Іду собі, значить в гості, нікого не чіпаю, тут з двору назустріч мені виходить мужик з повними пакетами (Я - це я, М -, відповідно, мужик):
М: Дівчина, ось, купився, грошей на проїзд не вистачає. Допоможете?
Я: Допоможу, кажу, чого ж не допомогти. (А сама думаю, це де ж це ти у дворі спального району повний пакет продуктів накупив? Магазинів поблизу немає. Ну, хіба мало, буває) А їхати далеко вам?
М: Так на N-ську вулицю!
Я: А! Ну вам тоді на 37 автобус! Ходімо!
М: Ні, ні! Мені на M-ську взагалі-то!
Я: Без проблем! Тоді вам на 57 автобус!
М: Ні, мені потрібен автобус №90.
Я: Як скажете, ходімо!
М: А ви, що журналістка? Навіщо вам зі мною йти? Мені на проїзд треба
Я: Так я потім і йду, посаджу Вас на автобус, оплачу проїзд. А в руки грошей я Вам не дам, а то знаєте шахраїв розвелося.
Мужик чомусь доброти моєї не оцінив, сказав, що йому і так важко і погано, а тут я ще. А я, що? Я б і сумку допомогла донести і на автобус сісти.
Так ось до чого я, випадок подібний далеко не поодинокий, відповідаю так всім "Допоможу, але грошей в руки не дам", і за весь час погодилися всього пара чоловік. Ось і робіть висновки)))
Як то ввечері, в центрі, біля Адміралтейської (СПБ), дівчині теж на проїзд нібито не вистачало:
-молода людина, не могли б підкинути грошей на жетон, у мене гаманець витягли, і грошей взагалі немає.
- далеко їхати?
- до громадянки (край міста)
- сідай відвезу. (Я якраз поруч живу і з роботи їхав)
Подумала секунд 10 і села. Поки їхали розбовталися, стрельнув номерок. Тільки через тиждень зізналася що живе вона на АКАДЕМКА, а тоді просто з подругою не вистачало на сигарети) подруга в шоці була коли вона зі мною поїхала :) а я її всю тиждень на громадянці забирав :)
Розкрити гілка 2
Прямо як-то дивно. З розряду: "ладно, нехай згвалтують, але хоч не дізнається, що я збрехала"
Розкрити гілка 1
"Ну по-перше він мені сподобався, по-друге подруга бачила його і машину." - її слова. А на моє запитання чому їй це б допомогло, якби чого, сидить тупить, і б'є мене по плечу.