Раніше яблуко було квадратним. Одного разу, коли воно висіло на гілці, стало міркувати: "Ось висиш-висиш, а внизу стільки цікавого відбувається. Але якщо я впаду, то не побачу всього цього! Ех, от якби я була круглим!". Воно дивилося на всіх зверхньо і мріяло, мріяло. Настала осінь, яблука почали падати з дерев на землю. І залишалися в такому положенні довгий час, поки не подує холодний вітер і не поверне їх хоч трохи. Тоді, то яблуко вирішило: "Я хочу помандрувати по світу!". І спробувало зрушити з місця, спершу йому це не вдавалося, а потім воно розгойдати і вітер допоміг, і воно полетіло вниз зі схилу, воно залишилося на рідкість цілим. Але один його край був наче зрізаний, але при цьому покритий шкіркою. Воно зраділо і ще трохи розгойдавшись знову вирушило в дорогу. Воно довго котилося, побачило багато нових місць, але не дивлячись на це було брудним, втомленим і виглядало побитим. Його ніхто не хотів піднімати, а якщо і брали, то тільки хлопчаки, і то для того щоб подалі закинути, від цього на ньому з'явилися чорні плями, а бік вже почав покриватися цвіллю. В один, вже зимовий день, воно втомилося йти вперед і вперед, сніг вже покрив тонкою кіркою землю і пробиратися стало набагато важче. Воно зупинилося, сховалося під коріння вже заснув дерево і заснуло довгим непробудним сном. А на наступний рік виросла яблуня, і на ній стали рости круглі яблука.
А коли з похмілля голова квадратна, може теж варто побитися нею об стіни. З посмішкою!