В "Альфу" з контррозвідки
Військову службу Іван Журавльов починав в морській піхоті Тихоокеанського флоту, потім його перевели в контррозвідку, звідки направили в Далекосхідне відділення "Альфи".
"Я завжди любив сьогодення, пов'язане з ризиком військова справа. Тому, коли отримав запрошення в новий підрозділ спеціального призначення, відмовлятися не став. Я розумів, що такі підрозділи просто так не створюють і легкого життя у мене не буде. Але зате вона буде набагато цікавіше ", - говорить Журавльов.
Бійці далекосхідного загону "Альфа" в Чечні
На підготовку, в основі якої були щоденні виснажливі тренування, пішло п'ять років. За цей час кожен з бійців став універсальним фахівцем високого класу. Тренування проводилися на воді, на суші і в повітрі. Як стверджує співрозмовник агентства, якби начальники могли затягнути бійців в космос, то вони б і там тренувалися.
"Ми вивчали багато: підривну справу, рукопашний бій, водолазне спорядження, - багато приділяли уваги стрілецької підготовки. Вчили нас так, що після кожного дня тренувань мені просто хотілося лягти і заснути, причому прямо на місці останнього заняття", - згадує Журавльов.
Перше бойове завдання, яке отримали бійці далекосхідної "Альфи", - звільнення заручників в Уссурійську. Але злочинці, дізнавшись від переговірників, кого до них направили, не стали чинити серйозний опір, і все обійшлося без стрілянини. Незабаром бійців підрозділу направили в Чечню.
На війну не проводжали
У спецпідрозділах є така традиція: ніхто і ніколи не проводжає бійців на операції. Ні родичі, ні друзі, ні колеги. Просто люди встають з ранку, снідають і йдуть на роботу, а повертаються через півроку. Саме так Іван Журавльов і полетів в свою першу відрядження в Чечню, не попрощавшись з дружиною і дітьми.
Спецназ за пару секунд взяв квартиру озброєних бандитів в Примор'ї
"Рознарядки прислали на трьох чоловік з нашого далекосхідного підрозділи. Для нас це було лише роботою, і ми не до кінця розуміли, що там йде повноцінна війна. Але варто було побачити Грозний, щоб зрозуміти, що все дуже навіть серйозно", - говорить Журавльов.
За його словами, центру міста просто не існувало. У Грозному не було жодної цілої будівлі, а серед руїн ховалися снайпери і були розставлені міни і пастки.
"Перші два місяці в такій обстановці були дуже нервовими. Хлопці готові були зреагувати на загрозу в будь-яку секунду, але час ішов, а ми все ж професіонали. Почали розслаблятися і вже не сіпалися зайвий раз. За півроку військова людина може звикнути до всього, навіть до куль над головою. Зате, якщо стрілянини не було, ми починали нервувати ", - розповідає колишній спецназівець.
Полювання на польових командирів
"У нас в штабі стояла велика шкільна дошка з фотографіями всіх важливих" шишок "серед бойовиків з приписками і доповненнями. Коли я повертався додому з останнього відрядження до Чечні, там залишалося всього шість фотографій з сотні. Працювало наш підрозділ результативно", - констатує Журавльов .
Бійці далекосхідного загону "Альфа" на російсько-корейських навчаннях
На його думку, вийти на польового командира було нескладно, набагато важче захопити його або усунути. Бійці підрозділів вдиралися в будинки бойовиків, не знаючи, чого там чекати.
"Один раз я забігаю в кімнату, а там на мене пре" бородань "і в руках тримає ковдру. Що у нього за ковдрою, незрозуміло, а взяти треба живим. У звичайній ситуації я б пустив в нього черга і вистрибнув назад в коридор, але довелося вступити врукопашну, уявляючи, як за його спиною в мене ціляться його напарники ", - згадує співрозмовник.
Він додає, що жалості до бойовиків не відчував.
"Ці люди вбивали і мучили наших хлопців", - коротко пояснює Журавльов.
Дорога додому
У Чечні Іван Журавльов провів в загальній складності 1,5 року. Але найчастіше в пам'яті спливають Флобера будні, а довга дорога з Кавказу до Владивостока.
Спецназівці атакували "терористів" з вертольотів і розстріляли з танків
"Ти розумієш, що все закінчилося, не тоді, коли сідаєш в літак в Чечні. Лише коли у тебе нога ступає з трапа на рідну землю, тебе відпускає напруга. Всі бійці починають плисти, тобто відчувати себе, ніби випили по ящику горілки. І нерозумно так посміхатися ", - розповів ветеран.
Дружини і друзі бійців "Альфи" дуже часто навіть не знали, чим займаються їхні близькі люди. Після відряджень до Чечні Журавльов розповідав близьким, що займався паперами в штабі і відпочивав в санаторії.
"У мене дружина дізналася, що я був на війні, лише тоді, коли я вийшов на пенсію, і то випадково. На одному зі свят колега проговорився. Сказати, що вона засмутилася, значить, нічого не сказати. Але я повернувся живим, і це головне ", - зазначає Журавльов.
Для спецназу немає поняття "погода"
Відпочивати або сидіти склавши руки підрозділу не давали і у Владивостоці. Постійні тренування, навчання і невеликі спецзадачі. Коли прилітали "перші особи", бійці спецназу ставали їх охоронцями.
"Я стояв в охороні біля всіх перших осіб держави. Але запам'ятався найбільше мені президент Путін. Спочатку ми його весь день охороняли і їздили з ним по всьому краю, а ввечері він нас нагороджував за бойові заслуги і навіть випив з нами кілька чарок горілки. фотографія досі висить у мене на стіні ", - згадує Іван Журавльов.
Бійці далекосхідного загону "Альфа" на російсько-корейських навчаннях
Спецпідрозділ також постійно брало участь в загальновійськових і антитерористичних навчаннях, включаючи міжнародні. На Сахаліні бійці демонстрували японських та корейських колег таке, що ті не могли до кінця повірити в реальність того, що відбувається, говорить Журавльов.
"Відпрацьовували захоплення порома в море. В день навчань штормило так, що кораблі спостереження гойдалися, як поплавки. І раптом з-під води з'являється невеличкі сходи і чіпляється за борт порома в дванадцяти метрах над водою. І по ній піднімаються наші хлопці. В результаті паром був звільнений від умовних терористів ", - розповідає він.
Представники азіатських спецслужб не могли зрозуміти, як водолази взагалі зважилися на штурм в таку погоду. І саме тоді народилася фраза, яка, за словами Журавльова, назавжди охарактеризує все спецпідрозділу Росії: "Погода не може вплинути на роботу спецназу. Для спецназу немає поняття" погода ".
Бойове братство без кордонів
Бійці підрозділів спеціального призначення на кшталт "Альфи" один одному як брати, незалежно від того, де і як служать. Вони завжди готові допомогти один одному в будь-якій біді, навіть якщо не знають, кому власне допомагають. Головне, що це їхній колега, розповідає Журавльов.
"Дуже часто приїжджаєш в інше місто, а там тебе зустрічають абсолютно незнайомі тобі люди. Але вони такі ж бійці, як і ти, і ти відчуваєш себе в їх компанії як вдома. Ми їздимо один до одного у відпустку, разом рибалимо або полюємо. Вітаємо з народженням сина або з ювілеєм загону ", - розповідає колишній спецназівець.
Відмовити іншому бійцеві в допомоги вважається страшним гріхом. Адже, можливо, саме він стане напарником в наступній операції або прикриє з висоти.
"Наше братство народилося під кулями, але проявляється і в мирному житті. Це навіть не традиція, це факт, що не заперечив", - зазначає ветеран.
Користувач зобов'язується своїми діями не порушувати чинне законодавство Російської Федерації.
Користувач зобов'язується висловлюватися шанобливо по відношенню до інших учасників дискусії, читачам і особам, що фігурують в матеріалах.
У листі повинні бути зазначені:
- Тема - відновлення доступу
- Логін користувача
- Пояснення причин дій, які були порушенням перерахованих вище правил і спричинили за собою блокування.
Якщо модератори вважатимуть за можливе відновлення доступу, то це буде зроблено.
У разі повторного порушення правил і повторного блокування доступ користувачеві не може бути відновлений, блокування в такому випадку є повною.