1. Виникнення і основні етапи розвитку товариства "Просвіта"
Товариство "Просвіта" народилося на противагу антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторської, підтримуваної цісарської владою, - з одного боку, і русофільської, - з другого. Галицькі громадські діячі поставили перед собою мету довести, що українці - народ з культурними традиціями, який відрізняється як від поляків, так і від Росия.
Програма майбутньої роботи "Просвіти" була коротко сформульована у виступі студента Андрія Січинського: "Кожен нарід, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоб нижчі верстви суспільности, народні маси піднялися до того ступеня просвіти, щоб ця народна маса почула себе членом народнього організму, відчула своє горожанське і національну гідність і дізналася потреба існування націй як окремішності народної індивідуальності; так як ніхто інший, а маса народу є підставою усього ".
Головою новоствореного Товариства збір обрав Анатоля Вахнянина, а до Віділією (керівного органу) - Олександра Борковського, Івана Комарницька, Михайла Коссака, Максима Міхаляк, Омеляна Огоновський, Омеляна Партицького, Юліана Романчука, Корнила Сушкевича і Корнила Устияновича. Вирішено було створити українську бібліотеку з читальнею і щорічно видавати календар для народу.
Загальний збір "Просвіти" отримав привітання від українських Народовський громад Бережан, Тернополя, Перемишля, Станіславова і Чернівців, від студентських товариств "Січ" і "Основа" у Відні. Вітальні телеграми надійшли з Чехії, Сербії та Словаччини. Тим часом москвофільське "Слово" назвало Товариство "польської інтригою".
26 травня 1870 року відбувся другий загальний збір Товариства. І знову довелося просити приміщення у польської "Стрільниці". Збір визначив нові принципи роботи "Просвіти".
На Товариство відразу почалися нападки як намісництва і староств, так і русофільського "Слова". Однак просвітня робота вступала в силу. За два роки було засновано три нові філії "Просвіти", організовувано читальні, почали видавати друкований орган "Письмо з" Просвіти ", а з 1880 року під редакцією члена Віділією" Просвіти "Володимира Барвінського постійна виходити Народовський політична газета" Дело ". Широка популярність товариства змусила галицький сейм надати йому 1000 срібних "запомогі", яку згодом збільшено на 50 відсотків.
Своє 25-річчя "Просвіта" відзначила дуже урочисто. Разом з іншими українськими товариствами вона організувала перевезення з Новосілок-Місько на Личаківського кладовищі останків Маркіяна Шашкевича. Іван Белей підготував коротку "Історію Просвіти". Великим досягненням "Просвіти" була, безперечно, купівля в 1895 році власного будинку. Для цього надійшли пожертвування не тільки з Галичини, а й з Наддніпрянщини. Кияни передали через професора Михайла Грушевського 1500 ринських.
На зламі двох віків значно активізується політичне життя, в якому члени "Просвіти" завше йдуть попереду. Саме тоді, 1899 року, більшість народовців оформилася в Національно-демократичну партію на чолі з Юліаном Романчуком і Костянтином Левицьким. Галицька інтелігенція долає консерватизм. Замість самоназви "русин" ( "російський") поширюється назва "українець" ( "український"). Разом з тим запроваджувано фонетичний правопис до популярних видань "Просвіти". Просвітницьку діяльність широ підтримує духовенство, зокрема тодішній станіславівській єпископ Андрей Шептицький.
На загальному зборі Товариства в 1912 році був прийнятий новий статут, який поставив завдання широкої культурно-освітньої роботи. Вона передбачала діяльність народного театру і кінотеатру, проведення народних свят, з'їздів і краєзнавчих походів, організацію кнігозбірень, народних музеїв, публічних читалень, книгарень, друкарень та інших підприємств, різних курсів і шкіл (народних, середніх, вищих, господарських, промислових, торгових ), ведення зразкових господарств, садів і т.п.
В Наприкінці 1913 року "Просвіта" мала 77 філій і 2648 читалень. Масово почали створюватися бібліотеки. У віддалені місцевості книжки надходили безкоштовно. Важливе місце в освітній роботі зайняли виклади і відчіті, "курси вищої освіти", курси навчання неписьмові. "Просвіта" підтримувала жваві зв'язки з українцями Закарпаття, Хорватії, Боснії, Сполучених Штатів Америки, з багатьма освітніми організаціями.
Російська окупація Львова завдала значної шкоди "Просвіті". Були знищені бібліотеки, читальні, репресовано активісти. Деякі з них змушені були виїхати за межі Галичини. Навіть після російського відступу воєнний стан унеможливив Товариству розгорнути свою діяльність. І все ж вона активізувалася в 1918 році, коли Україна воскресла до державної незалежності. Товариство "Просвіта" допомогло сформувати Міністерство освіти ЗУНР.
Терор польської окупаційної влади не оминув і "Просвіту". Заарештованого голову Товариства Івана Ківелюка було вивезено до табору інтернованих біля Кракова.
Про розмах організаційної роботи в "Просвіті" свідчать такі дані: за п'ять повоєнних років число філій зросло до 96, а читалень "Просвіти" - до 2934, що перевищило передвоєнні дані відповідно на 9 і 65 одиниць. Організаційні успіхи затьмарювали великі борги, які не давали можливості просвітянам розгорнути діяльність на повну силу.
Після смерті професора М. Галущинського десятим головою "Просвіти" був обраний Іван Брик. Суспільство працювало далі, долаючи труднощі.
У 1928-му, своєму ювілейному році, "Просвіта" мала на землях окупованої Польщею Галичини 2934 читальні і 12 508 безпосередніх членів. Значно слабше працювало Товариство на Волині, Підляшші та Холмщині, де діяло близько 600 його читалень.
Започаткований польською владою на 30-зламі х років брутальний наступ на українську культуру призвів до сумних наслідків. Значно скоротилося число читалень і безпосередніх членів "Просвіти", різко зріс в умовах тодішнього економічної кризи її борг.
Але Суспільство не здавалося і вже 1934 року мало 3046 читалень і близько 500 тисяч членів. Відновлено і відкрито нові читальні. За редакцією професора Василя Сімовича далі виходив ілюстрований науково-популярний місячник "Життя і Знання". Видавалися книжки фірми фонду "Учітеся, брати мої!" - для найширшої маси української громадськості, новорічні календарі. Просвітяни організували конференції та передрессіровка бібліотекарів і керівників гуртків самоосвіти й аматорських театрів. 1936 року "Просвіта" мала 83 філії, 3210 читалень, 1207 будинків, 3209 бібліотек з фондом 688 186 книжок, 2185 театральних гуртків, 1115 хорів, 138 оркестрів, 550 гуртків самоосвіти, 86 курсів для неписьменних і 262 гуртка просвітницької молоді.
У наступні два роки справи були ще кращими. Лише активних членів налічувалося близько півмільйона. Працювало 11 комісій (просвітнього-організаційну, освітньо-виховна, видавнича, бібліотечна, господарсько-фінансова, театрально-співова, для поборювання неписьменності та інші).
Урочисто 70-відзначено річчя установи "Просвіти". 22 травня 1938 року відбулося богослужіння, яке відправив єпископ Никита Будка. Андрей Шептицький освятив новий блідо-золотистий прапор "Просвіти" з написом: "В силі дух-перемога народу!". Цей прапор вігаптувалі жінки з "Народного мистецтва" за проектом Святослава Гординського. Прапор увінчали стрічками голова Наукового Товариства імені Шевченка професор Іван Раковський, голова "Рідної школи" професор Іван Галущинського, представник української кооперації та інших організацій.
1939 рік став останнім роком існування "Просвіти" на наших землях. Сталінські опричники знищили у центральному будинку Товариства (площа Ринок, 10) його архів, цінні історичні документи і рукописи, друковану продукцію. Так вони вчинили з осередками "Просвіти" і в інших містах і селах. Чи не дозволили відновити роботу "Просвіти" і гітлерівські окупанти.
З того часу Товариство "Просвіта" існувало лише за межами України, де українські емігранти відсвяткували його сторічний ювілей.
2. Новітня історія "Просвіти"
Чи не є ні для кого секретом, який саме з лона "Просвіти" виокремилися більшість новітніх організацій і партій, які так і не змогли осягнути масштабів Товариства і зробленого їм: внутрішньопартійні чвари розчленили ці та так нечисленні політичні угруповання ледь не до карликових розмірів. Просвітянам вдалося уникнути такої долі і прийти до свого V з'їзду згуртованими і об'єднаними заради отримання загальної мети: побудови не на словах, а на ділі незалежного Самостійної Соборної Української Держави, в якому українці відчували б себе повноправними господарями, українським народом, а не зденаціоналізованім народом України .
Просвітницький форум, який дуже символічно, відбувся у переддень вікопомной дати - п'ятої річниці Референдуму, який підтвердив всенародним волевиявленням Акт про самостійність Української держави і пройшов під знаком єдності і взаєморозуміння. Лише єдиним фронтом всіх національно-демократичних сил - і це стало лейтмотивом з'їзду - зуміємо відстояти українське в Україні.
"Ми, просвітяни кінця ХХ століття, - зазначив глава Товариства Павло Мовчан, - повинні усвідомити становище української нації в постійно змінюваному світі, бачити її перспективу, її здатність відновити свій власний шлях розвитку. Наші наміри найсерйозніші. До цього нас спонукає реальність, коли мова йде не тільки про виживання української культури, а й мови, отже, націй. а наша нація невмируща. Ми свідомі цього ".
Районні та міські об'єднання
Глава товариства "Просвіта"
Володіє англійською та таджицьким мовами.
МОВЧАН Павло Михайлович - голова Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, письменник, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, народний депутат України
НЕСТЕРЧУК Микола Трохимович - відповідальности секретар Всеукраїнського товариства "Просвіта", заслужений працівник освіти України
Клічак Василь Йосипович - директор Видавничого центру "Просвіта", поет
ГОЯН Ярема - директор видавництва "Веселка", письменник, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка