Драматургічний прийом, що застосовувався іноді в античній трагедії: заплутана інтрига отримувала несподіване дозвіл у втручанні бога, який за допомогою механічного пристосування з'являвся серед дійових осіб, розкривав невідомі їм обставини і пророкував майбутнє. У сучасній літературі вираз вживається для вказівки на несподіване дозвіл важкій ситуації, яке не випливає з природного ходу подій, а є чимось штучним, викликаним втручанням ззовні.
"Технічним пристосуванням для підняття богів в повітря служила так звана" машина ", і прийом несподіваної появи божества в кінці драми відомий під латинською назвою deus ex machina (бог з машини). В античності іронізували над цим прийомом, як легким способом розв'язати заплутані драматичні положення ; слід, однак, зауважити, що Еврипід лише зрідка користується deus ex machina як засобом розв'язки. Розв'язка трагедії зазвичай передує появ бога, яке грає вже роль епілогу ". І. М. Тройский, Історія античної літератури.
Я цілком згоден з тобою, що іспанська революція (вона має таке ж значення, як неаполітанська 1848 роки) дає історії Європи новий оборот і, зокрема, як deux ex machina, розрубує гордіїв вузол огидною франко-прусської війни. (К. Маркс - Ф. Енгельса, 23.IX 1868.)
Роман Ежена Сю - верх безглуздя. Велика частина характерів, і до того ж найголовніших, потворно безглузда, події зав'язуються насильно, а розв'язуються за допомогою deux ex machina. (В. Г. Бєлінський, "Паризькі таємниці". Роман Ежена Сю.)
Але ось є рятівник в особі дядька Чельского, старого Очініна. Користуючись крайнім розладом справ свого племінника, цей благодійний deux ex machina викуповує у нього Машу, ледь живу від всіх ударів, на неї нанесених. (І. С. Тургенєв, "Племінниця". Роман, соч. Євгенії Тур.)
Зав'язка і розв'язка також грішать проти вимог мистецтва. Зав'язка полягає в простому випадку - у від'їзді чоловіка; розв'язка також абсолютно випадкова і довільна; ця гроза, налякала Катерину і змусила її все розповісти чоловікові, є не що інше, як deux ex machina, не гірше водевільного дядечка з Америки. (Він же, Промінь світла в темному царстві.)
Релігійний фіналу не становить органічної виведення з усієї книги. Це deux ex machina. І я переконаний, що, незважаючи на запевнення Толстого, він все ж не міг внутрішньо примирити два протиборчі початку: правду художника і правду віруючого. (Ромен Роллан, Життя Толстого.)