Великі комерційні банки в Росії переживають не найкращі часи. Тільки за весну - літо цього року своїх ліцензій позбулися такі гіганти, як Росенергобанк, Татфондбанк і «Югра». Центробанк ввів в них зовнішнє управління, доручивши це завдання Агентству зі страхування вкладів (АСВ), проте «варяги» з АСВ виконують свої функції формально, часом байдуже спостерігаючи за тим, як засоби, ще залишилися на рахунках, зникають в невідомому напрямку.
В реальності цієї ситуації, на жаль, легко переконатися на прикладі Татфондбанка. Діра в його капіталі становить на 96,7 млрд рублів, загальна сума боргів - 189,7 млрд, а ліквідних активів нараховується не більше ніж на 8 млрд рублів. І навіть вони поступово зменшуються, так як позичальники оформляють собі в судах відтермінування по виплатах, скасування застав і інші преференції.
Здавалося б, АСВ має такі рішення опротестовувати, щоб повернути на банківські рахунки роздані гроші. Але іноді взагалі ніяких помітних рухів у цьому напрямку агентство не робить ... Наочно показує, як банки банкрутують, державні гроші «пиляються», а імпортозаміщення пробуксовує, історія одного з кредитів Татфондбанка, виданого в минулому році ТОВ «Завод з виробництва синтетичних миючих засобів» під порука «Нефіс Косметікс».
Куди дивилася служба безпеки
Напевно, в умовах економічних санкцій банк вирішив підтримати виробництво оте-
кількісний миючих засобів? Ні, швидше за корупціонерам і любителям «розпилів» ніякі західні економічні санкції і жодні президентські програми імпортозаміщення перешкодити не в силах.
До свого приходу на «Завод» Юрій Ляшенко був акціонером «Нефіс» і брав участь в ряді проектів топ-менеджменту цієї компанії. За даними ЕГРЮЛ, він також займався організацією азартних ігор в якості індивідуального підприємця, а за даними системи СПАРК-Інтерфакс, виступав засновником і керівником безлічі компаній. Діяльність принаймні однієї з них була припинена за рішенням суду, а інша ухилялася від виконання судового рішення про стягнення заборгованості, чим привернула до себе увагу колекторів. Крім того, Ляшенко проходив відповідачем в ряді судових справ, пов'язаних з невиконанням зобов'язань.
І ось ця людина десь бере 50 млн рублів, щоб вкласти їх в ТОВ, яке не мало на своєму балансі ніякого майна, кредитного навантаження і навіть просто оборотних коштів. А Татфондбанк без всяких сумнівів видає цього ТОВ великий кредит.
Куди дивилася служба безпеки? Як міг банк видати кредит настільки сумнівною компанії з настільки сумнівним засновником? Відповісти на всі ці питання повинні, напевно, компетентні органи. Зате стає зрозуміло, куди в даному випадку поділися гроші Татфондбанка і чому його вкладникам не вдасться повернути свої кошти.
Багатомільярдний кредит просто поплив з рук
Отримавши кредит, Ляшенко та його «Завод» буквально через кілька днів виявилися учасниками програми субсидування процентної ставки, яка реалізується Мінпромторгу для нових інвестпроектів за пріоритетними напрямами цивільної промисловості.
Це, мабуть, свідчить про те, що в Мінпромторгу до відбору кандидатів на субсидії ставляться так само безвідповідально, як в Татфондбанк до позичальників. Чи варто дивуватися, що мільярди, які виділяються з держбюджету на підтримку важливих інвестпроектів, безслідно випаровуються, не приносячи державі ніякого відчутного результату?
Агентство зі страхування вкладів бере проблемний банк під контроль, гроші виводяться через сумнівні кредити, банки банкрутують, агентство робить пару заяв напоказ - і кінці у воду. А гроші - в офшори?
І ось історія повторюється - адже свій власний завод з виробництва СМС у групи «Нефіс» теж є. Чи не його збирається видати за новобудову екс-акціонер «Нефіс» Ляшенко? У такому випадку гроші, в тому числі і державні, виявляться просто вкраденими.
Після отримання кредиту в Татфондбанк ТОВ «Завод з виробництва СМС» звернулося в Арбітражний суд Татарстану до вимог про відстрочку виплати. Арбітраж пішов назустріч і санкціонував заборони на стягнення неустойки, підвищення процентної ставки, вимога дострокового погашення кредиту та списання коштів з рахунків в інших банках. Одночасно виступав поручителем «Нефіс» намагається розірвати свій договір поручительства. Через суд він уже заблокував можливість стягнення або списання грошових коштів, а також накладення арешту на своє майно.
Таким чином, багатомільярдний кредит просто поплив з рук Агентства зі страхування вкладів, до якого перейшло управління лопнули Татфондбанк. Жодних протестів у АСВ це рішення Арбітражного суду не викликало. В цілому складається враження, що ми спостерігаємо грандіозну схему з виведення з банку всіх цих мільярдів: «Нефіс» створює фірму-прокладку «Завод з виробництва СМС», банк робить вигляд, що не помічає сумнівних обставин і перераховує їй величезну суму, чиновники Мінпромторгу вливають в схему ще й бюджетні мільйони, суд перетворює кредит фактично в безповоротний, забороняючи стягувати по ньому кошти як з поручителя, так і в найближчі роки з самої компанії, АСВ, мабуть, вважає, що так і треба.
Вкладники «Югри» чекають від глави Центробанку Набіулліної надання плану фінансового оздоровлення банку
Тепер організаторам залишилося тільки розпорошити кредитні гроші по офшорам і одноденок - і можна вважати справу завершеним. Очевидно, що подібні схеми за участю судів і банків не можуть обійтися без серйозного залучення адміністративного ресурсу.
На шляху ініціатив стоять шахраї і пройдисвіти
«Нефіс» - не єдина компанія, блокування активів якої за допомогою суду Агентство зі страхування вкладів просто проігнорувало. Є й інші приклади. Тим часом в подібні схеми можуть бути залучені і інші банки, так що про масштаби виведених з них коштів залишається тільки здогадуватися.
Очевидно, подібні історії трапляються досить часто. Складається відчуття, що АСВ бере проблемний банк під контроль, гроші виводяться через сумнівні кредити, банки банкрутують, агентство робить пару заяв напоказ - і кінці у воду. А гроші - в офшори? Тому-то ми і спостерігаємо раз по раз, як великі, солідні кредитні організації перетворюються в полопані мильні бульбашки. Отже, система видачі кредитів потребує серйозного доопрацювання.
Не менш серйозна доробка потрібна і самому АСВ. Про яку ефективність цього державного агентства взагалі може йти мова, якщо воно примудрилося розмістити майже мільярд рублів на рахунках збанкрутілого в минулому році Внешпромбанка? Схоже, інструменти моніторингу фінансової безпеки і стабільності кредитних закладів, які використовуються АСВ, потрібно як мінімум заново перевірити на ефективність.
Ще один висновок з історії АСВ, Татфондбанка, «Нефіс» та інших компаній - необхідність більш ретельної перевірки учасників субсидіарних програм, які претендують на бюджетні вливання. Державні кошти повинні йти на реальну підтримку інноваційних виробництв і великих інвестиційних проектів, а не в кишеню недобросовісним позичальникам, банкірам і чиновникам, що видає давно працюють виробничі потужності за надсучасні новобудови.
І особливо важливо покласти край цій корупційній вакханалії в умовах економічних санкцій. Президент Росії Володимир Путін неодноразово нагадував про ефективність фінансових вкладень в імпортозаміщення і про необхідність впровадження пільг і стимулів для модернізації і створення нових промвиробництва. Але на шляху президентських ініціатив стоять шахраї і пройдисвіти. Кредити, взяті ними на компанії-пустушки, отримують держпідтримку, а реальні виробники змушені кредитуватися під непідйомний відсоток і тільки мріяти про держсубсидії. Причому добитися субсидування процентної ставки багатьом ще складніше, ніж отримати сам кредит.
За матеріалами ЗМІ
Використання матеріалів «Версії» без індексується гіперпосилання заборонено