Зй нѣмецкаго перевел' Н. ГАЛКОВСКІІ
До статті перекладача про результатах' його двухлѣтняго пітанія сирими зернами і фруктами.
При зерно-фруктовом' пітаніі розвивається колосальна воля, ум, пам'ять і самообладаніе. і досягається полнѣйшая свобода Вь соціальной життя ".
ТОВАРИСТВО ДРУКАРНІ А. І. МАМОНТОВА
Леонтьевскій пров. д. № 5
ПРЕДІСЛОВІЕ ПЕРЕКЛАДАЧА.
От сочіненіе, яке по многім' основаніям' можна назвати знаменітим', а появленіе його на русском' язикѣ - гаряче прівѣтствовать. Воно коротко, але відрізняється великою убѣдітельностью, хоча було б ще убѣдітельнѣе, якби розрослося Вь товсту книгу; але Флотов' добре понімал', що для чтенія такіх' у Вільні поки ще не підготовлені читачі, а тому зоставив його сжатим': воно і так 'знайшло себѣ багато послѣдователей.
Перш, чѣм' перевести його на русскій язик, я рѣшіл' провѣріть особисто на себѣ його принципи по можливості тривалий час і тільки тепер, коли, послѣ двухлѣтняго досвіду, я убѣділся Вь його великої ЦѢННОСТІ, ТО перевел' на русскій язик.
Все, чого он 'учіт' Вь цієї кнігѣ, он' виполнял' сам, тобто бил практіческім' філософом', а не тільки учітелем' філософіі (сирого зернового пітанія),
Я надѣюсь, що всякій читач, який іспитает' режім' Флотова, хоча б одін' мѣсяц', залишиться назавжди мнѣ глибоко-благодарним': етот' мѣсяц' будет видѣляться Вь його жізні, как 'висока гора серед долини.
Але навіть і тѣм' ліцам', котория НЕ пожелают' скористатися совѣтамі Флотова, я рекомендую прочитати його, щоб познайомитися зй замѣчательним' міровоззрѣніем' і життям нѣмецкаго Сковороди-Флотова. Воно заставіт' їхні внімательнѣе ставитися до многім' важним' вещам', котория тепер нерѣдко дѣлаются несвідомо.
Зернове пітаніе-це новий шлях Кь щастя, горизонти котораго Вь Россіі ще недостатньо прояснилися, але можна надѣяться, що зі временем' проясняться і здѣсь, і, вѣроятно, близький той час, коли Россія будет налічувати сотні здорових' тѣлом' і духом синов', які послужат' їй вѣхамі для урегулірованія російської молодого життя, дуже схильною Кь переходам' од однієї крайності Кь інший.
ПЕРЕДМОВА
Дотримуючись точки зрѣнія, що человѣческая життя повинна бути, по можливості, проста і соотвѣтствовать пріродѣ живого человѣка, я приходжу Кь висновку, що вона, всупереч гордої наукѣ, повинна розвиватися на почвѣ зерно-фруктової діети. Тільки тоді, коли фізіологі прізнают' фізіологіческі- естественним' пітаніем' человѣка "зерно- яденіе", - тоді вони звільняться од ошібок' і смогут' вивести наукові діетіческіе закони. Мнѣ заперечували, що я багато спираюся на Біблію, написану помиляються людьми. Я стверджую: нам 'ізвѣстно єдиний- ственное, непогрѣшімое откровеніе - це майже завжди відкрито - лежить перед' нами книга Природи, із' якої черпати наставленія мудрѣйшіе із 'мудрих всѣх'' часів, і найденния ними істини викладені Вь Бібліі і під всѣх' так 'називаемих' "священних' кнігах'". я поставіл' себѣ завданням віднімати ці істини (перли Бібліі), але не помилки, якими, залежно від духу часу, хотѣлі зменшити цѣнность Бібліі. і я вважаю, що Біблія і тепер ще є одна із 'совершеннѣйшіх' науково - естественних' у Вільні. Сучасні кул ьтурние люди і креофагі це познают', звичайно, погано, тому що так 'глибоко загрузли Вь болотѣ' своїх бѣдствій, що об'єк етом' чи Вь состояніі розмишляйте.
Про властивої человѣку діетѣ
На вопрос, що властиво человѣку і человѣческому суті, люди могут' отвѣтіть дуже по-різному, але де надзвичайно важливо-ясно це розуміти. Властиво человѣку то, що соотвѣтствует' його пріродѣ і особенностям', назначенію і задачѣ; і человѣк' будет жить правильно тільки тоді, коли будет виконувати своє назначеніе і, как 'всяке істоти, що почуває, будет жить відповідно до свого назначенію-Вь гармоніі зй міровим' порядком, т.-е., дотримуючись природні закони, будет здоров' і счастлів'. В такий про- разом', коли человѣк' прагне жити згідно зі своїм назначенію, то пріобрѣтает' це добра новина-здоров'я і щастя Вь тій мѣрѣ, как 'познал' це назначеніе і как по зй нім' жівет'. Але перш за все человѣку потрібно пізнати, яке його назначеніе, і для цього йому дан' разум, котрим он 'может' пізнати закони мірового порядку, Вь виполненіі котрих і полягає його благоденствіе, якщо тільки он 'ясно їхні понімает'. Якщо человѣк' не прагне Кь панування над собою (т.-е. своєю волею) по етім' законам', і, незалежно од того, ізвѣстни вони йому або нѣт', постійно нарушает' їх, то він ніколи не уйдет' од наказанія. Послѣднее пробуждает' у ньому сознаніе, і він понімает'-що це і звідки походить. Це наказаніе є предупрежденіе, щоб знову привести його на вѣрний життєвий шлях. В такий спосіб, человѣк' вчиться розрізняти, що для нього добро і зло. Але якщо он 'НЕ обратіт' вніманіе на це предостереженіе, то буде'г' наказан' сільнѣе. І человѣк' должен' приписати себѣ провину, якщо на нього обрушуються болѣзні, чума, нужда, війна і всякія бѣдствія, так 'как' міровие закони не тільки вѣчни, але невблаганні, і ніякої человѣческій проізвол' НЕ может їхні обійти. Болѣзнь, как 'індивідуальна, так' і громадська, є необхідний єдиний корректів', який пріводіт' людей Кь сознанію і ведет' од зла Кь добру. Це-біч', без 'котораго люди не могут' прийти Кь розуму. Це -безконечная любов надприрода, яка, караючи, учіт' людей розуму, т.-е. разсужденію і познанію прічін' 'своїх бѣдствій; що вони могут' осягнути тільки в'- нарушеніі вѣчних' законов', котрим підпорядковані. Так 'у человѣка утворюється понятіе про том', що є добро і зло; он 'навчається пізнавати і ненавідѣть грѣх'; од цього утворюється і його совѣсть. Вивчити закони вѣчнаго мірового порядку можна і можна пріучіться Кь порядку життя, т.-е. жити, по можливості, Вь чистої боже- жавної Пріродѣ. Це - те, що ведет' человѣка до Бога, а все, що ведет' його до Бога, є релігія.
Разсмотрім' нѣкоторие із 'етіх законов',-перш за все тѣ, які учат', как' болѣе властиво харчуватися человѣческому тѣлу.
Разум і наука, вмѣстѣ зй преданіем' древніх культурних' народов', древніх мудрецов', і священне пісаніе пріводят' нас' Кь познанію, що человѣку призначено бути на землѣ плодоядним'. Якщо це-закон' вѣчнаго мірового порядку, то вполнѣ ясно його значеніе для человѣческаго благо получія; і человѣк' будет вести життя гідну человѣческаго істоти або, по крайней мѣрѣ, достігнет' правільних' діетіческіх' прінціпов', свойственних' йому, тоді, коли будет жить згідно зй етім' поніманіем'. Разсмотрім' ці закони трохи краще.
Молоко і яйця.
Якщо хотім' піти далі, то на однім воздержаніі од мясояденія ми не повинні зупинятися. Якщо бути послѣдовательним', то молоко, масло, сир' і яйця (і всѣ харчові продукти, які проісходят' од жівих' звѣрей) також повинні бути зараховані Кь отріцаемим' цими законами. Їхніх також можна віднести Кь "древу познанія добра і зла". Ці речі, правда, -с'ѣстние припаси, бо состоят' із 'жізненних' елементов', а не как м'ясо, -із' розкладаються (мертвих) елементов' (креатін', креатінус' і т. Д.), І тому зй чистої гігіеніческой точки зрѣнія онѣ дозволяються людям' Вь крайніх' случаях' скорѣе, чѣм' м'ясо; але, зй моральної точки зрѣнія, теж не повинні вживатися. Хто хочет' вести розумний образ' життя, той должен' задати себѣ вопрос: яке природне назначеніе молока (яіц', меду і т. Д.)? І он 'найдет' простий отвѣт': молоко служіт' їжею дитині, поки он' сосет', т.-е. НЕ імѣет' зубов'. Коров'яче молоко служіт' для пітанія теляти, козяче-для козеня і т. Д. А человѣческое молоко-для сосущаго дитяти. Відмовка, що кожна корова імѣет' молока більше, чѣм' потрібно теляті, неправильна, тому що цього нѣт'; а гдѣ це трапляється, там' человѣк' прічіняет' вред' і коровѣ і теляті, бо вполнѣ природно, що жива корова дает' молока стільки, скільки потрібно теляті. Об етом', как 'і про многіх' другіх случаях', можна сказати: мір' вездѣ совершен' куди не прішел' человѣк' зй його муками.
Якщо ми осуждаем' убійство звѣрей зй цѣлью їхні пожіранія, то, на нашу мнѣнію, і молоко жівотних' нами не повинно вживатися, щоб його не грабувати і не бути співучасниками Вь убійствѣ сосуна (теляти та ін.), Так 'как' теленок' часто рѣжется тільки для того , щоб убійцѣ отримати його молоко. Але невже властиво человѣку пити звѣріное молоко? Звичайно, нѣт'! Человѣку тільки властиво пити человѣческое молоко і тільки в тім періодѣ, поки он 'сосет'. Кь сожалѣнію, люди через' їхні нерозумний образ' життя так ' "пішли вніз'", що незліченні безліч матерів самі не дают' ніякого молока, а тому повинні вживати молоко другіх або коров'яче. Для взрослаго человѣка нѣт' потреби Вь пітьѣ молока: всеблага Природа, вмѣсто молока, призначила йому зерна (пшеницю, жито, гречку, ячмінь, овес', ріс', маіс', просо і т. д.), котория содержат' майже такіе же елементи, какь і молоко. Про ніх' будет рѣчь далі *).
Тому якщо молоко - їжа невластива человѣку, то і його продукти-масло, сир'-вполнѣ правильно можна виключити; і таке ж рѣшеніе может бути прімѣнено Кь яйцам', котория Вь такій же мірі, как 'і молоко, служат' їжею для птіц', коли онѣ висиджують із' зародків.
Без 'уменьшенія употребленія молока, масла і сиру, регресс' скотарства НЕ может імѣть мѣста, і человѣк' залишається рабом' худоби, од котрого його НЕ освободіт' навіть дорожнеча.
Тепер ми пріступім' ближче Кь разсмотрѣнію законовь человѣческой діети.
I. Мойсея (I, 29). сказано: "От Я дал' вам' усю ярину, сѣющую сѣмя, яка є на всій землѣ, і всяке дерево, у *) Щодо пітья звѣрінаго молока люди імѣют' одне оправданіе: так 'довго вони його вживали, що дитині не можна дати іншого годнаго молока; слѣдовательно. для ніх' нічого яе залишається. как спертися на царство звѣрей, молоко котрих может вживатися і дорослими, коли вони вже втратили зубов', хоча всѣ види простих 'кашіц' могут' їм принести таку ж користь.
Чому ми берем' прямо молоко коров', коз' і т. Д. Т.-е. жвачних'? Чому человѣк' так 'опустився, що думает', що должен' спертися на царство звѣрей, хоча, без' сомнѣнія, раніше ними НЕ жив? І чому б йому не взяти за основу насамперед на обезьян'? Пити мавпяче молоко, вѣроятно, із 'людей ніхто ще не гіробовал'. Кінь (і осел') імѣют' желудок' подібний зй человѣческім' і зерноядних' і, слѣдовательно, стоят' до нього ближче, чѣм' жуйні. Але ми воспітиваем' коней не для забою, как 'тѣх', а для роботи. (Кумис'. Котораго плід деревний, сѣющій сѣмя. Вам' оце будет 'Вь їжу ". Ітак', іншого результату научних' ізисканій не можна вивести, кромѣ слѣдующаго:" человѣк'-істота зерно-Плодоядние ".
Картопля.
Картопля занімает' важнѣйшее мѣсто, а тому я зупинюся на нем' трохи довше. Минуло вже болѣе 150 літ, как 'його привезли Вь Європу і зй того часу он' вважається вищою яблагодатью "человѣка. Разсмотрім' цю "благодать" по краще. У кого є желаніе об'єк етом' подумати, той найдет', що Господь, вѣчно створює ІІрірода, Вь нескінченної добротѣ і любові Кь человѣку дает' йому їжу для його процвѣтанія Вь совершенном' состояніі, дает' таку, яка для нього подходіт' , 'так що человѣк' нічого Вь ній не может поліпшити; що всяке штучне ізмѣненіе ея, або дальнѣйшее пріготовленіе с'ѣстних' припасів (жареніе, печеніе і т. д.) є тільки фривольний вмѣшательство Вь природні закони.'сть сиру картоплю ніхто не может, навіть з вершенно незіпсований человѣк', але вищеназвані фрукти, коли созрѣют', -представляют' для нього найкращу освѣжаю- щую їжу. Развѣ важко зрозуміти цю умнѣй- шую рѣчь Бога? Людям' дуже корисні тѣ фрукти, які созрѣвают' на солнцѣ і які поддержівают' усе живе на землѣ. Содержаніе пітательних' веществ' картоплі, по сравненію зй зернами, дуже незначно, тому, щоб їм досить харчуватися, потрібно поѣдать його велика кількість, і, незважаючи на це, ніколи не можна правильно відчувати, коли, власне, сит'. Об етом' йдеться у всѣх' учебніках', і кожен может випробувати це на себѣ. Картопля доставляє чрезмѣрно - обтяжливий балласт', який растягівает' нутрощі і уменьшает' їхні силу, що способствует' виращіванію картофельних' жівотов', обезображівающіх' людей. Жодне растеніе не схильна так 'Кь болѣзні, как' картопля. Он 'прінадлежіт' Кь сімейства ядовітаго пасльону і содержіт' отруйну матерію, яка, вѣроятно, при варкѣ ісчезает'.
Тепер разсмотрім', яку користь принесло европейцам', взагалі, употребленіе картоплі Вь такіх' большіх' размѣрах'. Бѣдний народ, перш ввезення картоплі, жив зерновими плодами (хорошім' хлѣбом', просом', гречаною кашею і т. Д.); але коли поступово народонаселеніе розмножилися, то стал харчуватися картофелем', поганими кавовими сурогатами і водкою. Картопля імѣет' таку ж здатність, как 'і свойственниі человѣку зерна, проникати всюди, так що іноді довго треба питати, гдѣ можна знайти добре іспеченнаго хлѣба. Вь однієї старої кнігѣ 1768 року Вь отдѣлѣ "Домашня економія" я нашел' слѣдующіе вдалі вірші:
"Якби я мав завжди тільки хлѣб',
То не будет ніякого голоду.
"Краще сухий хлѣб',
Чѣм' смерть Вь тѣлѣ.
"Що Господь создал' Вь мірѣ,
Все добре і вполнѣ призначене;
Вживайте це тільки розсудливо
На те, Кь чому он 'предназначіл' ".
Вегетаріанскія суспільства тепер знову намагаються піч неподдѣльний, хорошій хлѣб', який витѣснен' обожаемим' мясом' і картофелем'. Це соціальное зло поширене не тільки між бѣднотою, але і зажіточним' классом', що знаходяться Вь хорошіх' условіях'. У всякій європейської гостініцѣ, якщо посмотрѣть меню, то можна знайти картопля скорѣе, чѣм' будь-яку іншу їжу. М'ясо, і м'ясо, і м'ясо, і знову м'ясо, і картопля! Це сдѣлал' помилковий девіз': "М'ясо дает' силу, а картопля повноту". YOслі Кь цього додати, Вь каком' колоссальном' колічествѣ із 'картоплі викурюється крѣпкая горілка, то станет' вполнѣ ясно, що зй його ввозом' моральний дефіцит человѣчества також збільшився).
Франц' Драке, доставівшій картопля із 'Америки Вь Європу, как' "благодѣтель человѣчества" дуже оцѣнен' і Вь Оффенбургѣ йому поставлений памятнік'. Але, на самом' дѣлѣ, це облагодѣтельствованіе помилково, і діло в тім, що Картопля-їжа невластива человѣку, але представляет' із 'себе скотний корм', особливо придатний для свиней, у котрих рило влаштовано для риття. Бути-может надзвичайний размноженіе дичини, якою Вь нѣкоторих' мѣстах' обтяжене, можна пояснити тѣм', що цього багато сприяло надзвичайно велике размноженіе карт муру.
Вѣрнѣйшее засіб супроти всякого голоду і как привести человѣка Кь гідного существованію полягає Вь рясної разводкѣ зерен' і плодов'. Але поки Вь сельском' хозяйствѣ преобладает' скотарство зі скотним' кормом' і разведеніе картоплі, села майже завжди стоят' Вь навозних' лужах', вмѣсто того, щоб бути властивими человѣку райськими, веселими оселями. Люди стали рабами худоби і не могут' над ним піднятися.