В сучасних умовах основним резервом збільшення вироб-ництва сільськогосподарської продукції є зростання урожайно-сти культур і продуктивності тварин. З цією метою розробляється вають і здійснюють різні агротехнічні, зоотехнічні, ветеринарні заходи. Тому дуже важливо правильно визна-ділячи їх економічну ефективність, зіставляти отриманий-ний результат з поточними і капітальними витратами.
В рослинництві оцінюють ефективність різних струк-тур посівних площ, нових сортів сільськогосподарських культур, прогресивних технологій, а також окремих агротех-нічних заходів (способів обробітку грунту, посіву, убір-ки врожаю, внесення добрив і т. Д.). Специфіка даної отрас-ли полягає в тому, що її ефективність багато в чому залежить від часу проведення тих чи інших трудових процесів, якості їх виконання.
Економічна ефективність агротехнічних заходів знаходить вираз у зростанні врожайності, збільшенні валового збору продукції рослинництва, підвищення продуктивно-сті праці, зниженні собівартості одиниці продукції, підвищення рентабельності.
Важливим резервом збільшення обсягів виробництва продук-ції, підвищення її якості є впровадження нових интен-пасивного сортів.
Економічна ефективність вирощування нових сортів сель-скохозяйственних культур визначається шляхом порівняння їх з рай-онірованнимі, прийнятими в якості стандарту. Для цього визна-ділячи прибавку врожайності нових сортів у порівнянні з раніше оброблюваних, а також інші показники ефективності (тру-доемкость, виробнича собівартість одиниці продукції, прибуток на 1 га посівів, рівень рентабельності). Враховуються також витрати на насіння, як уже оброблюваних в господарстві сор-
тов, так і нового сорту (як правило, витрати на придбання сортового насіння високого класу помітно вище).
Необхідно також враховувати, що селекція сільськогосподарсь-ських культур зараз розвивається в різних напрямках (наприклад, виведення високобілкових сортів пшениці, ячме-ня і т. Д.).
При економічній оцінці структури посівних площ не-обходимо визначити обсяг виробництва всієї продукції в нату-ральних і вартісному вираженні, встановити, наскільки він від-віча спеціалізації господарства і ринковому попиту, розрахувати трудові витрати в цілому за рік і по окремим періодам, а так- ж матеріальні і грошові витрати. Критерієм порівняльної оцінки структури посівних площ є максимальний вихід продукції з 1 га площі при найменших затратах праці і коштів на її одиницю.
На підприємстві структура посівних площ і сівозміни взаємопов'язані, тому одночасно з економічною оцінкою структури посівних площ проводять економічну оцінку се-вооборотов, виходячи з таких показників:
вихід валової продукції з 1 га сівозмінної площі в на-натуральній, кормових одиницях і вартісному вираженні;
витрати праці і матеріально-грошових коштів на 1 га севообо-ротної площі і на виробництво одиниці продукції;
вихід валової продукції на 1 руб. виробничих витрат і на 1 люд.-год;
прибуток (чистий дохід) на 1 га;
розподіл витрат праці по періодах;
коефіцієнт використання землі (відношення севооборотной площі до площі ріллі).
Продукцію оцінюють за поточними середніми цінами реалі-ції. Порівнянні ціни, як правило, нижче і для оцінки се-вооборотов їх застосовувати недоцільно. Критерієм економі-чеський оцінки порівнюваних сівозмін є максималь-ний вихід продукції рослинництва з 1 га сівозмінної площі при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції.
Економічну оцінку прогресивної технології (інтенсив-ний, ресурсозберігаючої) проводять шляхом порівняння з раніше застосовується на підприємстві. Якщо нова технологія поза-дряется лише на частині посівної площі, порівняння проводять з результатами, одержуваними паралельно при звичайній техно-логії. Якщо ж остання вже не застосовується, для зіставляючи-ня використовують дані за попередні 3 роки (виключаючи роки з екстремальними погодними умовами). Основні по-ники оцінки - урожайність, якість продукції, витрати праці на 1 га посівів і на 1 ц продукції, вартість валової
продукції і її приріст у розрахунку на 1 га, виробничі витрати на 1 га, собівартість одиниці продукції, додаткового-тільні витрати на збільшення врожаю і їх окупність, при-бувальщина (чистий дохід) з 1 га посівів, рівень рентабельності, річний економічний ефект.
Для більш детальної економічної оцінки ресурсозберігаючих-щей технології використовують також показники ресурсоємності - витрати ресурсів в натуральному вираженні на одиницю продук-ції (насіння, нафтопродуктів, добрив і т.д.).
Економічний ефект, як узагальнюючий показник, визна-ляють з урахуванням трьох головних чинників: врожайності і її приросту, якості продукції і його впливу на ціну реалізації, собівар-мости одиниці продукції.
Економічний ефект від впровадження нової технології в рас-подружжю на 1 га (Еп) можна розрахувати за формулою:
де Цн. ЦТ - ціна реалізації 1 ц продукції, виробленої за новою і тра-Діціон технологіям, руб .; Ун. Ут - відповідна врожайність, ц з 1 га; Сп. Ст - собівартість 1 ц продукції, руб.
Економічний ефект від підвищення врожайності (Еу) визна-виділяється за формулою:
Ефект від підвищення якості продукції (Ек) розраховуються-ють так:
а ефект від зниження собівартості (Ес) - за формулою:
Продуктивність праці визначають за вартістю валової продукції в розрахунку на 1 люд.-год, а її зростання - за формулою:
де ПТН і ПТТ - вартість валової продукції на 1 люд.-год за новою і традицион-ної технології.
Важливим показником при впровадженні нових прогресивних тех-нологій є окупність додаткових витрат (ОДЗ):
де ВПН. ТВП - вартість валової продукції за новою і традиційної техноло-гіям, руб .; Пзн. ПЗТ - відповідні виробничі витрати, руб.
Економічну ефективність застосування добрив і засобів захисту рослин визначають виходячи з наступних показу-телей:
прибавка врожаю в розрахунку на 1 га і на 1 ц поживних ве-вин добрив в натуральному і вартісному вираженні; через трансформаційних змін якості продукції в результаті застосування хімічес-ких засобів враховується через ціну (вона може бути як вище, так і нижче);
окупність витрат - відношення вартості прибавки врожаю до додаткових витрат, пов'язаних із застосуванням добрив і засобів захисту рослин (витрати на придбання, зберігання, підготовку, доставку в поле та внесення засобів хімізації, а так-же на прибирання додаткового врожаю);
приріст чистого доходу, отриманого за рахунок застосування засобів хімізації на 1 га посівів і всю посівну площу.
Приріст чистого доходу (ЧДД) - це різниця між вартість Рахунки-ма додаткової продукції (ВПД) і додатковими затра-тами, пов'язаними із застосуванням добрив (Зд):
Рівень рентабельності застосування хімічних засобів (Рх) - це відношення додаткового чистого доходу, отриманого за рахунок застосування хімічних засобів, до витрат на їх застосований-ня в процентах:
Цей показник дає найбільш повне уявлення про еконо-мічного ефективності заходів, пов'язаних з хімізацією землеробства.
Зоотехнічні заходи - це система заходів, спрямованих на поліпшення породного складу тварин і підвищення їх про-дуктівності. Вона включає виведення нових і совершенствова-ня існуючих порід, перехід до більш ефективних методів годування, відтворення стада, утримання тварин. Економічна ефективність зоотехнічних заходів знаходить від-ражение в таких показниках, як продуктивність, виробництво валової продукції тваринництва на 100 га сельскохозяйствен-них угідь, 1 умовну голову худоби, 1 матку основного стада, 1 га кормової площі, 1 ц кормових одиниць (або, навпаки , витрати корму на одиницю продукції - оплата корму), 1 руб. виробниц-дарських витрат, 1 люд.-год трудових витрат; розмір кормової пло-щади для утримання 1 голови худоби; витрати на 1 руб. валової продукції; рівень рентабельності, прибуток на 1 умовну голову худоби або 1 структурну голову стада, на 1 га кормової пло-щади, 1 руб. основних і оборотних коштів тваринництва; термін окупності капітальних вкладень.
При оцінці конкретного зоотехнічного заходи ви-відбирають показники, які найбільш повно відображають його сущ-ність.
Для економічної оцінки порід тварин використовують такі показники, як продуктивність худоби, вихід валової продукції з урахуванням її якості на 1 структурну голову, 1 га кормової пло-щади, 1 руб. виробничих витрат, на 1 люд.-год; витрата кормів в кормових одиницях на одиницю продукції, собівартість оди-ниці продукції; прибуток на 1 структурну голову, рівень рен-табельної.
Як правило, порівнюють відразу кілька варіантів і ви-відбирають найкращий з них. Наведені показники можна ис-користувати також при економічній оцінці систем утримуючи-ня худоби, структури стада, прогресивних технологій в жи-тваринництві.
Економічна оцінка типів годування проводиться за та-ким показниками, як собівартість 1 ц корм, од. використаний-них в раціонах; витрати кормів в грошовому вираженні на 1 ц продукції, собівартість 1 ц продукції, рентабельність про-ництва, площа кормових культур, необхідна для содер-жания 1 голови на рік або за інший період. Використовують пре-майново експериментальний метод, але іноді і розрахунково-конструктивний (зіставляючи техніко-економічні норматив-ні характеристики і фактичні звітні дані). Результати оцінки зіставляють з рекомендаціями зональних наукових установ.
Економічну оцінку добових раціонів проводять по їх се-бестоімості. Часто в раціони включають різні кормові до-надбавки; ефективність їх застосування визначають по зростанню про- дуктівності тварин, економії витрат корму на одиницю про-дукції, додаткового чистого доходу на 1 голову худоби, оку-паемості додаткових витрат. У витрати на кормові добавки включають вартість їх придбання (з урахуванням доставки в госпо-ство), витрати на застосування в раціонах, а також на отримання та продаж додаткової продукції.
Ветеринарні заходи - це система загальних і спеціальних заходів по збереженню або відновленню здоров'я жи-Вотня і їх продуктивності (зоогигиенические, ветеринарно-санітарні, діагностичні, профілактичні, лікувальні). Мето-дика визначення їх економічної ефективності заснована на зіставленні запобігання шкоди з витратами на проведен-ня заходів.
Розрахунок, як правило, проводиться в такій послідовно-ності.
1. Визначають коефіцієнти, необхідні для виявлення пре-дотвращенія шкоди від хвороб. Так, коефіцієнт заболева-емости - це відношення хворих тварин до всього поголів'ю; коефіцієнт летальності - відношення числа загиблих тварин до числа хворих; коефіцієнт перехворілих тварин - від-носіння числа перехворілих до числа хворих.
2. Оцінюють загальний економічний збиток, що заподіюється бо-корисної тварин до проведення лікування. Він включає збитки від падежу і вимушеного забою тварин, втрати продукції через хвороби тварин і зниження їх продуктивності, витрати на проведення ветеринарних заходів.
3. Розраховують відвернений збиток - суму збитків, ко-торие може понести господарство, якщо не буде здійснювати дан-ні заходи.
4. Розраховують грошові витрати на лікування.
5. Визначають показники економічної ефективності ве-терінарних заходів, рівень їх рентабельності (або оку-паемості витрат).
Економічні збитки від хвороби (наприклад, маститу у корів) виражається втратами продукції і визначається за формулою:
де Уп - збиток від недоотримання молока, руб .; Н - надій на 1 корову в рік по хо-дарства, ц; Кф - коефіцієнт зниження удою молока у хворих корів (0,15); Ц - середня ціна реалізації 1 ц молока в господарстві, руб.
Запобігання шкоди залежить від того, наскільки скорочено-ються втрати продукції в результаті зниження захворюваності або гостроти хвороби при застосуванні лікувальних препаратів, і оп-визначається за формулою:
де Пп - відвернений збиток від втрати продукції перехворіли живіт-ними, руб .; Кл коефіцієнт вилікувалися тварин.
Економічну ефективність лікування визначають, сопостав-ляя отриманий ефект (результат) з витратами. В даному випадку
вона залежить від величини запобігання шкоди і витрат на лікування:
де Еф - чистий дохід (прибуток) на 1 руб. витрат на лікування, руб .; Зв - грошові витрати на лікування, руб.
Витрати на лікування включають грошові витрати на лікувальні препарати і додаткові трудові витрати (на оплату праці ветеринарних і підсобних робітників).
При короткочасному перебігу хвороби, проведенні виробниц-дарських дослідів по визначенню ефективності різних ме-тодов лікування і лікарських засобів немає необхідності вести розра-ти виходячи з річної втрати продукції. В цьому випадку визначаються-ється збиток від втрати продукції за час хвороби або досвіду за формулою:
де УПП -ущерб від втрати продукції за час хвороби, руб. Н1, Н2 -суточний надій від здорової і хворої корови, кг; Кд-число днів хвороби або досвіду; Ц-ціна реалізації 1 кг молока, руб .; Пз - кількість втраченої продукції від моменту закінчення лікування до досягнення рівня продуктивності здорових тварин.
Значні втрати скотарство несе від яловості (безкоштовно-Дія) корів. Коефіцієнт яловості - це відношення числа ма-ток, що не дали в звітному році приплоду, до загального їх числа.
Економічні збитки від яловості включає:
втрати приплоду (що стримує зростання стада і зменшує по-потенційні можливості господарства з виробництва м'яса);
зниження надоїв молока (продуктивність ялових корів на 35-40% нижче);
підвищення середньої собівартості продукції (молока і телят при народженні);
передчасна вибракування тварин, що також стримує зростання стада.
Розрахунок збитків від яловості корів проводиться в кілька етапів.
1. Визначають збиток від недоотримання молока (Розум):
де Н - надій на фуражну корову в рік по господарству, ц; Кф - коефіцієнт зниження удою молока від ялових корів (0,35 - 0,40); Ц - середня ціна реалі-ції 1 ц молока в господарстві, руб.
2. Визначають збиток від втрати приросту живої маси (Уп):
де Тр - жива маса теляти при народженні, кг; Тс - середньодобовий приріст ті-лять поточного року народження в даному році по господарству, кг; Кд - середнє число днів перебування в групі телят поточного року; Ц - ціна реалізації 1 кг живої маси худоби середньої вгодованості, руб. В - середня жива маса теляти поточно-го року на кінець року, кг.
3. Розраховують непрямий збиток від змісту ялової ко-рови (У3):
4. Визначають загальний збиток (уя) від яловості корів в розрахунку на 1 голову, руб .:
Зниження яловості - одне з найважливіших засобів підвищення економічної ефективності молочного скотарства.