Але індексувати можна також і зобов'язання, не виконані в строк, передбачений законом або договором. В даній статті піде мова про те, як правильно розрахувати суму такої індексації. Також ми поговоримо про судову практику, що стосується даної теми.
Один з найпоширеніших варіантів порушення договірних зобов'язань виглядає так: боржник - сторона договору, яка зобов'язана сплатити певну суму грошових коштів за отримані товари (роботи, послуги), «затягує» з такою оплатою. Тоді кредитор має право витребувати сплату боргу з урахуванням індексації і, крім того, стягнути 3% річних за користування, по суті, чужими грошовими коштами.
Адже п. 2 ст. 625 ЦКУ передбачено: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пп. 2.2 розділу II Типологій сказано, що в світовій практиці існує цілий ряд зовнішніх ознак, що вказують на проведення клієнтом сумнівних або протизаконних операцій. Далі йдеться про виділення ознак, які є характерними для схем незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, а також в цілому і для схем відмивання злочинним шляхом. До таких ознак належать, зокрема, і такі:
• в угоді не передбачено сплату контрагентами штрафних санкцій за недотримання термінів платежів, поставки товарів і не передбачено забезпечення виконання ними своїх зобов'язань;
• сплата неустойки (пені, штрафу) за невиконання договору поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) або за порушення умов договору, коли розмір неустойки перевищує 10% від суми недоставлених товарів (невиконаних робіт, ненаданих послуг).
Відзначимо, що законодавчо порядок визначення індексації заборгованості не передбачений. Зате судова практика підказує, як правильно визначити ці суми. Так що звернемося до неї за допомогою.
Далі в інформаційному листі ВГСУ говорить наступне.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Передбачене законом (п. 2 ст. 625 ЦКУ) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів в результаті інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦКУ).
Таким чином, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь іншої сторони.
Отже, ВГСУ в інформаційному листі для розрахунку порекомендував скористатися листом ВСУ від 03.04.97 р № 62-97р. Основоположним в розрахунку є індекс інфляції, який, як відомо, встановлює Держстат України. Публікується індекс інфляції в газеті «Урядовий кур'єр».
Також в системах ЛІГА: ЗАКОН можна знайти всі випадки застосування індексу інфляції.
Як ми вже знаємо, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 ЦКУ).
Відповідно до ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто вихідним моментом для розрахунку є наступний день після закінчення встановленого договором і чи законом терміну сплати, а фінальним буде день, коли боржник розрахується з кредитором.
Тепер давайте розглянемо умовні числові приклади з використанням рекомендацій з листа ВСУ від 03.04.97 р № 62-97р.
Індекси інфляції за період прострочення, які беруть участь в розрахунку, представлені в таблиці 1.
Розрахунок суми індексації:
1) 100,5% х 100,3% х 100,8% х 101,0% х 100,9% х 101,4% х 101,3% х 100,8% х 100,4% х 98,7 % х 99,6% х 100,1% х 100,0% х 100,1% х 100,2% х 100,2% х 100,2% х 100,3% х 100,0% х 99,7 % х 99,7% х 99,8% х 99,7% х 100,1% х 100,0% х 99,9% = 105,8%;
2) 50000 грн. х 105,8% = 52900 грн. - сума проіндексованої заборгованості.
Розмір інфляційних втрат можна визначити шляхом вирахування з суми проіндексованої заборгованості суми основного боргу 52 900 грн. - 50 000 грн. = 2 900 грн.
1) 100,5% х 100,3% х 100,8% х 104,6% х 100,2% х 100,2% х 100,3% х 100,0% х 99,7% х 99,7 % х 99,8% х 99,7% х 100,1% х 100,0% х 99,9% = 105,8%;
50000 грн. х 105,8% = 52 900 грн.
Інфляційні втрати склали 2900 грн. (52900 грн. - 50000 грн.).
За договором купівлі-продажу покупець зобов'язався оплатити:
Розрахуємо суму, яку боржник зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ. Але спочатку визначимо період існування кожної з вищезгаданих заборгованостей:
Індекси інфляції за період прострочення, які беруть участь в розрахунку, представлені в таблиці 2.
Розрахунок суми індексації:
1) 100,2% х 100,2% х 100,2% х 100,3% х 100,0% х 99,7% х 99,7% = 100,3%
2) 25000 грн. х 100,3% = 25075 грн. - сума проіндексованої заборгованості. Інфляційні втрати за цей період 75 грн. (25075 грн. - 25000 грн.).
100,0% х 99,7% х 99,7% = 99,4%. Інфляційних втрат за цей період немає: 100000 грн. х 99,4% = 99400 грн. (99400 грн. -100000 грн. = -600 грн.). У підсумку: -600 грн. + 75 грн. = -525 грн. (Розмір інфляційних втрат за весь період прострочення).
Далі поговоримо про розрахунок 3% річних.
Цю суму на практиці визначають з розрахунку за кожен календарний день року, включаючи святкові і неробочі дні.
При цьому застосовують наступну формулу розрахунку:
е річних = Сх 3% х К: 365 (366, якщо рік високосний), де
З - сума заборгованості,
К - кількість днів прострочення.
Розглянемо приклад розрахунку 3% річних виходячи з умов прикладу 2.
Прострочена заборгованість в сумі 25000 грн. проіснувала:
Прострочена заборгованість в сумі 125000 грн. проіснувала:
1) 25000 грн. х 3% х 40 к. дн. / 365 к. дн. = 82,19 грн .;
2) 25000 грн. х 3% х 85 к. дн. / 366 к. дн. = 174,18 грн .;
3) 125000 грн. х 3% х 84 к. дн. / 366 к. дн. = 860,65 грн .;
В сумі розмір 3% річних за весь час прострочення склав: 1117,02 грн. (82,19 грн. + 174,18 грн. + 860,65 грн.).
Кредитор може вимагати сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми на підставі відповідним чином підготовленої претензії.
Як правило, претензія включає в себе розрахунок сум штрафу та / або пені за невиконання договірних зобов'язань, суми боргу з урахуванням індексу інфляції та розрахунок 3% річних від суми простроченої заборгованості.
Згідно пред'явленої претензії і на підставі умов договору, за яким порушено строки оплати зобов'язань, відповідних статей ЦКУ, норм Закону № 543 боржнику пропонується сплатити суми за розрахунком.
Якщо претензія залишається без відповіді, кредитор має право звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.
У листі ВАСУ від 12.05.99 р № 02-5 / 223 зазначено, що у вирішенні спорів з питань відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки, слід виходити з того, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції. Проте позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обгрунтований розрахунок завданих йому збитків.
Тому кредитор при подачі позову в суд також повинен представити повний і обґрунтований розрахунок, зокрема суми заборгованості з урахуванням сум інфляційних втрат та 3% річних.
Також в листі ВАСУ від 12.05.99 р № 02-5 / 223 говориться про те, що підлягає до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.
Разом з тим господарський суд, приймаючи рішення про відшкодування збитків на підставі п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України може, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів потерпілої особи, виходити за межі позовних вимог і стягувати збитки в розмірі, обчисленому на день вирішення спору.
Якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків їх розмір збільшився в результаті зростання цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.
Оподаткування сум інфляційних та 3% річних
У Узагальнюючої податкової консультації № 590 ДПСУ, відповідаючи на питання «Чи включаються до бази оподаткування ПДВ кошти, отримані як сума штрафу та / або неустойки чи пені, втрат від інфляції за весь період прострочення грошового зобов'язання, 3% річних від простроченої суми (або інший відсоток, встановлений договором), які покупець сплачує постачальнику у разі затримки оплати за товари / послуги? », відповіла, що суми таких коштів базу оподаткування ПДВ поставлених товарів / послуг не змінюють.
У цій же Узагальнюючої консультації ДПСУ нагадала, що відповідно до пп. 139.1.11 ПКУ суми штрафів та / або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку, не включаються до складу його витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
Це саме можна сказати і до інфляційних втрат, а також до 3% річних.
Що ж стосується платника податку - отримувача коштів у вигляді сум штрафу та / або неустойки чи пені, втрат від інфляції за весь період прострочення грошового зобов'язання, 3% річних, то ці суми включаються до його дохід на підставі пп. 135.5.3 ПКУ. При цьому такі суми включаються до доходу такого платника податку на дату їх фактичного надходження.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон № 543. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону № 543).
Розмір вищезгаданої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
3. Закон № 543 - Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р № 543/96-ВР.
Поділіться новини з колегами!