй, в ве-ре, в мо-літ-ве, в люб-ві, - з-ве-ту-ет за-бо-тить-ся про об-ра-ще-ванні за-блуд-ших, з-збе-нять се-бе від ере-ти-ков, ду-ше-шкоду- ні нра-ви ко-то-яких він з-бра-зил яс-но і об'єк-явив, що ере-ти-ки ті по-гинув-нут, по-доб-но жи-ті-лям Со-до- ма (Іуд.7).
Кро-ме то-го, в сво-ем по-сла-ванні свя-тої апо-стіл Юда го-во-рить, що недо-ста-точ-но для спа-се-ня бути толь-ко об-ра -щен-ним з язи-че-ства в хри-сти-ан-ство, але долж-но при ве-ре де-лать доб-які де-ла, при-лич-ні хри-сти-ан-ству і до-стій-ні спа-се-ня, і при-во-дит в при-заходів на-ка-че-них Бо-гом Ан-ге-лов і лю-дей. Ан-ге-лов Бог свя-зал веч-ни-ми уза-ми у мар-ке ре-ніт їх на страшний-ний Суд Свій за те, що вони не з-збе-ні-ли сво-е-го до-сто-ін-ства (Іуд.6). Лю-дей же, через ве-ден-них з егип-та, Бог по-гу-бив в пу-стине за те, що вони ВПА-ли в раз-врат, жи-вя не по за-ко-ну бо-жию (Іуд.5). Так апо-стіл Юда крат-ки-ми сло-ва-ми рас-даху-ва-ет нам в по-сла-ванні сво-ем ис-ти-ни ве-ли-кі.
Ба-го раз-лич-них країн по-се-тил свя-тої апо-стіл Юда, про-по-ві-дуючи Еван-ге-лиє, об-ра-щая до Хри-сто-вої ве-ре на -ро-ди і на-став-ляя їх на шлях спа-се-ня. У та-ких тру-дах до-сяг він країн Ара-рат-ських і тут, від-вра-тив мно-же-ство лю-дей від ідо-ло-по-клон-ства, зро-лал їх хри- сти-а-на-ми. Цим апо-стіл силь-но по-кричу-жив про-тив се-бе жре-цов ідол-ських: вони схва-ти-ли його і по-сле раз-лич-них му-че-ний по-ве сі-ли на кре-сте і прон-зи-ли стре-ла-ми. Так вікон-чіл по-двиг і життя свою свя-тої апо-стіл Юда і ото-йшов до Хри-сту Бо-гу, щоб при-няти від Нього ве-нець веч-но-го мож-да-я-ня на небі [9].
[1] Від цього Са-ло-ми Академії сле-ду-ет від-ли-чать ще ста-ри-цу Са-ло-мию - жи-тель-ні-цу Виф-ле-е-ма (на-ре -чен-ву баб-ку Держ-по-да); ця Са-ло-мія б-ла род-ного-ні-цей Пре-св. Де-ви Ма-рії і прав. Іосі-фа; см. про неї в ска-за-ванні про Пик-де-стве Хри-сто-ве, - ме-сяц де-кабріо, 25-го чис-ло, і в жи-ні св. Іосі-фа Об-руч-ні-ка - 26 де-каб-ря.
[2] Свя-тій апо-стіл Іа-ков, брат Держ-по-день по пло-ти, по пре-да-нию, со-пут-ство-вал від-цу сво-е-му Іосі-фу, прис-но-де-ве ма-рії і Мла-ден-цу Іісу-су у вре-мя біг-ства їх в КГІ-пет. За віз-ні-се-ванні Спа-си-ті-ля він був по-ставши-льон епі-ско-пом церк-ві Іеру-са-лим-ської; він пер-вий со-ста-вив Бо-же-ного-ву ли-тур-енергію. Скон-чал-ся, бу-Дучі свер-дружин іуді-я-ми з даху-ла цер-ков-но-го, в 61 або 62 го-ду по Р. Хр .; йому при-над-ле-жит со-бор-ну по-сла-ня, но-ся-ний його ім'я. Па-м'яти се-го св. апо-сто-ла - 23 ок-тяб-ря.
[3] Впро-ніж, недо-то-які від-ли-ча-ють від Іуди, бра-та Держ-під-ня, Іу-ду Іа-ко-лу-ва (упо-ми-на-е- мо-го в Еван-ге-ща від Лу-ки гл. 6, ст. 16 і в кн. Де-ян.1: 13) і до се-му апо-сто-лу від-но-сят сле-ду -у-ний со-про-ща-йо-майо в Еван-ге-ща об-сто-я-тель-ство. Під ча-ма по-слід-ній Сво-їй про-щаль-ної бі-се-ди з ура-ні-ка-ми, Держ-подь, воз-ве-стів їм про Сво-ем від-ше-наслідком до Бо-гу От-цу, в вті-ня їм ска-зал: «Не залишати-лю вас сі-ро-та-ми; при-ду до вас. Ще немно-го, і світ вже не уви-дит Ме-ня; а ви уві-ді-ті Ме-ня, бо Я жи-ву, і ви бу-де-ті жити. В той день узна-е-ті ви, що Я в От-це Мо-му, а ви в Мені, і Я в вас. Хто име-ет за-по-ві-ді Мої і со-блю-да-ет їх, той лю-біт Ме-ня; а хто лю-біт Ме-ня, той віз-люб-льон бу-дет От-цем Мо-им; і Я віз-люб-лю його і яв-люсь йому Сам »(Ін.14: 18-21); то-гда Юда ска-зал Держ-по-ду: «Держ-по-ді! що це, що Ти хо-чешь явити Се-бе нам, а не ми-ру? »(Івана 14: 22). З це-го по-про-са вид-но, що апо-стіл Юда ще не рас-став-ся з лю-бі-мою мис-Лію іуді-їв про Міс-сі як про зем-ном ца-ре і по-ні-малий обидві-щан-ве яв-ле-ня Держ-по-да в смислі-ле ба-ді-мо-го, чув-ного-но-го яв-ле-ня, у сла-ве зем -но-го ца-ря і за-по-е-ва-ті-ля. Держ-подь від-ве-те Сво-їм дав йому по-нять, що Він - не зем-ної цар, і яв-ле-ня Його в Цар-стве Сво-му не їсти яв-ле-ня ви-ді -мое, зовн-неї, ті-лес-ве, але внут-рен-неї, ду-хов-ве, - та-ін-ного-ве об-ще-ня Його з ве-ру-ю-щі-ми (Ін.14: 23).
[4] Бла-дружин-ний Фе-о-фі-лакто, ар-хі-епі-скопа р Ахрі-ди в Бол-га-рії, через ве-стін сво-їм тол-ко-ва-ні -ємо на Чет-ве-ро-е-ван-ге-лиє, в ко-то-ром він сле-ду-ет у мно-гом св. Іоан-ну Зла-то-усту. Скон-чал-ся око-ло 1085 р
[5] Їм-пе-ра-тор рим-ський До-мі-ци-ан цар-ство-вал з 81 р по 96 р
[6] Ні-ки-фор Кал-лист - греко-че-ський ис-то-рик 14 ве-ка, осту-вив-ший нам «Іс-то-рію Церк-ви».
[7] Се-му Ав-га-рю, по пре-да-нию, Ісус Хри-стос по-слав Свій Неру-ко-тво-рен-ний-раз. Едеси-са - го-род в Ме-со-по-та-ми Академії.
[8] Па-м'яти се-го св. апо-сто-ла Фад-дея - 21 ав-гу-ста, а так-же і 4 ян-ва-ря.