1. Сутність формалізації мислення 4
2. Моделювання розумової діяльності людини 8
Логіка як наука вивчає мислення. Є й інші науки, які мають його своїм предметом дослідження, наприклад психологія і фізіологія. Психологія вивчає, як відбувається процес мислення. З іншого боку, ми можемо дивитися на мислення, як на засіб досягнення істини. Логіка досліджує, якими законами мав би підпорядковуватися мислення, щоб воно могло привести до істини. У логічної науки мисленням цікавляться лише остільки, оскільки воно займається міркуванням, доказом, обґрунтуванням своїх тверджень і висновків.
Логіку називають також наукою про вивідному знанні, наукою про докази. Логіка досліджує зчеплення думок між собою, їх необхідні зв'язки: обов'язковість, непорушність проходження висновків з будь-яких суджень або, навпаки, несумісність тих чи інших ви-сказиванія. Важливу роль в логіці грає поняття форми мислення. Логіку можна навіть називати наукою про форми думки. У цих умовах актуальною є тема формалізації мислення і її основних функціональних проблем.
Основна частина (витримка)
Формалізація мислення - це відображення результатів мислення в точних поняттях і твердженнях. При формалізації досліджуваних об'єктів, їх властивостей і відносин ставляться у відповідність деякі стійкі, добре доступні для огляду і отождествімие матеріальні конструкції, що дають можливість виявити і зафіксувати істотні сторони об'єктів.
Формалізація, здійснювана на базі певних абстракцій, ідеалізацій і штучних символічних мов, використовується перш за все в математиці, а також в тих науках, в яких застосування математичного апарату досягає достатньої для цієї мети ступеня зрілості. Лейтмотивом розвитку математики протягом останніх трьох століть було поступово поглиблюється усвідомлення математики як системи формалізованого мислення і випливає звідси зростання її «многоетажності», що відбувається шляхом метасістемних переходів різного масштабу.
Поглиблене вивчення математичної теорії породжує нові ма-тематичні теорії, які розглядають вихідну теорію в її різних аспектах. Отже, кожна з цих теорій в певному сенсі простіше (фундаментальні), ніж вихідна теорія, подібно до того, як вихідна теорія простіше, ніж дійсність, яку вона розглядає завжди лише в якомусь одному аспекті. Відбувається розщеплення моделей, виділення зі складної моделі набору більш простих моделей. Формально нові теорії настільки ж універсальні, як вихідна теорія: їх можна застосовувати до будь-яких об'єктів, які задовольняють аксіомам незалежно від їх природи. При аксіоматичному підході різні математичні теорії утворюють, строго кажучи, не ієрархію з управління, а ієрархію за складністю. Однак, розглядаючи ті моделі, які насправді висловлюють закони природи (т. Е. Використовуються в додатках математики), ми бачимо, що математичні теорії цілком чітко діляться на рівні по характеру об'єкта, до якого вони насправді застосовуються.
Формалізація - спосіб вираження змісту сукупності знань. Найбільш значущою різновидом формалізації є логічна формалізація, яка означає вираз уявного змісту за допомогою логічних форм. Це сприяє процесу приведення наук в сувору систему; проте всеосяжна формалізація неможлива навіть в області математики.
Логічна формалізація часто служить з метою складання про-грам для ЕОМ і спроб моделювання мислення. У цьому випадку застосовуються спеціальні алгоритмічні мови. Оскільки логічна формалізація проводиться на основі формальної логіки, то числення висловів (і предикатів) завжди передбачає лише імітацію руху понять в ході мислення у людини.
2. Бурбак Н. Елементи математики // Нариси з історії математики. М. Вид-во Иностр. лит. 1 963.
3. Вейль Г. Про філософію математики. М.; Л. 1968. Наступні
Інформація про роботу
Сторінок: 14
Тип: Реферат
150 p.