Більшість дослідників одностайні в тому, що філософія як цілісний феномен культури являє-ся в першу чергу створенням генія древніх греків (VII-VI ст. До н.е.). Зачатки філософії можна обна-ружіть у самих первісних народів, але вони не об-роззують самостійне явище культури. Як фило-софи стародавні греки перевершували всіх, в тому числі стародавніх китайців та індійців, у багатьох відношеннях також стояли біля витоків філософії. Тут вже нічого не поробиш, в хокей найкраще грають в Росії і Канаді, а дві з половиною тисячі років тому краще всіх філософствували стародавні греки. Саме в древ-негреческом світі філософія була оригінали ним культурним освітою, які існували на-ряду з мистецтвом і релігією, а не як їх малопомітна складова. Саме в Греції появи-лись професійні філософи, які уславили се-бе в століттях.
Часто задаються таким питанням: чому філософія розцвіла пишним цвітом саме у Стародавній Греції? Згадують, що в епоху рабства, та ще в благодаті-ном середземноморського кліматі частина греків мала
достатньо часу для глибоких роздумів. Грі-ки досягли, а жили вони в містах-державах, оп-ределенном політичних свобод, які також бла-гопріятствовалі розвитку філософії. Ці доводи треба мати на увазі. Разом з тим слід враховувати, що філософія - це результат творчості. Але всяка творчість є серед іншого і випадковим явле-ням, несподіваним винаходом, здогадкою. Самі древні греки дуже дивувалися філософії. Великий Аристотель не без підстав стверджував: «Філософія починається з подиву».
Що ж викликало здивування в першу чергу? Систематичне раціональне мислення на основі ідей. Філософія доповнила міфи і релігійні представ-лення розвиненим раціональним мисленням. Саме це було в дивину.
Скільки етапів розвитку пройшла філософія за 2,5 тисячі років
На поставлене запитання відповісти зовсім не просто. Адже можна міркувати як про великих, так і про крейда-ких етапах розвитку філософії. В першу чергу нас цікавлять саме великі, особливо значущі ця-пи розвитку філософії. Таких етапів всього чотири, а саме:
антична філософія - VI ст. до н.е. Ш н.е .;
середньовічна філософія - IV-XIV ст .;
нововременная філософія - XV-XIX ст .;
новітня (сучасна) філософія - XX ст.
У кожну з чотирьох виділених нами епох суще-ствовала особлива філософія, що зберігала тісний пре-
емственность з попередньою філософією, але і доволь-но різко відрізняється від неї. Отже, першою нас зустрів чає антична філософія.
Перша головоломка античної філософії: БАГАТО І ЄДИНЕ
Вся історія розвитку філософії складається з пошуку відповідей на актуальні, значущі і досить слож-ні питання. Йдеться про питання, які вимагають дозволу. Такі питання греки називали проблема-ми. Філософія має проблемний характер, це все-гда творчий пошук.
Першою особливо значущою проблемою, яку изоб-рели давньогрецькі філософи, була проблема мно-гого і єдиного. У світі людей існує величезна різноманітність явищ, з чим тільки не доводиться мати справу людині, скільки несподіванок, а часом і небезпек зустрічається йому на кожному кроці. Невже людині треба невпинно докладати всю сукупність зусиль, щоб «впоратися» всього з одним явищем? Як добре було б, якби че-ловек міг впоратися з самими
різними явищами, розуміючи їх одноманітно. Так народилася геніальна філософська ідея: багато на-до побачити (греки саме так і виражалися, побачити) як одне. Одне, що об'єднує в собі багато, на-нази вали єдиним. Зобразимо це графічно.
Але як побачити єдине? Багато що знаходиться прямо перед нашими очима, воно бачиться очима, сли-
шітся вухами. Як же йде справа з єдиним? Його то-же можна побачити очима? Важке запитання, на кото-рий не можна відповісти за допомогою лихий кавалерійською атаки. Нічого не залишається, як приступити до тщатель-ної облозі проблеми багато чого і єдиного.
Єдине - це матеріальна субстанція
Першим філософом часто називають Фалеса з го-роду Мілета. Фалес дозволив головоломку багато чого і оди-ного в такий спосіб: він заявив, що початком все-го є вода. Світ дивовижний, він одушевлений і повний божеств, але початком всього існуючого яв-ляется вода. Учень Фалеса Анаксимен вважав нача-лом всього повітря. Геракліт визнав першоосновою вогонь. Анаксимандр вважав, що все сталося через біс-граничного речовини, яке він назвав апі йроном. Ем-педокл брав в якості основи чотири речовини: вогонь, воду, повітря і землю.
Всі зазначені філософи використовували один і той же спосіб розуміння багато чого: вони вважали, що в ос-нове світу знаходиться матеріальна субстанція. Суб-станція є те, що не потребує для свого об'єк-яснень в іншому.
Читач має право запитати: хіба дійсно можна все пояснити виходячи з однієї (або декількох) матеріальних, тобто речових, субстанцій? Ко-нечно ж, не можна. Але перші філософи мали рацію в дру-гом: маючи справу з чим, корисно шукати спільне. Ес-ли на цьому шляху вдасться домогтися успіху, то людина отримає ключ, яким він відкриє таємниці відразу ж мно-гих міріад явищ. Не погано!
Єдине - це числа. Піфагор
Перша атака на проблему багато чого і єдиного ока-залась кілька грубуватою, можливо успіх достига-ється більш витонченими засобами. Мабуть, Піфагор ду-малий саме так. Він не відмовився від чотирьох субстанцій - вогню, води, землі і повітря, але спрямовував-ся знайти їх першооснови, якими він вважав числа. Початок всього одиниця, двійка, трійка, четвірка; їм з-зауважують по порядку точка, лінія (два кінця), пло-скостити (три вершини трикутника), обсяг (чотири вершини піраміди). З об'ємних фігур відбуваються чуттєво сприймаються тіла, які мають че-тире основи - вогонь, воду, землю і повітря; перетворюється-щення останніх призводять до світу живого і людини. Піфагор всюди як первинну розглядає число-ву сторону справи. А це означає, що все треба соіз-міряти, в тому числі свої зусилля. Один з афоризмів Піфагора був такий: «Терези не переступати», тобто НЕ пере-ступати рівності і справедливості. Дружба є ра-венство, у друзів все повинно бути спільним. Кажуть, що учні Піфагора вважали своє майно загальною.
числа або їх своєрідні словесні заступники ти-па «сильно», «не дуже», «трошки», «противно», я можу повідомити лікаря значиму для нього інформацію ( «Ой, як сильно болить зуб!»), але звідси не випливає , що зубний біль є число; зубний біль, як і будь-яка біль, є почуття.
Якби Піфагор мав рацію, то філософія була б математикою. Але в такій підміні немає необхідності. Математика не може замінити філософію, філософія не може замінити математику.
Нам знову не вдалося раз і назавжди вирішити про-блеми багато чого і єдиного. Проте в розумінні цієї проблеми ми зробили суттєвий крок вперед. Це ясно з того, що числа дозволяють нам описувати са-мі різні за якістю явища, використовуючи єдино-образний підхід.