У сучасній економічній теорії переважає функціональний підхід до грошей: все, що використовується як гроші, є грошима. При цьому частка власне грошей в загальному обсязі платіжних засобів не перевищує 25%. З цих причин нарівні з поняттям грошей використовується і більш широке поняття грошової маси.
Грошова маса-це сукупність готівкових та безготівкових купівельних і платіжних засобів, які мають населення, фірми і держава.
Зазвичай грошову масу класифікують за двома ознаками: по фізичній увазі і по ліквідності (рис. 53.1).
Мал. 53.1. Класифікація грошової маси
Ліквідність грошової маси-це здатність грошового активу перетворюватися в готівку і виконувати їх функції.
За принципом ліквідності вся грошова маса розбивається на кілька агрегатів, які формуються за принципом матрьошки.
Агрегат М1 в своєму складі має готівку та банківські вклади, за якими ведуться розрахунки.
Агрегат М2 включає М1 і доповнюється ощадними вкладами, паями взаємних фондів та ін. Він приблизно в чотири рази перевищує агрегат М1. Обидва ці агрегату прийнято відносити до високоліквідним.
Агрегат М3 крім М2 враховує цінні папери великих вкладників банків, акції інвестиційних фондів.
Агрегат L нарівні з М3 містить банківські акцепти, комерційні папери, короткострокові цінні папери і облігації Центрального банку країни. Грошові агрегати М3 і L прийнято відносити до низьколіквідні.
Близький за змістом до грошовій масі показник грошової бази, який розраховується як сума перебувають в обігу готівки та банківських резервів.
Показник грошової бази дозволяє розраховувати депозитний мультиплікатор, який демонструє можливості розширення депозитів комерційних банків при зростанні грошової бази на 1:
де MD - депозитний мультиплікатор; rr - коефіцієнт обов'язкового резервування на вимогу Центробанку; fr - частка власних резервів банків, понад обов'язкових резервів.