Було чи не було, жили водному місті дев'ять ледарів і один Моторний.
Дев'ять ледарів мали вдома у самого базару, А Перевірений жив на самій околиці міста.
І ледарі. і Моторний робили гарби. Ліниві були ледарі і за цілий день з працею виготовляли всього одну гарбу. А Перевірений протягом дня робив дев'ять гарб.
Народ на базарі лаяв гарби, зроблені ледарями, та хвалив гарби Моторного.
Стали дев'ять ледарів думати, як їм поправити свої справи. Думали вони день і ніч, і ось один з них вигукнув:
Чотири ледаря, що один цвях забивав, три, які сокиру піднімали, так один з рубанком в руці - так і застигли на місці.
А перший ледар продолжал6
- Зараз піду до моторних, розхвалив нашу роботу, скажу, що ми кожен день робимо вісімдесят одну гарбу, і у нас стільки грошей, що не знаємо, куди їх дівати. І тому вирішили взяти його в кампанію. Перевірений у нас пропрацює кілька днів. За цей час ми розпродамо свої гарби.
- Вірно кажеш! - закричали ледарі і послали першого ледаря до моторних.
- Ну, гаразд, - сказав Моторний, - йти так йти!
Почали працювати всі разом. Ледарі сховалися від спеки в тінь. Тільки моторний, пов'язавши лоб хусткою, продовжував пиляти, стругати, цвяхи забивати.
Увечері Перевірений перерахував гарби. Сам він змайстрував дев'ять гарб, а ледарі зробили одну - всього десять. Здивувався Моторний, але промовчав. На базарі ніхто не купив гарбу зроблену ледарями. А гарби, які змайстрував Моторний, розкупили нарозхват.
Став Перевірений вчити ледарів. Нічого з цього не вийшло.
Кинув Перевірений ледарів і пішов до себе.
Думали, думали ледарі, що робити далі, і нічого не змогли придумати.
- Знайшов. - крикнув, нарешті, перший ледар.
Один ледар цвях забивав, шестеро надягали колесо на вісь, один сокиру тримав - все так і застигли на місці.
Перший ледар продовжував:
- Сьогодні вночі спалимо все гарби Моторного. А завтра на базарі не буде гарб, крім наших, і ціни на них піднімуться - продамо свій товар за хороші гроші. Що скажете ?
- Добре придумав. - сказали інші ледарі.
Як тільки Перевірений ненадовго поїхав з міста, ледарі підпалили все його готові гарби.
Повернувся Перевірений додому і побачив, що гарби його згоріли. Відразу зрозумів хто це зробив.
- Ех, що було, те загуло. - сказав він і як ні в чому не бувало взявся до роботи.
Повезли ледарі продавати на базар свої гарби і заїхали до моторних - його бідою насолодитися. Бачать, він працює як ні в чому не бувало. Та ще співає.
- Салом, Моторний. Як ся маєш? Чи всі благополучно?
- Так. все добре, - відповів Моторний.
- Ми чули, що твої гарби згоріли. Правда це?
- Правда, - відповів Моторний. - Все гарби давно треба було спалити, ніяк не міг зібратися. Знайшлися, на моє щастя, добрі люди і спалили їх. Дуже я зрадів.
- Чому. - здивувалися ледарі
- Дуже просто. Мені знадобилося багато золи.
- Навіщо. - здивувалися ледарі.
- Так, - сказав Прворний, - на базарі золу від гарб змінюють на золото. Вага на вагу. Сам щойно привіз золото, яке отримав натомість золи.
Ледарі скоріше повернулися додому, спалили свої гарби, а золу насипали в сакви і повезли на базар.
- Кому золи від гарби. - почали на всі лади кричати ледарі на базарі.
- Продається хороша зола від хорошого гарби!
- За хурджун прекрасної золи всього один хурджун золота!
- Хо-хо-хо. Підходьте, поспішайте!
Люди сміялися до сліз, а потім схопили палиці та й прогнали ледарів з базару.
Дуже розсердилися ледарі і вирішили моторний помститися.
Забралися вони опівночі на подвір'я до моторних, хотіли його побити. У темряві наткнулися на віслюка, а то давай брикатися. Ледарі зовсім розлютилися і почали віслюка бити. Побили так, що він здох.
На ранок Перевірений бачить - віслюк його лежить мертвий. Засмутився Моторний, потім поклав віслюка на гарбу і повіз в поле.
Під'їхав до великого струму, зняв віслюка і поставив біля скирти НЕ обмолоченої пшениці.
Господар струму - лихвар Салімбай сидів неподалік і снідав.
Побачив він віслюка біля пшениці і давай кричати:
- пошта! Пошт! Пішов! Пішов!
А віслюк стоїть собі і не рухається.
Підбіг Салімбай, палицею з усього маху вдарив віслюка по спині. Мертвий віслюк, звичайно, впав на землю.
- Вай. - закричав Моторний. - Ти, бай, вбив мого віслюка!
- Душа моя, Моторний, - почав просити він, - Не кричи так голосно. Нехай ніхто не знає про це!
Але Перевірений продовжував кричати:
- Ні, ти відшкодуєш мені збитки - такий хороший і працьовитий був віслюк!
І кинувся з палицею на Салімбая.
- Стій, я заплачу, скільки ти хочеш!
І відрахував моторний десять золотих.
Моторний пішов додому. По дорозі зустрілися йому ледарі.
- Салом, серденько Моторний. - сказали він
- Салом. - відповів Моторний.
- Як ся маєш. Що нового ?
- Новин багато, - відповів Моторний. - Сьогодні вночі здох мій віслюк, я відвіз його на базар і продав. Ось дивіться, скільки я виручив за здохлятину.
Перевірений розв'язав капшук і показав десять золотих.
При вигляді золота у ледарів очі полізли на лоб.
Пробігли вони додому, убили своїх віслюків і потягли їх трупи на базар продавати.
Притягли на базар і давай кричати:
- Кому потрібні дохлі віслюки. Міняємо на золото!
Народ на базарі розгнівався:
- Що ще за неподобство. Хто ж торгує дохлими віслюками?
Побив народ ледарів і прогнав з базару.
Моторний не встиг доїхати додому. бачить: біжать всі дев'ять ледарів.
Подумав Моторний: «Їх дев'ять, а я один - не впораюся!»
І побіг у степ. Ледарі за ним.
Але Моторного не дарма прозвали моторний, бігав він швидко і далеко випередив ледарів.
Біжить по степу Моторний, а на зустріч йому Салімбай жене баранів
- Ей, - кричить бай, - куди біжиш?
- Ти хіба не знаєш: мене призначили шахом!
- Тебе бідняка, хочуть призначити шахом. З якого це дива. Ах ти, гарбуз порожня. Я - бай, нехай мене призначають шахом. - скрикнув він.
- Якщо так, біжи прямо он до того бугра, - відповів Моторний. - Там тебе і призначать!
Салімбай дуже хотів стати шахом і припустилися до бугра щодуху.
А Перевірений надів халат навиворіт, пов'язав обличчя хусткою і сіл в канаву.
Тут підбігли ледарі і, захекавшись, покликали Моторного.
- Чи не пробігав тут одна людина. - запитали вони.
- Пробігав, пробігав, - відповів Перевірений
- Давно він пробіг?
- Ні, тільки що. Та он він біжить. - сказав Моторний і показав на що біжить далеко бая.
Подивилися ледарі, побачили бая і пустилися його наздоганяти.
Перевірений знову перевернув халат, зняв з голови хустку і пішов додому.
А ледарі, кажуть, досі бігають по степу - ганяються за баем.