Біографія Михайла Прохорова.
Прохоров Михайло Дмитрович, голова правління, а також генеральний директор ВАТ ГМК «Норільський нікель».
Михайло Дмитрович Прохоров народився 3 травня 1965 р століцеУкаіни місті Москві.
Як стверджують його літописці, Михайло Дмитрович Прохоров примудрився народитися в потрібній родині і в потрібний час, і саме завдяки цьому він зміг реалізувати себе повною мірою за часів економічних реформ. Саме в той час Михайлу Прохорову дуже пощастило, так як він не належав до числа «золотої молоді» того часу, а відповідно не страждав в післяперебудовний час. Хоча його сім'я змогла в повній мірі дати йому все для того, щоб його кар'єра склалася. Мати Прохорова працювала в Московському інституті хімічних матеріалів, а батько Дмитро Прохоров начальник Управління міжнародних зв'язків Держкомспорту СРСР. Так що Прохоров мав прекрасних вчителів для того, щоб успішно підготуватися до вступних іспитів, причому в дуже престижний Московський інститут. До того ж на непоганий факультет - МЕВ (факультет міжнародних економічних відносин). На додачу до того, що у Прохорова був атестат з відзнакою англійської спецшколи, він зумів ще й знайти рекомендації райкому ВЛКСМ.
Не дивлячись на те, що у Прохорова була досить насичена юність, він зумів пройти службу в радянській армії. Після того, як він вже став студентом, викладачі не розчарувалися в ньому. З плином часу всі викладачі стали помічати, що повністю всю громадське навантаження несе чарівний спортсмен Михайло Прохоров. Відповідно його ентузіазм не залишився без винагороди і його включили в факультетське бюро ВЛКСМ. І Михайло Прохоров виправдав всі надії.
У 1989 році Михайло вже закінчив інститут і став фахівцем з міжнародних фінансових відносин. Горбачовські реформи внесли деякі поправки в життєвий план студента-відмінника. У КПРС він все-таки вступив, але на останню хвилю розподілу молодих фахівців так і не потрапив. Але, кар'єрі Михайла це не завадило. Завдяки своїй дипломній роботі, яка свідчила про те, що Прохоров був добре освітлений по темі прогнозування валютного курсу в умовах економіки, його прийняли на роботу в МБЕС (Міжнародний банк економічного співробітництва). Та й посада йому дісталася просто чарівна - начальник відділу управлінського відомства.
Низька зарплата анітрохи не бентежила Михайла, адже він на той час уже налагодив виробництво «варених» джинсів, які були дуже модними в той час. До того ж цією справою він займався не один, а разом з Хлопоніним, нині заступником Голови Уряду Укаїни і повноважним представником Президента в Північно-Кавказькому федеральному окрузі. Судячи зі слів знайомих, які знали дещо про особливості цього бізнесу Прохорова, ролі в ньому були чітко розподілені. Хлопонін був зайнятий виробництвом, на якому працювали студенти рідного інституту Прохорова, а він в свою чергу поширював речі серед своїх колег. Що стосується прибутку від цього бізнесу, то про неї нічого невідомо. Але варто зауважити, що варіння джинсів ніяк не заважала основній роботі Михайла Прохорова. Якби він не зустрів починаючого підприємця Смелаа Потаніна, то, напевно, цей дуже талановитий фінансист так би і працював в українській банківській системі. Майбутній олігарх, засновник фірми «Інтеррос», прийшов в банк, де працював Прохоров за грошима. Як пізніше з'ясувалося, він придбав не тільки кредит, але і однодумця. В майбутньому стало ясно, що гроші просто липли до цього тандему.
М.Прохоров і В.Потаніну зустрілися як ділові партнери в дуже сприятливий час, так як саме тоді Міжнародний банк економічного співробітництва (МБЕС) вирішив, що пора позбавлятися від важкої ноші - необхідність надавати кредити своїм засновникам, якими були уряду дружніх соціалістичних країн. Для того щоб позбутися від мисливців за вітчизняними грошима, було вирішено перейменувати МБЕС в МФК (Міжнародна фінансова компанія). І саме це кредитна установа має змогу обслуговувати рахунки багатьох зовнішньоторговельних підприємств. Керівником МФК став Михайло Прохоров.
Робота МФК не склалося ще на першому етапі розвитку компанії. Клієнти, які до цього працювали в МБЕС, не надто довіряли новому установі, а нові клієнти віддавали перевагу співпрацювати з банками. З урахуванням цього було вирішено створити новий банк, який отримав назву «ОНЕКСІМ банк» (Об'єднаний імпортно-експортний). Сміла Потанін був призначений главою цього банку, знайшлося там місце і практично всім університетським друзям Михайла Прохорова. Там почали працювати Олег Касьянов, Олександр Хлопонін, Сміла Шматович, Дмитро Маслов. Пізніше МФК Прохорова і «Інтеррос» Потаніна разом з деякими іншими пов'язаними з ними структурами змогли викупити контрольний пакет акцій «ОНЕКСІМ банку».
Але, звичайно ж, причинами успіху, якого досяг Михайло Прохоров, не можна вважати тільки те, що він умів заводити правильні знайомства і вибирати хороших партнерів. Люди, які знають Михайла Прохорова стверджують, що тільки його працьовитість і наполегливість допомогли йому досягти того, що він зараз має.