- Гей, братан, скільки можна спати, а. - прогарчав дракон, злегка смикнувши шиєю, хоча навіть цього вистачило, щоб мій потилицю сходив на побачення з кам'яною підлогою.
- Вахвахвах, а ніжніше не можна. Ящірка-переросток! Ех, ніякого повагу до бога ... - обурився я, піднімаючись і потираючи забиту голову.
- Тобі до бога, як до Арніхора сракою ... Хоча добре, вибач. Якось не звик я спілкуватися з настільки крихкими створіннями, - відповів Мьyoрдан, опустивши голову.
- Даріус, що не Кіпіш, поки ти спав без задніх ніг, ми з Даном обговорювали плани на майбутнє, - сказав Дрейвен.
- Так? І що ж надумали? Так, стоп. Дан - це Мьyoрдан? Схоже, ви вже встигли подружитися ...
- Ага, все правильно ти зрозумів. До речі, свій хлопець, цей дракон! А тепер ближче до справи. Дан, як виявилося, не тільки жирна луската штуковина, але і вельми могутній маг.
І немов на підтвердження слів одного, тіло дракона замерехтіло і почала зменшуватися. Вже через пару хвилин перед нами стояв ... Людина? Хоча ні, не зовсім. Все-таки на вилицях мерехтіла зеленим світлом луска. Та й зростанням він був під три метри. Здоровенний мужик міцної статури з яскраво-зеленими очима. Весь його вигляд кричав про те, що це перевірений боями могутній воїн, і лише бездонні зелені очі з хитрим прищуром видавали того ще баламута. Колорітненькій хлопець вийшов.
- Ух ти, а я-то думав, як твою дупу звідси витягти, а тут он воно як ... - сказав я, підбираючи щелепу з підлоги, - точно! Будеш басистом!
- Як ти мене обізвав. Сам такий! - обурився мужик.
- Дан, заспокойся. Басист - це такий крутий хлопець, який грає на чотирьох струнної гітарі, - пояснив тому Дрейвен, - до речі, щось мені підказує, що мене ти в барабанщики записати зібрався?
- А ти маєш щось проти?
- Ну, не те щоб я був проти, - сказав він, чухаючи потилицю, - але ти ж знаєш, грати я вмію тільки на нервах ...
- Та не парся. Практики тебе треба більше, ось і все.
- Де ж практикуватися-то?
- Ось це вже слушну питання. Зміни сокири на пару молотів або булав. І круши черепа ритмічно!
- Гротеееееск! - В тон одному заревів я. За всім процесом спостерігав ошелешений дракончик.
- Хлопців, я тут зрозуміти не можу, ви що, музиканти? І яке відношення «гротеск» має до вас, двом ідіотам?
- Ех, тобі не зрозуміти ... - сказали ми з Дрейвеном в унісон, опустивши голови.
- Так, ладно. Плани залишимо на потім. Дан, є тут щось на зразок скарбниці?
- Неа, все найцінніше зберігається в моєму просторі, - відповів Мьyoрдан, як щось само собою зрозуміле.
- Так ... Ти володієш ... Просторової магією? - задав я питання злегка тремтячим голосом.
- Природно. Я ж дракон!
- ДАААААА. Нарешті то! - радісно закричав я і, вихопивши у нічого не розуміє Дрейвен топірець, понісся до розбитої двері, зскрібати шматочки золота. Через пару секунд до мене приєднався і Дрейвен, а земноводне в черговий раз пялілось на наші дії, розкривши очі. Ну що ж, нехай звикає ...
П.с. наступну главу постараюся викласти через кілька годин.
П.с. наступну главу постараюся викласти через кілька годин.