Раніше ми вже викладали матеріал про поховання на деревах і згадували про те, що проводились такі похоронні обряди, як правило, взимку, коли замерзла земля і товстий шар снігу не залишали людям в селах іншого вибору (зараз, до речі, існує особливий ритуальний вид бізнесу, коли могили копають заздалегідь, в теплий сезон, а потім, у міру потреби, продають родичам покійних).
Однак траплялося і так, що в результаті масових епідемій люди гинули десятками, і ховати всіх не вистачало ні сил, ні коштів. Що могли зробити що живемо й зостались в подібній ситуації? Тільки одне: завезти трупи на санях якомога далі в ліс і залишити там, надаючи хижим тваринам зробити свою справу.
Правда, посеред лісу небіжчиків все ж не залишали. Для цієї мети зазвичай використовували хатинку лісника, а якщо тягти сани було занадто далеко, то і звичайний (найчастіше, занедбаний) будинок на околиці села. Такі ось саморобні морги, які до початку весни іноді виявлялися битком набиті мерцями, і називалися божетамі.
Швидше за все, саме звідси пішов загальний страх і недовіру до закинутих хатах. Говорити про них вголос було не прийнято: тіла вважалися непохованими по-людськи, по-божому, - а значить, неупокоенний душі цілком могли з'явитися вимагати страшної данини з живих. Недарма в страшних сільських казках, яких повним-повнісінько в нашому фольклорі, присутній стільки гулящих ночами мерців. Всередину живі люди їх ніколи не впускають, а позбуваються за допомогою очікування (9 днів, 40 днів) і замовлених в церкві заупокійних служб.
Божети або божеткі залишалися практично невідомими досить тривалий час, навіть незважаючи на те, що злегка пролив на них світло один з вітчизняних художників - Перов - своєю картиною «Проводи небіжчика» (див. Картинку над статтею). Правда, він зобразив в санях покійного вже в труні - насправді ж трупи, в основному, закутували тільки в білий саван або простирадло. Робили це не навмисне, а через бідність. Сколотити труну часом бувало просто нікому.
Від звичайних будинків божеткі відрізнялися тим, що в них намагалися все-таки забивати вікна - в надії на те, що тіла все-таки з часом разложатся без втручання санітарів лісу і його господарів (вовків і ведмедів). Якщо по весні їх з якоїсь причини забрати не могли, так все і відбувалося. За одним винятком: бувало, що на такі будинки-морги випадково набрів мандрівники. Іноді їх страшні знахідки закінчувалися тим, що в божете ставало одним трупом більше.
Збереглися своєрідні морги в тайзі з тундрою і в наш час. Знайти їх залишки можна, досліджуючи вимерлі села. Проте, в народі божеткі як і раніше вважаються поганими, нечистими місцями, куди люди намагаються не потикатися.
Інші новини по темі: