Розстановка наголосів: БОЛО`ТНИЕ І ЗАБОЛО`ЧЕННИЕ ЛЕСА`
Болотною та заболочені ліси, ліси, які ростуть в осн. на болотних грунтах. У болотних лісах коренева система дерев повністю розміщена в торфі, в заболочених - вона не втрачає зв'язку з підстильним його ложем. Існування Б. і з. л. пов'язане з розвитком болотообразовательного процесу (див. Болото, Болотні грунту). При цьому деревна рослинність характерна тільки для тих періодів болотообразованія, коли воно підтримується порівняно помірним або тимчасовим (змінним) надлишком грунтової вологи. Цим періодам часто супроводжує і зміна хімізму води, що впливає не тільки на виникнення деревостану, але і на склад і продуктивність болотного лісу. Виникнення (і зникнення) деревного ярусу на раніше безлісному (лісовому) болоті також може бути пов'язано зі змінами кліматичних. і гидрологич. умов місцевості.
Осн. площі Б. і з. л. - в країнах Сівши. півкулі з помірним і холодним кліматом. Часто ці ліси утворені 1-3 деревними породами. В якості головних виростають ялина звичайна, вільха чорна, береза пухнаста, сосна звичайна і ін. Для насаджень типові мала повнота (0,4-0,6), різновікові і знижена або дуже низька продуктивність (клас бонітету частіше IV-V6) внаслідок отрицат . впливу ряду грунтово-екологічний. факторів, пов'язаних з поганою аерацією грунту (рис.). Осушення Б. і з. л. збільшує в дек. раз їх продуктивність, нерідко до максимально можливого в даному кліматі рівня. Б. і з. л. в країнах з субтропич. і тропич. кліматом зазвичай характеризуються великою видовою різноманітністю деревної рослинності, причому нек-риє породи (болотний кипарис, нісса водна, види евкаліпта, ліквідамбра) знаходять тут свій екологічний. оптимум і показують високу продуктивність.
Заболочений змішаний ліс.
Площа Б. і з. л. в держ. лісовому фонді СРСР становить приблизно 111 млн. га, з них осушено понад 2 млн. га (1978). Класифікація болотних лісів, прийнята в СРСР, базується на екологічний. принципі. Залежно від типу водно-мінерального живлення Б. і з. л. (Як і болота) підрозділяють на 3 екологічний. ряду - евтрофних (грунтовий), мезотрофний (атмосферно-грунтовий) і оліготрофний (атмосферне), к-які, в свою чергу, діляться на групи типів лісу (черноольховие, ялинові, соснові та ін. ліси), а останні - на типи лісу . При евтрофних типі харчування Б. і з. л. виростають на торфянисто-перегнійних і торф'яних ґрунтах, при мезотрофний - на торфянисто-підзолистих, торфянисто-глейовими, торфянисто-подзолисто-глейовими і торф'яних ґрунтах, при оліготрофному - на торфянисто-підзолистих глееватих і торф'яних ґрунтах верхового типу.
Черноольховие лісу зосереджені в осн. у центр. і північно-зап. областях РРФСР, в Білорусії, на Україні, Уралі, в Прибалтиці. Вони займають кращі місця проживання серед Б. і з. л. Осн. типи: вільшняк таволговий, осоково-болотно-папоротевий, івняковий. Бонітет їх II-III класів, потребують осушення. Черноольховие лісу більш продуктивних типів (кіслічних, снитевий, кропив'яний, кочедижніковий, Касатикова) з бонітету Іа-I класів нерідко знижують свій приріст при осушенні, т. К. Екологічний. оптимум вільхи чорної характеризується проточним помірно-надлишковим зволоженням.
Заболочений листяний ліс.
Ялинові Б. і з. л. широко поширені в лісовій зоні Європ. частини СРСР і частково в Зап. Сибіру. Вони характерні для евтрофних боліт, де утворюють корінні типи лісу - ялинник зеленомошно-трав'яний, болотно-трав'яний, сфагново-трав'яний. Бонітет III-Va класів. Ялина обирає менш оводнённие болота, ніж чорна вільха, і нерідко формує змішані насадження з участю вільхи, берези та сосни. Менш поширені смерекові ліси на мезотрофними болотах, де вони характеризуються дуже низькою продуктивністю (бонітет IV-Va класів) і малої зімкнути. Тут через нестачу елементів живлення ялина поступається місцем менш вимогливим березі і сосні. Осн. типи: ялинник долгомошние, сфагновий, осоково-сфагновий, кустарниково-сфагновий.
Березові ліси на болотних грунтах ростуть в СРСР повсюдно. Широке поширення цих лісів пов'язано з тим, що вони часто мають вторинне походження в умовах зростання вільшняком і ялинників. У той же час береза нерідко утворює корінні насадження на мезотрофними і евтрофних болотах. Типи лісу: березняк кочкарних-осоковий, болотно-трав'яний, долгомошние, осоково-сфагновий. Бонітет III-Va класів.
Соснові ліси займають найбільші площі серед Б. і з. л. Вони типові для олиготрофних (сосняк долгомошние, кустарниково-сфагновий, пушіцевимі-сфагновий, бонітет III-Vб класів) і мезотрофними (сосняк осоково-сфагновий, бонітет V класу) боліт. Корінні типи сосняков зустрічаються і на евтрофних болотах (сосняк осоково-тростинний, болотно-трав'яний, сфагново-трав'яний, бонітет IV-V класів); як правило, в складі насаджень бере участь ялина, береза, іноді вільха чорна. Не виключено, що існування старих сосняков (200 і більше років) на евтрофних болотах пов'язано з периодич. низовими пожежами, що знищують ялина в подросте і 2-му ярусі деревостану, що затримує зміну сосни ялиною. Після осушення зміна деревних порід відбувається більш швидко.
Сосняк на болоті.
(П'явченко Н. І. Досвід класифікації заболочених лісів, в кн. Академіку В. Н. Сукачова до 75-річчя від дня народження, М. - Л. 1956; його ж, Лісове болотознавство, М. 1963; Вомперскій С. Е , Біологічні основи ефективності лееоосушенія, М. 1968; Смоляк Л. П. Болотні лісу і їх меліорація, Мінськ, 1969; Вомперскій С. Е. Сабо Є. Д. формин А. С. лесоосушительной меліорація, М. 1975; біогеоценологичеських вивчення болотних лісів в зв'язку з досвідченою гідромеліорації, М. 1982.)
- Лісова енциклопедія: В 2-х т. / Гл.ред. Воробйов Г.І .; Ред.кол. Анучин Н.А. Атрохін В.Г. Виноградов В.Н. та ін. - М. Сов. енциклопедія, 1985.-563 с. мул.