Чи можна довести усну угоду

Незважаючи на те що за загальним правилом з усіма угодами між господарюючими суб'єктами повинні бути одягнені в письмовій формі (вимога ст. 161 ЦК України), в деяких випадках сторони обмежуються усними домовленостями.

Це звичайна справа між старими діловими партнерами, які добре знають один одного. Крім того, в усній формі часто оформляються угоди разові або на невеликі суми.

Формально той факт, що договір не укладений в письмовій формі, не спричинить санкцій. Договір не стає недійсним через порушення вимог до його форми. Крім того, закон дає можливість доводити наявність домовленостей іншими документами (п. 1 ст. 162 ЦК України).

На практиці все не так райдужно. Нехтування письмовою формою може призвести до цілого ряду проблем. Контрагент може відмовитися від своїх зобов'язань. Зобов'язання можуть бути виконані лише частково. У разі виникнення судового спору результат його може виявитися найнесподіванішим, особливо якщо говорити про кваліфікацію угоди.

Крім того, у разі виникнення спору і перенесення його в суд буде вельми складно довести не тільки сам факт досягнення угоди, а й окремі його умови. А від того, як суд визначить природу угоди, будуть залежати правові наслідки, які воно спричинить.

Наприклад, постачальник виставив рахунок, а покупець справив оплату зазначеної в рахунку суми. З точки зору ділової практики в наявності згоду сторін укласти і дотримуватися договору.

Однак за відсутності письмового договору, в якому закріплені терміни поставки, умови оплати і доставки, санкції за порушення термінів та інші важливі умови, одного факту оплати рахунку недостатньо для підтвердження наявності яких би то ні було домовленостей. Перерахування ж коштів до поставки формально вважається безоплатним перерахуванням.

Якщо поставка так і не відбудеться, то гроші повинні бути повернуті передбачуваному покупцеві, а при відмові постачальника повернути їх мова може йти тільки про повернення безпідставного збагачення, причому виключно в судовому порядку.

З іншого боку, далеко не завжди можна повернути гроші, якщо суд не визнає договір ув'язненим. Якщо буде доведено, що сторона перерахувала гроші, незважаючи на те що знала про відсутність зобов'язання, то немає підстав для їх повернення (ст. 1109 ЦК РФ).

Коли суперечка дійде до суду, зацікавленій особі доведеться представити необхідні докази.

До слова, всупереч поширеній думці, умови договору не доводить фінансова і бухгалтерська документація.

Касові або банківські документи? Вони-то, як правило, завжди є в наявності, оскільки їх відсутність є порушенням касової дисципліни і може привести до відповідальності (ст. 15.1 КоАП РФ, ст. 160 КК РФ). Крім того, перерахування коштів з розрахункового рахунку без подання відповідного розпорядження банку просто неможливо.

Однак видаткових касових ордерів, прибуткових касових ордерів, касових чеків, відомостей з видачі заробітної плати, платіжних доручень не завжди достатньо для підтвердження факту укладення договору і вже тим більше його умов.

Однак повернемося до того, яким чином можна підтвердити факт договірних відносин і усні домовленості.

Перш за все, треба приготувати для суду документи, які були отримані від контрагента і були б пов'язані між собою. У такому випадку з'являється можливість довести усно сформульовані домовленості.

Крім документів, які засвідчують факт передачі коштів або майна, вкрай доцільно припасти для суду акти прийому-передачі майна або надання послуг: в такому разі можна буде підтвердити, що майно отримано, послуги надані, роботи виконані.

Втім, все одно доведеться довести, що кошти, оплату яких підтверджує касовий або банківський документ, передані в рахунок поставки саме того товару, отримання якого підтверджує акт (накладна). Причому найкраще, якщо документи містять посилання один на одного.

Так, якщо грошові кошти передаються після отримання майна, то у видатковому касовому ордері в якості підстави платежу має бути зазначено, що грошові кошти перераховані за товари, передані по конкретному акту.

У разі якщо товари передаються після оплати, то в накладній має бути зазначено, що вона складена до конкретного платіжним дорученням.

Присутність такої перехресної посилання буде свідчити про те, що документи оформляють передачу майна і виплату коштів, і суд на підставі таких письмових доказів, як пов'язані між собою документи, зможе кваліфікувати угоду саме так, як припускали боку при її укладанні.

На закінчення слід сказати ще про один момент: відсутність письмового договору може спричинити негативні наслідки і в стосунках з фізичними особами. Так, вельми часто фізичні особи надають послуги фірмам і підприємцям саме на підставі усних домовленостей. Нехтування письмовим оформленням відносин може пошкодити насамперед заказчікам- «роботодавцям», оскільки податкові органи, зокрема, швидше за все, будуть зацікавлені в тому, щоб договір був трудовим, для замовника же вигідніше, щоб договір залишився цивільно-правовим.

Таким чином, краще, по-перше, завжди оформляти стосунки з фізичними особами в письмовій формі і, по-друге, не допускати при цьому ані найменших натяків на трудовий характер відносин. Нагадаємо, що на такий характер можуть вказувати згадки про видання наказу про допуск до роботи, про штатний розклад, про ознайомлення фізичної особи з правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією, про облік відпрацьованих годин, в тому числі в табелі робочого часу, про зарплату і т. д. Чим більше таких слизьких моментів, тим більша ймовірність того, що суд розцінить склалися відносини як трудові.

Формально той факт, що договір не укладений в письмовій формі, не спричинить санкцій. Договір не стає недійсним через порушення вимог до його форми. Крім того, закон дає можливість доводити наявність домовленостей іншими документами (п. 1 ст. 162 ЦК України).

Краще завжди оформляти стосунки з фізичними особами в письмовій формі і не допускати при цьому ані найменших натяків на трудовий характер відносин.

Андрій Кормак, адвокат

Номер журналу:

Схожі статті