Бажана, чарівна іграшка ... Натискаєш на кнопки, а на екрані з'являється малюнок, струснув екран - і знову чистий аркуш.
Чарівний екран - це ідеальний приклад розвиваючої іграшки, де одночасно задіяні обидві руки дитини, а значить обидві півкулі мозку. Таким чином, під час гри розвиваються зв'язки між півкулями, що позитивно
У чому чарівництво?
Чарівний екран являє собою герметичну коробку зі склом зверху (в сучасних моделях зверху використовують прозорий пластик). Усередині коробки знаходиться алюмінієвий порошок і металевий курсор на двох осях, який гострою частиною притискається зсередини до екрану. Управління цим курсором здійснюється через дві рукоятки, що рухають курсор по вертикалі і горизонталі.
Курсор рухається по екрану і стирає з нього прилип алюмінієвий порошок. Тому зображення з'являється в формі темних ліній на сріблястому тлі. «Скидання» гри здійснюється струшуванням (або перевертанням) екрана, після чого алюмінієвий порошок обсипається і знову закриває всю поверхню. Екран знову стає сіро-сріблястим, при цьому курсор почне креслити наступний малюнок рівно з тієї точки, де закінчив попередній.
Як грати?
Сенс гри полягає в створенні малюнків однією лінією, без відриву пера. При уявній простоті це завдання не з легких. Найскладніше навчитися малювати на екрані круглі об'єкти, хвилясті лінії і плавні вигини. Створювати справжні картини на «Чарівному екрані» дуже складно. Один невірний рух приводить до порушення всього малюнка - і доводиться починати все заново.
Існують цілі клуби і асоціації, що займаються малюванням на цьому пристрої професійно. На деякі малюнки у майстрів йде по 60-70 годин роботи.
Хто винайшов?
Цю гру, яка вже стала класикою, придумав Артур Гранжан в середині XX століття. Він її називав L'Ecran Magique - Магічний екран. Згодом права на гру були продані компанії Ohio Art, яка перевела назву на англійську мову. У 1960-му було запущено масове виробництво. Особливу популярність гра набула в США. Під назвою «Чарівний екран-М» в СРСР гра з'явилася тільки на початку 1980-х років. Виробництво здійснювалося без ліцензування у правовласника. Розміри екрану і колір корпусу були представлені у великому асортименті.
Які бувають?
Існують і інші продукти, що носять назву «Чарівний екран». Деякі з них були і в 80-90 роки минулого століття. Наприклад, «планшет» з клейончасті плівкою. По ньому необхідно було малювати спеціальним стилусом,
Сучасний асортимент таких ігор набагато більше. Світлові планшети для малювання піском, що дозволяють створювати великі картини. Дитячі магнітні екрани в комплекті з печатками і стилусом, міцно прив'язаним до корпусу екрану, що забезпечує абсолютну безпеку використання навіть для дітей у віці півтора років. Численні килимки для малювання водою. Наприклад, Buddha Board, в який буде грати з задоволенням навіть дорослий; його суть - малювання водою як форма медитації. Дуже цікавою іграшкою є планшети для малювання Bradex, що дозволяють тренувати стереоскопічний зір, навчальні точності та акуратності. В пластмасовій «зошиті» встановлено прозорий екран-роздільник, зліва від якого розміщується один з малюнків, які додаються в наборі, а праворуч кладеться чистий аркуш паперу. Планшет для малювання «Леонардо» діє за принципом проектора, з точністю переносить на чистий аркуш паперу все контури зображення. Буде потрібно лише обвести контури малюнка відповідно до того, як він проектуються на папір, завдяки чому вийде акуратний і чіткий малюнок!
Гра з «Чарівним екраном» і його різновидами не тільки надовго захопить дитину, але і дасть відчути, як важко даються справжні шедеври. Розвиток терпіння, посидючості - і непідробний захват після досягнення бажаного результату - ось сильні сторони даної іграшки. Адже отримане власною працею завжди цінується вище. Незважаючи на те, що іграшок для малювання в сучасних магазинах маса, «Чарівний екран», так полюбився вже не одному поколінню дітей, ще довго буде лідером цього ринку.
З такою назвою у нас в країні існує ще одна іграшка. Це сенсорний ігровий термінал розміром з банкомат, що містить барвисті інтерактивні ігри для дітей від 2-х років, який встановлюється в місцях очікування черги, лікарнях і надовго привертає увагу дитини.
Анастасія Тишкина, мама