Сторінка 23 з 63
Виникненню спорадического зоба сприяє надлишок їжі, багатої струмогенних - Тіоціанати (капуста, ріпа, турнепс, соя та ін.), Під впливом яких зменшуються включення йоду в щитовидну залозу і біосинтез тиреоїдних гормонів.
Дефіцит тиреоїдних гормонів як при ендемічному, так і при спорадическом зобі призводить до підвищення секреції тіротропного гормону гіпофіза, що викликає гіперплазію тканини щитовидної залози з розвитком зобу.
Патологічна анатомія. Патоморфологически виділяють дифузну, вузлову (аденоматозну) і змішану форми зобу, які в свою чергу гістологічно поділяють на паренхіматозні і колоїдні. У вузловому зобі нерідко відзначаються геморагії, фіброз, кісти, вогнища звапнення і злоякісне переродження. Тканина щитовидної залози містить багато моно- і дийодтирозина і незначна кількість тироксину і трийодтироніну.
Класифікація. Ендемічний чи спорадичний зоб поділяють за ступенем збільшення щитовидної залози (О, I, II, III, IV, V), за формою (дифузний, вузловий, змішаний), по функціональним проявам (еутиреоїдний, гіпотиреоїдних і з ознаками кретинізму). Вузловий зоб з вираженими явищами тиреотоксикозу виділяють в особливу форму - токсичну аденому щитовидної залози.
Залежно від локалізації розрізняють загрудинний, частково загрудинний, кільцевої зоб і зоб, дістопірованних з ембріональних закладок (зоб кореня язика, додаткової частки щитовидної залози і т. Д.).
Зобом слід вважати збільшення щитовидної залози III ступеня і вище. При збільшенні щитовидної залози I і II ступеня термін «зоб» можна застосовувати лише при наявності вузла в залозі.
Клініка. Клінічна картина захворювання залежить від функціонального стану щитовидної залози, величини зоба і його калізаціі (рис. 37).