Особливо небезпечні інфекції
Група особливо небезпечних інфекцій включає чуму, холеру і натуральну віспу.
Для особливо небезпечних інфекцій характерні:
• надзвичайно висока контагіозність і спосіб-ність до масового поширення;
• нерідко тяжкий перебіг хвороби з досить ви-соким відсотком смертності;
• необхідність застосування дуже складних і суворих протиепідемічних заходів;
• значні труднощі з організацією рабо-ти, устаткуванням та обладнанням спеціальних лікув-них установ для ізоляції та лікування таких біль-них та ін.
Збудник холери, джерело ін-фекции та шляхи її передачі.
Збудником холери є холерний вібріон, який має два різновиди: вібріон азіатської холери і вібріон Ель-Тор. За формою вібріон холери схожий на вигнуту кому, рухливий, в зволоженому грунті зберігається до 3 місяців, на овочах - 3 тижні. Дуже чутливий і швидко гине від впливу хлорвмісних речовин. Джерелом інфекції є-ється хвора людина або бактеріоносій. Механізм передачі - фекально-оральний. Холерні вібріони проникають в організм людини через рот разом з зара-женнимі їжею, водою, овочами і фруктами. Звідси і характерні наступні шляхи поширення: контакт-но-побутової, харчової, водний і змішаний.
Основні симптоми холери.
Інкубаційний період - від декількох годин до 6 днів, частіше - 2-3 дня. Захворювання починається раптово. З'являється пронос (дефекація від 3-5 до 20-25 разів на добу). Стілець втрачає каловий характер, має вигляд рисового відвару. Швидко приєднується нестримне блювання. Втрата рідини зі стільцем і блювотою призводить до зневоднення організму. Тя-жесть захворювання залежить від ступеня зневоднення-ня: чим сильніше зневоднення, тим важче заболе-вання і його прогноз.
5. Які принципи лікування та профілактика холери?
Всі хворі на холеру підлягають лікуванню в спеці-альному госпіталі, що працює в строгому протівоепі-деміческой режимі.
Усі які контактували з хворим на холеру долж-ни бути негайно ізольовані на 7 днів і обстежують-вани на виявлення збудника холери. Персонал, що працює в холерному відділенні, обов'язково вак-цініруют проти холери. Всі співробітники цього відділень-лення повинні вживати суворих заходів до того, щоб не заразитися самому і не рознести інфекцію (спеці-альна одяг для роботи, часте миття рук з дезин-фіцірующім розчином і водою з милом і ін.).
Збудник чуми, джерело ін-фекции та шляхи її передачі.
Збудник чуми - чумна паличка, яка має яйцеподібну форму і відрізняється високою ус-тойчивость у зовнішньому середовищі. Джерелом інфек-ції є гризуни (щури, миші, ховрахи). Шлях передачі інфекції у гризунів - через бліх. Людина заражається через укуси бліх, а також кон-тактним (через пошкоджену шкіру, слизові обо-лочки при знятті шкурок з хворих гризунів), пі-щевим (при вживанні зараженої їжі і води) і повітряно-крапельним (від хворого на легеневу форму чуми) шляхом.
Основні симптоми чуми.
Інкубаційний період - 2-3 дні. У завісімос-ти від шляху зараження розвиваються такі клини-етичні форми чуми: шкірна, бубонна, легенева, септична і шлунково-кишкова. Захворювання на-чинается з сильного ознобу, високої температури ті-ла, головного болю, вираженої загальної слабкості. Рано настає затьмарення свідомості, мова стає-виразної, риси обличчя загострюються, температура тіла досягає 40-41 ° С.
Шкірна форма зустрічається рідко. При бубонної формі відзначається збільшення регіонарних лімфаті-чеських вузлів. Чумні бубони різко болючі, до-Стігала величини кулака. Спочатку бубон щільний, потім він нагнаивается і розкривається.
Легенева форма протікає як вкрай важка пневмонія з кров'яною мокротою. Дуже тяжкий перебіг відзначається і при септичній формі, при ко-торою так само, як і при легеневій, на 2-3-й день на-ступає смерть.
Хворі чумою підлягають ізоляції та лікування в спеціальному стаціонарі, що працює в строгому про-тівоепідеміческом режимі. Територія лікувального закладу, де перебуває хворий на чуму, огоражі-ється колючим дротом з цілодобовою ВООР-женной охороною. Обслуговуючий персонал працює в спеціальному протичумному костюмі. Все контак-тувати з хворими особи виявляються і ізолює-ються в особливі приміщення терміном на 7 днів.
З метою активної імунізації робляться прищепивши-ки живої сухої протичумної вакциною.
Збудник, джерело інфекції та шляхи передачі натуральної віспи.
Збудник натуральної віспи - вірус, стійкості-вий у зовнішньому середовищі. У віспяних скоринках зберігаючи-ється місяцями. Джерелом інфекції є біль-ної віспою людина, починаючи з перших днів захворювання до відпадання кірочок. Шляхи передачі - повітряно-ка-пельно і повітряно-пиловий (потрапляння вірусу в ди-хательних шляху), рідше зустрічається контактно-побутовий (через іграшки, білизну) і аліментарний (з водою, пі-щей) шлях.
Основні симптоми натуральної віспи.
Інкубаційний період - 9-15 днів. У перебіг хвороби виділяють кілька періодів.
Продромальний (початковий) період триває 3-4 дні. Характерні раптовий початок, підвищення тим-ператури тіла до 39-40 ° С, головний біль, гіперемія обличчя, слизової оболонки рота, глотки. На 2-3-й день, тобто до кінця продромального періоду, у частини хворих з'являється кореподобная або скарлатиноподобная висип у вигляді трикутників внизу живота, на внутрішніх поверхнях стегон.
Період висипання настає до кінця Продрому-мального періоду. Температура тіла нормалізується. На обличчі, волосистій частині голови і кистях рук появ-ляется оспенная висип у вигляді папул (вузликів), яка поширюється на тулуб і кінцівки.
Період цвітіння висипу - на 7-8-й день хвороби папули переходять в везикули (пухирці).
Період нагноєння настає на 9-й день хвороби. При цьому вміст везикул мутніє, вони перетворюється-щаются в пустули, які зливаються між собою. Різко погіршується стан хворих - температура
тіла піднімається до 40 С. Характерні болісне безсоння, різкий свербіж, запах гною.
Період підсихання корок - починається на 11 - 12-й день хвороби.
Період відпадання кірок - на 18-19-й день хвороби кірки починають відпадати, і цей процес закан-чивается до 30-40-го дня хвороби.
Серед різних видів натуральної віспи слід зазначити геморагічну форму ( «чорна смерть») - пустули наповнюються кров'ю, мають чорний колір. При цій формі хвороба на 8-10-й день призводить до смерті.
Ускладнення спостерігаються при нату-ральної віспи.
Трахеїти, пневмонії, сепсис, сліпота, глухота, абсцеси, пролежні.
Профілактика натуральної віспи.
Хворі підлягають суворої ізоляції та лікування в госпіталі для особливо небезпечних інфекцій. Лікування хворих, догляд за ними проводяться в спеціальній за-захисної одязі. Особи, що були в контакті з хворими на віспу, підлягають ізоляції на 14 діб в спеціальному приміщенні. За ними ведеться медичне спостереження-ня, їм проводяться профілактичні щеплення. На-селищу вогнища проводяться профілактичні прищепивши-ки живий оспенной вакциною.