Джерело: розплідник «Meiepere»
Переклад з ест. мови: Діана Архипова
Собака з синдромом "холодного хвоста"
По-англійськи це явище називається синдромом Лімбера (limber tail syndrome) або «холодним хвостом» (cold water tail) і описується у робочих / мисливських собак (пойнтери, сеттери, ретривери).
Типовий пацієнт - це доросла, швидше за молода собака, у якої хвіст висить батогом або відразу від кореня хвоста, або «ламається» на відстані близько 10 см від кореня. Деякі собаки болісно реагують на обмацування кореня хвоста, також може погіршитися загальне самопочуття, особливо в початковій стадії хвороби. Причина цього синдрому точно невідома, але вважається, що захворювання пов'язане з важкою роботою (особливо якщо собака недостатньо тренована), плаванням в занадто теплою / холодній воді, транспортуванням в клітці або просто з холодною вологою погодою в день, що передує захворюванню. Найчастіше зустрічається у псів.
Є підозри, що причиною захворювання є пошкодження хвостових м'язів. У собак, досліджених в початковій стадії захворювання, відзначався підвищений рівень м'язового ферменту креатин фосфокінази (CPK).
У більшості випадків захворювання проходить саме по собі приблизно за 2 тижні. Рекомендований спокій. На думку багатьох лікарів і собаківників, нестероїдні протизапальні засоби (такі як Рімаділ) прискорюють одужання, якщо застосовувати їх відразу на початку захворювання. Повторення синдрому відзначається у третини собак. Як правило, цим захворюванням страждають ретривери і інші часто плаваючі собаки, проте зміни в положенні хвоста можуть бути спровоковані навіть простим миттям (намоканням) собаки, якщо перед цим собака була в холоді або на протязі. Якщо застудити корінь хвоста, весь хвіст стає млявим.
Полегшення принесуть тільки час і тепло. Синдром «холодного хвоста» може супроводжуватися запаленням параанальних синусів. Профілактика синдрому «холодного хвоста» взимку - багато бігати і при необхідності після намокання просушити корінь хвоста.