ЗУБНИЙ КАМІНЬ
Освіта зубних каменів (Calculus dentalis) у собак, що характеризується відкладеннями сіро-зеленого кольору на бічних поверхнях іклів, корінних зубів і рідше різців, спостерігається частіше в старечому віці. До складу зубного каменю входять солі вуглекислого кальцію, калію, харчових мас, слини, отторгшіхся клітин слизової оболонки рота. Освіта каменю починається у краю ясен, переходить на коронку, а потім і на весь зуб.
Зубний камінь, надаючи дратівливі дію на ясна, призводить до розвитку виразкового запалення ясен (гінгівіту) і альвеолярного періоститу. В результаті з'являється кровоточивість ясен, їх гіперемія, свербіж, неприємний запах з рота, слинотеча, порушення пережовування їжі. В подальшому може статися розхитування і випадання зубів.
Лікування. Зубний камінь сколюють спеціальними кістковими щипцями після попереднього промивання слизової оболонки ротової порожнини розчином калію перманганату 1: 1000. Уражені ясна змащують йодгліцеріном в співвідношенні 1: 3. Незначні частки каменю, що залишилися після скусиванія, щоб уникнути повторного їх утворення видаляють шляхом змазування зубів молочною кислотою з подальшим протиранням бикарбонатом натрію за допомогою зубної щітки.
ПЕРІОДОНТІТ
Періодонтит (Periodontitis) характеризується запаленням тканин навколо зубного кореня. Причиною його можуть бути поширення запального процесу з ясен чи пульпи зуба, тріщини і удари щелепної кістки. За площею свого поширення розрізняють крайової, верхівковий і дифузний періодондіти, а за характером перебігу запального процесу гострий і хронічний, асептичний і гнійний.
Клінічні ознаки проявляються набряками ясна навколо зуба, хворобливістю при постукуванні, розхитування зуба. При поширенні гнійного періодонтиту на кісткову тканину розвивається остеомієліт з утворенням свищів.
Лікування. Проводять промивання порожнини рота теплими антисептичними розчинами (калію перманганату, фурациліну та ін.). Десну навколо зуба змащують йод-гліцерином. У разі розвитку гнійного дифузного періодонтиту зуб видаляють. При періодонтит собакам повинні давати м'яким корм.
КАРІЄС 3УБОВ
Карієс зубів (Caries dentium) характеризується прогресуючим розпадом твердої субстанції зуба з утворенням на ньому дефекту. У собак карієс зубів спостерігається частіше, ніж у інших видів тварин.
Етіологія. Розвитку карієсу сприяють зубні камені, різні порушення цілісності зубної субстанції, рахіт. Помічено, що у собак, що перехворіли чумою, карієс реєструється чаші.
Клінічні ознаки. З ротової порожнини відчувається неприємний гнильний запах, спостерігається почорніння ураженого зуба і поглиблення на його поверхні, зазвичай заповнений кормовими масами.
Порушення пережовування їжі відбувається з утворенням глибоких каріозних порожнин. При поверхневому карієсі акт пережовування пиши не порушується. У випадках глибоких каріозних поразок можливе утворення свищів, що відкриваються частіше на зовнішніх поверхнях верхньої або нижньої щелепи, рідше в порожнину носа або в верхньощелепної пазусі.
Лікування. Поверхневі каріозні поразки обробляють 4% -ним розчином фтористого натрію, 2% -ним розчином ляпісу. При глибоких каріозних дефектах, особливо ускладнених свищами, уражений зуб видаляють екстрагуванням після попереднього -обезболіванія.
Знеболювання зубів верхньої щелепи проводять за методом І.Ію Магди шляхом ін'єкції 2-3 мл 2% -ного розчину новокаїну через подглазнічное отвір. Голку вводять з боку слизової оболонки передодня рота, піднімаючи верхню губу і, намацуючи подглазнічное отвір, яке розташоване на ширину пальця вище третього премаляра верхньої щелепи. Голку вводять по нижньому краю поглиблення і просувають паралельно яснах в подглазнічний канал на глибину 2-3 см. При правильному положенні вона проникає до крилопіднебінної ямки.
Знеболювання нижньощелепних зубів проводять по І.І.Магда за допомогою інтраоральної ін'єкції 2-3 мл 2% -ного розчину новокаїну безпосередньо в нижньощелепний отвір. Тварину фіксують у лежачому положенні. Щелепи розкривають шнурками, потім введенням в ротову порожнину пальцем намацують висхідну гілку нижньої щелепи. Приблизно на 2 см аборального заднього краю останнього маляра намацують нижньощелепний отвір, контури якого виступають вперед у вигляді валика. Палець лівої руки фіксують в цій точці, а правою рукою вводять голку, з'єднану зі шприцом під слизову оболонку зазначеної точки на глибину 0,5 см.
Перед екстракцією видаляють з ротової порожнини, що зібралися між зубами залишки їжі. Десну навколо ураженого зуба змащують 5% -ним спиртовим розчином йоду відокремлюють її від коронки, захоплюють зубними щипцями за коронку, обертовими рухами розхитують зуб і тиском на ручку його видаляють (рис.29). У разі виявлення гнійного запального процесу в альвеолі зуба утворилася луночку слід заповнити шматочком марлі, змоченою спиртовим розчином йоду. У перші 2-3 дні після екстрагування тварині дають рідкий корм (молоко, м'ясний бульйон).
Пульпіт (Pulpitis) запалення зубної тканини (кровоносних, лімфатичних судин, нервових сплетінь і клітковини) в каналі зуба.
Етіологія. Запалення пульпи розвивається внаслідок механічних пошкоджень дентину, при карієсі, каменях переломах зуба передчасно стирання коронки і ін.
Під впливом подразника в пульпі розвивається запальний процес, який нерідко ускладнюється проникненням інфекції і переходить в гнійну гангренозну або грануломатозний форму. За перебігом пульпіт може бути гострим і хронічним.
Клінічні ознаки супроводжуються порушенням акту пережовування корму, різким болем при постукуванні по хворого зуба. При гангренозний запаленні оглядом виявляють каріозну порожнину, що містить брудно-сіру смердючу масу. Грануломатозний пульпіт має хронічної перебіг і характеризується розростанням грануляційної тканини, випинається через отвір в зубі у вигляді дикого м'яса.
Лікування. При асептичних пульпітах тварина переводять на годування м'якими кормами. Шийку зуба і ясна змащують йод-гліцерином. У випадках поразок гнійним, гангренозний і грануломатозний пульпітом зуб видаляють.