Гагри. Ботанічний сад. Пустельний берег, ще не відновлені санаторії, будинки відпочинку, турбази.
Перший день Гагра, на другий поїхали в Сухумі. Від Сухумі залишилися тяжкі враження і ми з нього швидко виїхали, пробувши в ньому лише кілька годин, вирішили хоч куди, тільки в ньому не ночувати. Розрухи багато, незатишності. Вирішили їхати в Новий Афон. Приїхали на автобусі на околицю Сухумі. Коштують зруйновані висотки, зловісна, сумна картина. Вийшли за межі міста, і ніби як дихати стало легше.
Сухумі. Розстріляні будинку.
Від Сухумі до Нового Афона ніби як 25 км, стопили спочатку до Гудауті, і від Гудауті, нас швидко підібрав і довіз, а ось вже не пам'ятаю хто. Записувати мабуть треба, в записну книжечку і вже не сподіватися на пам'ять. Народ зупиняється, підвозить охоче. Правда дивується, мовляв як це? Мовляв ми народ гостинний, але в родині щось не без виродка. Я-то вас довезу і пригляну за вами, але раджу бути внімательнимі.Довольно забавно.
Вообщем, водія, подвезшего нас до Афона, попросили зупинити машину на околиці, в районі залізничного вокзалу. Теж занедбане, зі слідами колишньої краси, будівля. Відразу спустилися до моря і побрели в пошуках місця під намет.
Розташувалися, збігали в крамницю навпаки, купили мацоні, лаваш, сулугуні, сіли на березі, і кудись йти ще бажання вже не було. Хазяйський пес відразу ж почав нас опікати і охороняти, левина внучка (господаря звали - Лев, а як же ще?) Соромливо посміхалася і мовчки дарувала нам камінчики. У відповідь подарунком в рюкзаку знайшлися девочковие шпильки.
Новоафонский Симоно-Кананітскій чоловічий монастир
Зайшли в собор - тихий гучний, темний. Нікого. Тільки на лавці самотня постать священика з чотками. Постояли, задерши голови, подивилися на лики, на прекрасні фрески, пофотографувати, забороняти знімати тут ніхто не намагався, і так само тихо вийшли назовні до тепла і яскравого сонця.
