Самовільне короткочасний догляд (отлучка) з відділення.
Правові наслідки для пацієнта.
Мета госпіталізації - за допомогою медичних технологій змінити стан здоров'я пацієнта в бік поліпшення (одужання, стабілізація, компенсація порушених функцій і ін.). Медичні технології реалізуються за допомогою медичних втручань - впливів на організм людини фізичних, хімічних, біологічних та інших факторів зовнішнього середовища, що організовуються і виконуваних лікарем або іншим медичним працівником по відношенню до конкретного пацієнта. Необхідною умовою результативності та успішного результату реалізації медичної технології є дотримання пацієнтом лікувально-охоронного режиму.
Це означає, що дієздатний пацієнт самостійно розпоряджається своїм здоров'ям і вільний робити з ним все, що вважає за потрібне, аж до самопрічіненія шкоди (аборт, тату, ендопротезування молочних залоз, подовження нижніх кінцівок за методом Ілізарова і т. Д.).
Відповідно пацієнт має право не в повному обсязі реалізовувати медичну технологію і супутній їй лікувально-охоронний режим і в будь-який час покинути (залишити) медичний заклад, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 34 Основ).
Тим часом суб'єктивне право самостійного розпорядження своїм здоров'ям носить не безмежний характер, а знаходиться у взаємозв'язку з іншими обов'язками власника здоров'я, які тягнуть правові наслідки, якщо правообязанного особа виходить за певні межі меж розпорядження своїм здоров'ям і (або) порушує встановлені правила поведінки. Ці обмеження обумовлені правовими нормами Основ.
Факт тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми тягне виплату громадянину допомоги по тимчасовій непрацездатності, але розмір допомоги залежить від дотримання застрахованим в період непрацездатності режиму, встановленого лікарем.
При порушенні режиму в розрахунок допомоги приймається не середній заробіток застрахованого, а мінімальний розмір оплати праці, встановлений на момент порушення режиму федеральним законом (в т. Ч. З районним коефіцієнтом).
Страхові компанії вправі відмовити у виплаті страхового відшкодування в разі порушення пацієнтом встановленого режиму або істотно знизити розмір страхової виплати (випадки ОСАГО при ДТП, страхування життя і здоров'я).
У той же час лікар, безумовно, зобов'язаний зробити відмітку в листку непрацездатності про порушення режиму при самовільному відході пацієнта зі стаціонару, що випливає зі змісту п. 77 Порядку, згідно з яким за порушення встановленого порядку видачі медичними організаціями листків непрацездатності медичні працівники несуть відповідальність в відповідно до законодавства Укаїни. Встановлення випадків порушення режиму знаходиться у виключній компетенції лікаря.
У ситуації, що лікувальній практиці під самовільним відходом зі стаціонару прийнято розуміти залишення пацієнтом медичної організації без узгодження з лікуючим (черговим) лікарем. Узгодження укладається у письмовій формі і містить заяву пацієнта про намір покинути стаціонар. Відповідно повинні бути вказані причини звільнення (захворювання, смерть близьких родичів, надзвичайна ситуація за місцем проживання, наприклад пожежа, повінь та ін.); місце знаходження пацієнта; період часу відсутності; підтвердження інформованості про несприятливі наслідки для здоров'я, які може спричинити відхід зі стаціонару.
Лікуючого (черговому) лікарю необхідно зробити позначку в медичній карті стаціонарного хворого (історії хвороби) про те, що він санкціонував (дозволив) короткочасне покидання стаціонару. Рішення лікуючим (черговим) лікарем виноситься згідно станом здоров'я пацієнта та значущості причини, по якій він просить залишити стаціонар. При цьому лікуючого (черговому) лікаря не ставиться в обов'язок встановлення достовірності причини, на яку посилається пацієнт.
1. При оформленні інформованої добровільної згоди на медичне втручання пацієнт письмово запевняє факт отримання інформації про вид запропонованого лікувально-охоронного режиму і його зміст. Крім того пацієнт сповіщається про можливі несприятливі наслідки для здоров'я при порушенні встановленого режиму, а також про право лікаря відмовитися за погодженням з відповідною посадовою особою від спостереження і лікування пацієнта, якщо це не загрожує життю пацієнта і здоров'ю оточуючих.
2. При дотриманні вищезгаданих вимог погіршення стану здоров'я пацієнта, що відбулося поза межами стаціонару в результаті самовільного відходу, не тягне за собою будь-яких правових наслідків ні для лікуючого лікаря, ні для медичної організації.
3. Лікуючий (черговий) лікар має право дозволити пацієнтові короткочасно покинути стаціонар, відсутність дозволу тягне для пацієнта вищевказані правові наслідки.
4. Факт самовільного відходу пацієнта зі стаціонару або його неявки в санкціонований термін буде зафіксований в службовій записці (докладний) на ім'я завідувача відділенням, що дозволить медичної організації при протиправних діях пацієнта поза її стінами підтвердити належне виконання своїх обов'язків з контролю над дотриманням пацієнтом режиму і встановленого розпорядку дня.