Живильні речовини, крім мінеральних солей і води, не надходять в організм в готовому для засвоєння вигляді, не можуть через клітинні мембрани потрапити у внутрішнє середовище організму. Рас-Щеплення складних компонентів їжі до простих сполук осу-ється в травному тракті. Таким чином, травлення - це сукупність процесів, які забезпечують фізичну і хімічну переробку харчових продуктів, перетворення їх в когось компонентами, позбавлені видової специфічності і придатні до усмоктув-нию і участі в обміні речовин організму.
Етапи засвоєння харчових речовин представляються як своєрідний конвеєр, який реалізує:
Основні функції травного тракту
Основними функціями травного тракту є:
(1) - секреторна - забезпечує вироблення і виділення залізистих-ми клітинами травних соків (слини, шлункового, Поджо-лудочного, кишкового, жовчі), що містять ферменти і фактори (або речовини), що забезпечують їх високу активність;
(2) - моторно-евакуаторної або рухова - яка здійснюється мускулатурою травного апарату і забезпечує зміну агрегатного стану їжі, її подрібнення, перемішування з пі-щеварітельнимі соками і пересування в орально аборальном напрямку;
(3) - всмоктувальна - забезпечує перенесення ко-кінцевих продуктів переварювання, води, солей і вітамінів через слизову оболонку з порожнини травного тракту у внут-реннюю середовище організму (кров і лімфу);
(4) - екскреторна (видільна) - реалізована за допомогою виділення з організму деяких продуктів обміну (метаболітів), солей важких металів-лов, лікарських речовин;
(5) - інкреторна - в результаті якої специфічними клітинами слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, а також підшлунковою залозою виділяються гір-Мони, що стимулюють або гальмують функції органів піщеваріт-ня;
(6) - захисна - обеспечивающаяся бар'єрної функцією шлунково-кишкового тракту, що здійснює захист організму від шкідливих агентів (бактерицидну, бактеріостатичну і дезінтоксі-ційний дію) і
(7) - рецепторна (аналізаторная) - обу-спійманих тим, що хемо і механорецепторних поля внутрішніх поверхонь органів травного тракту можуть бути загальними для рефлекторних дуг вісцеральних систем (виділення, серцево-судинної, видільної) і соматичних рефлексів. Крім того, травний тракт бере участь у гемопоез, оскільки желудоч-ними залозами виробляється речовина re мамин (внутрішній фак-тор Кастла), необхідний для всмоктування ціанкобаламін (вітамін В12), що вимагається для нормального дозрівання еритробластів. Слі-зистой оболонка шлунка і тонкої кишки, печінку (поряд з кост-ним мозком і селезінкою є депо феритину - білкового з'єднання заліза, бере участь в синтезі гемоглобіну.
Основні типи травлення
Для людини характерний так називаються ваемий власний тип травлення, при якому організм ис-помагає власні ферменти для асиміляції їжі. Цей тип поділяється на:
2. позаклітинне травлення,
3. мембраннийтравлення
Внутрішньоклітинне травлення є філогенетично найбільш древнім типом і характеризується тим, що самі ферменти сек-ретируються з клітки, а гідролізують найдрібніші частинки їжі-вих речовин, що потрапляють всередину неї, за допомогою мембранних транспортних механізмів.
Внеклеточ ве травлення. У високоорганізованих тварин і людини гидролитическое дію ферменту реалізується в порожнинах травного тракту, а секреторні клітини травних залоз знаходяться від них на деякому віддаленні, тому такий тип травлення називається позаклітинним, дистантних або порожнинних. В результаті внекле-точного розщеплення речовини їжі розпадаються до розмірів, до-ступні для внутрішньоклітинного гідролізу.
Mембранное травлення. Сталою є концепція мембранного (пристінкового, кон-тактного) травлення, згідно з якою в слизовому шарі і в зоні щіткової облямівки ентероцитів (клітини слизової оболонки кишкового-ка), значно збільшується швидкість гідролітичних процесів. Цей тип травлення має місце на всіх рівнях еволюційного розвитку і обумовлений наявністю у ентероцитів щеточной облямівки, утвореної виростами цитоплазми, обмеженою плазматичноїмембраною. Зовнішня поверхня цієї мембрани покрита гликокаликсом, який складається з мукополісахаридних ниток, пов'язаних кальцієвими містками.
Гликокаликс адсорбує з порожнини кишки секретуються їжі-ньо залозами (переважно підшлунковою залозою) ферменти, які здійснюють проміжні стадії гідролізу всіх основних харчових речовин. Кінцеві стадії розщеплення білків, вуглеводів і можливо жирів реалізують власне кишеч-ні ферменти, синтезовані ентероцитами і вбудовані в струк-тури їх мембран. Структурна організація апікальних мембран ентероцитів така, що завдяки їй створюються умови для опору-вання процесів кінцевого гідролізу харчових речовин і почала їх всмоктування. Цьому сприяє близьке розташування вбудованих в мембрану власних кишкових ферментів і транспортних систем, що забезпечують всмоктування.