По-перше, вони повинні виконувати і підтримувати (scaffold) обсяг дефекту.
По-друге, мати остеоідуктівностью, тобто активно спонукати остеобласти і, можливо, інші мезенхімальні клітини до формування кістки.
І, по-третє, мати хороші показники біосумісності, тобто бути біодеградіруемимі і не викликати у реципієнта запальних реакцій. Остання якість зазвичай досягається в матеріалі тільки за рахунок зниження його антигенних характеристик.
Сукупність усіх цих властивостей дозволяє таким матеріалами паралельно з опорної (остеокондуктивних) функцією, забезпечувати і біоінтеграціей - вростання клітин і судин в структури імплантату.
Мал. 1. Сканирующая електронна мікрограма.
Матеріал "Алломатрікс-Імплант" через 1,5 міс. після операції.
Найбільш відомим з сучасних біоматеріалів є колаген. Його широке застосування в практичній медицині пов'язано з розвитком реконструктивної хірургії та пошуком нових матеріалів, що виконують каркасну і пластичну функції при регенерації тканин. До основних переваг колагену - як пластичного біоматеріалу слід віднести його низьку токсичність і антигенность, високу механічну міцність і стійкість до тканинних протезів (Істранов Л. П. 1976). Джерелами отримання колагену при виготовленні виробів для пластичної хірургії служать тканини багаті цим білком - шкіра, сухожилля, перикард і кістка. Широке поширення в медичній практиці отримав розчин шкірного колагену, що випускається фірмою Collagen Corp. (Palo-Alto USA), під назвами "Zyderm" і "Zyplast". На основі цього колагену були розроблені різні вироби медичного призначення такі як - імплантати, покриття для ран, хірургічні нитки для ушивання ранових поверхонь і т.д.
Проте, за даними іншої групи дослідників біокомпозіціонного матеріали, що містять шкірний колаген "Ziderm" і синтетичний ГА, мають певні остегеннимі потенціями. Так, Katthagen і співавт. (1984), вивчаючи дію матеріалу "Коллапат", що містить шкірний колаген типу 1 і частки високо дисперсного ГА, на відновлення кісткових дефектів стегнової кістки у кроликів, встановили, що регенерація кісткової тканини у досвідчених тварин протікала в 5 разів швидше, ніж в контролі. Ці експериментальні результати лягли в основу подальшого застосування матеріалу "Коллапат" в клінічній практиці.
Отже, в області лікування кісткових патологій перед ТИ стоїть реальна задача по створенню біокомпозіціонних матеріалів, застосування яких забезпечить вирішення багатьох проблем як з трансплантації клітин і стимуляції формування кістки в місцях її пошкодження, так і по зниженню трудових і фінансових витрат при усуненні кісткових ушкоджень у хворих різного профілю.
Колаген є типовим фібрилярні білком. Його індивідуальна молекула - тропоколагену складається з трьох спіраль поліпептидних ланцюгів, які називаються a-ланцюгами, які скручені між собою в одну загальну спіраль і стабілізований водневими зв'язками. Кожна a-ланцюг містить в середньому близько 1000 амінокислотних залишків. У кісткової тканини існує дві основні комбінації ланцюгів - дві a1 і одна a2 або колаген типу 1 і три a1 або колаген типу III. Крім названих типів в кістки були виявлені в мінорних кількостях і інші ізоформи колагену (Сєров В. П. Шехтер А. Б. 1981).
Отже, і колаген, і ГА взяті окремо володіють в основному лише остеокондуктівнимі властивостями (Parsons J. 1988; Mehlisch D.R. 1989). При об'єднанні цих сполук в комплекс, вони вже здатні надавати певний остеоіндуктівний ефект, хоча наявні в літературі дані з цього питання досить суперечливі. І, нарешті, якщо в даному комплексі будуть присутні ще й сГАГ, то така композиція повинна мати додаткові остеоіндуктивні властивості.
Панасюк А.Ф. д-р біологічних наук, заст. директора з наукової роботи, ТОВ "Коннектбіофарм"; Ларіонов Є.В. зам. директора з розвитку, ТОВ "Коннектбіофарм"; Саващук Д. А. директор ТОВ "Коннектбіофарм" м.Москва; Кравець В.М. керівник проекту ЗАТ "Бруквуд".