Службові собаки загону міліції особливого призначення ГУВС Тернополі області та спецназу Регіонального управління Федеральної служби з контролю за наркотиками України вірно служать Батьківщині і ніколи її зраджують.
«Грайливість нам ні до чого»
У Тернополі ОМОН всі службові собаки - німецькі вівчарки. Знайшовши вибухівку, вони лягають або сідають, даючи тим самим знак кінолога, своєму безпосередньому власникові. Сапер Сергій сказав при зустрічі:
- Наші чотириногі друзі часто рятують нам, саперам, життя.
За роки журналістської роботи мені доводилося чути багато різних і сміливих припущень. Одні, наприклад, стверджували, що кола на пшеничних полях залишаються від посадки іно-планетних кораблів. Інші, більше жартівники, ніж фахівці, в піку їм робили ще сміливіші припущення. Мовляв, це, напевно, їжачки, зібравшись з усієї округи, водять по ночах на поле ... хороводи.
Ось і з приводу собачого носа говорили різне. Ще в 1975 р відомий Тернопіль учений, між іншим, доктор наук, цілком серйозно переконував мене: «Років так через 30 винайдуть такі надчутливі прилади, що вони зуміють повністю замінити ніс собаки».
- Виходить, не замінили? - питаю Сергія.
- Тобто до цих пір, незважаючи на всі досягнення ТЕХПРОГРЕС, ніс собаки залишається найточнішим, тонким і універсальним «приладом», уловлює запахи?
- Своїх собак ми бережемо, трясемося за їхнє життя, - каже міліціонер-кінолог Світлана. - Моя вівчарка живе у нас з чоловіком будинку. Я її сама купила ще щеням, виростила, всьому навчила. Зараз вона проходить стажування.
- Собака працює за методом «батога» або «пряника»?
- Силою, окриком добре робити свою справу її не змусиш. У нас був один кінолог, який навчав пса методом тиску, погроз, кричав на нього і навіть злегка бив. Підсумок плачевний - собака з боязні стала «сідати» буквально у кожної сумки поспіль і повністю дискваліфіковані.
- А як треба?
- Так просто - подружитися зі своїм чотириногим другом і помічником. Використовувати в першу чергу його природні інстинкти, заохочувати і ласкою, і їжею. Домагатися, щоб він йшов на роботу, як на свято. Адже будь-яка собака, як і людина, може встати вранці «не з тієї ноги», завередував. Ні в якому разі не можна її за це карати. Треба зацікавити, вселити: «Робота чекає». У нас була одна собака, вона любила вранці прикинутися сплячої. Інша не хотіла йти в сильний мороз, піднімала то одну лапу, то іншу, як би кажучи: «мерзнути!»
- І що ви робите в таких випадках?
- Вмовляємо, - сміється Світлана.
- Крім німецьких вівчарок ще які-небудь породи використовуєте в своїй роботі?
- Ні, тільки «німців». Вони більш флегматичні, чи що. У саперному справі потрібна витриманість.
- А спанієлі?
- Ні, вони дуже грайливі. Якось наші колеги з іншого міста були в Чечні, в Грозному, зі спанієлем. Та виявила гранату на розтяжці, схопила її і побігла. Хотіла пограти. Пролунав вибух. Люди вціліли, але сама собачка постраждала ... Ні, грайливість нам ні до чого - занадто вже небезпечна у нас робота.
Гроза чеченських бойовиків
Є в Тернополі ОМОН серед собак і справжня знаменитість - вівчарка Стен. Чеченські бойовики через «мирних» жителів пропонували міліціонеру-кінолога Жене за неї 5 тис. Доларів. На що Женя відповів: «Сибіряки не продаються і не продають». Зараз він знову в Чечні.
Між іншим, таку велику суму бойовики платять тільки за підрив БТР, на якому разом з екіпажем їдуть на завдання зазвичай не менше 10 осіб. А вбивство одного українського офіцера варто взагалі 1000 доларів.
Але Стен знайшов! Як, яким чином вдалося йому відчути небезпеку, що загрожує і людям, і йому самому небезпека, залишилося для кінологів загадкою. Стен зупинився у купи сміття як укопаний, ліг на землю і повернув голову в бік Жені. Мовляв, шукай тут. Фугас сапери знешкодили. Женю теж нагородили медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня.
Стен живе у Жені вдома, як рівноправний член сім'ї. Одного разу ця найкраща в Тернополі області собака з пошуку вибухових речовин серйозно захворіла. Від частого спілкування з запахом тротилу у неї відмовило печінку і шлунок. Женя не став чекати, поки в загоні вирішать питання з виділенням коштів на обстеження і лікування пса, терміново зробив все це на свої особисті гроші. Купував дорогущі ліки, сам же і лікував Стіна.
Командир загону підполковник Дмитро Бабкін зауважив з цього приводу:
- Ми, звичайно, організація бюджетна, грошей вічно не вистачає ... Але на собак, взагалі на кінологічну службу коштів не шкодуємо. Це той випадок, коли скупитися не треба. Собаки дійсно наші перші і незамінні помічники. Від них багато що залежить. У тому числі життя бійців ОМОНу та інших людей, які прийшли на масові заходи.
Що стосується Стіна, то повністю вилікувати його не вдалося. Проте пес не захотів йти на пенсію.
- Рвався на роботу ну прямо як людина, - згадує Світлана.
- Свєта, а як дівчата стають міліціонерами-кінологами? Напевно, в ОМОН ви одна така?
- Ні, не одна, є й інші жінки-кінологи. Що стосується мене, то любов до собак - це моя давня пристрасть. Я з дитинства тримала в будинку «німців». Займалася їх дресируванням в клубі ДОСААФ ще будучи школяркою. Брала участь в змаганнях. Мої собаки не раз в них перемагали, нагороджувалися дипломами. Ось так і прийшла в ОМОН, - посміхається моя співрозмовниця. Дає почитати вірші, написані кінологами загону про себе і своїх вірних вихованців. У них є такі рядки:
Нас в дорогу веде
поспав дуже «мило»,
до автобусу веде.
Усюди циганські наркодилери
Регіональне управління ФСКН Україна по Тернополю області має свій спецназ, який здійснює силове прикриття проведених операцій. У його складі працюють і кінологи з собаками, теж, як і в ОМОН, з німецькими вівчарками. Собаки виконують тут не одну, а дві задачі. Крім пошуку наркотичних засобів допомагають затримувати осіб, які розповсюджують «дурь». Так що їх можна з повним правом назвати теж «спецназівцями».
Ось один лише приклад. Якось в районному містечку наркополіцейських довелося затримувати цілу банду озброєних наркоторговців. Очолював її циганський барон. Коли 2-поверховий котедж циганської діаспори взяли штурмом, один із злочинців спробував в метушні сховатися городами від переслідування. Це йому майже вдалося, але кінолог Андрій пустив навздогін свого пса. Чотириногий «спецназівець», що важить 50 кг, наздогнав тікав, збив з ніг і, міцно вчепившись в плече, тримав того до підходу силовиків.
- Такі випадки бувають досить часто. Наші собаки - справжні бійці. Можуть працювати до 8 років, а то й «посадять» нюх. Навчити їх пошуку наркотиків і правильному затримання підозрюваних не так-то просто. Місяці йдуть на підготовку.
- Де вони живуть?
- У розпліднику.
- У вас теж є собака?
- Звичайно. Працюю з нею вже два роки. За характером я сангвінік, мій пес такий же.
- А якщо характери не збігаються?
- В такому разі злагодженої роботи не вийде. Ми, кінологи, зазвичай купуємо цуценят самі. У міру їх зростання дивимося - годиться чи ні. Собаку адже відразу видно, яка вона, що може і чого не може. Бувають випадки, коли доводиться відмовлятися від подальшої дресирування. Але такі випадки - поодинокі.
- Якщо, наприклад, підеш працювати в іншу організацію, собаку теж забереш з собою?
- Так, собака адже моя.
Добре навчений пес без зусиль знайшов під сходами, що ведуть на другий поверх, наркотики. Вони були заховані в звичайному мішку з картоплею. Слідчі, поняті - все було зроблено чітко, правильно, як належить за законом.
- Часто доводиться виїжджати на подібні завдання? - питаю Олексія.
- По 2-3 рази на тиждень ... В минулому році застосовували собак більше 700 разів.
Мій співрозмовник розповів ще один випадок, пов'язаний теж з циганським бароном, який протягом тривалого часу був учасником відомого вУкаіни вокально-танцювального ансамблю. Ймовірно, для прикриття своєї злочинної наркодіяльності. Тернопіль поліцейським вдалося вийти на його слід. А коли вийшли, то взяли, як то кажуть, тепленьким. Тобто будинки і на місці злочину. Циганський барон-наркодилер теж жив в розкішному особняку.
- Будинок був весь обвішаний камерами зовнішнього спостереження. У дворі, за високим парканом, бігали три злісні кавказькі вівчарки, - згадує Олексій. - Після контрольної закупівлі, розплатившись міченими грошима, ми відразу переступили через паркан, нейтралізували «кавказців» холостими пострілами. Ці собаки хоч і грізні на вигляд, великі, але пострілів бояться. Вони до них не привчені, відразу ховаються в будках. Вхідні металеві двері вирвали спеціальними інструментами. Увійшли. Будинок всередині нагадував царський палац. Розкіш і багатство, нажиті на сльозах людей зі зламаними наркоманією долями, перли з усіх щілин. Один телевізор коштував, мабуть, більше, ніж я заробляю на рік.
- Штурм тривав довго?
- Ні, менше хвилини.
- А скільки ваших собак було?
- Дві - моя і мого помічника Андрія, тому що будинок і присадибну ділянку наркобарона займали велику територію. Пакет з героїном вагою близько кілограма одна з собак виявила в спальні під ліжком.
Чому вони не сидять у в'язниці?
- Як поводився циганський наркобарон під час обшуку?
- Спокійно, - каже Олексій. - У них адже, циганських діаспор, які торгують наркотиками, крутяться шалені гроші. Судіть самі: ціна 1 кг героїну - близько 1 млн. Руб.
Бідні наркоторгівлею не займаються. Це бізнес. Цигани мають своїх високооплачуваних адвокатів, своє лобі в тих чи інших чиновницьких і деяких силових структурах. Можуть підкупити кого завгодно. Аж до суддів. А безпосередньо зілля продають невеликими дозами неповнолітні члени їх сімей, вагітні, матері трьох і більше дітей, яких на нашу «самому гуманному в світі законодавству» можна засудити ... лише умовно.
- На моїй пам'яті був випадок, коли наркотою торгувала 12-річна дівчинка-циганка, - згадує Олексій. - Вона сама видала наркотики. Грамотна була. Знала, що їй за нашим законодавством за наркоторгівлю нічого не буде. Ось цигани нічого і не бояться. Їм навіть за 1 кг героїну можуть винести умовний вирок. Дикість. Ніде в світі цього немає. За грати потрапляють одиниці, але і вони дуже швидко звідти виходять.
- Вас намагалися підкупити? Дати хабар?
- Намагалися. Але спецназ не продається. За інших сказати не можу. - Сміється: - І собак наших теж не підкупиш.
Я 10 років жив раніше в селищі Енергетиків, що поруч з сумно знаменитим 3-м селищем ГЕС, де цигани торгували і продовжують торгувати наркотою донині. Незважаючи на всі клятвені обіцянки силовиків «прикрити» це осине гніздо. Нещодавно заїхав у свій колишній будинок на вул. Академічній провідати сусідів. Зайшов в квартиру і бачу: все домочадці сидять на упакованих коробках і валізах.
- Зібралися переїжджати?
- Так, - відповів глава сім'ї, - немає вже сил тут жити. Наркомани здолали. Крадуть все підряд. У сусідньому будинку пограбували подружжя-інвалідів. Вони неходячіх, спинальники. Наркомани-бандити, обманом увійшовши в їх будинок, все там перевернули догори дном. Шукали пенсії, що чоловік і жінка отримали напередодні. Витрусили хворих людей з інвалідних колясок, дивилися - чи не заховані гроші під сидіннями. А коли нічого не знайшли, забрали старенький комп'ютер, за допомогою якого господарі намагалися хоч трохи підробити як диспетчерів-надомників у однієї фірми.
Комп'ютер тут же, в селищі Енергетиків, і продали задешево. Щоб купити потім чергову дозу.
- Олексій, хіба ми не можемо здолати це зло? - питаю я.
- Чи можемо, - відповідає він. Довго мовчить, дивиться на мене і на свою собаку (вони готувалися до початку чергової спецоперації). Нарешті каже: - Якщо закони посилять, а нам дадуть команду «очистити». «Очистимо», смію вас запевнити, протягом місяця. У тому числі і 3-й селище ГЕС. Сили і бажання є. Потрібна тільки політична воля влади.
НА ЗНІМКУ: наркополіцейські-спецназівець зі своєю собакою
Фото Дмитра ДМІТРІЄВА