СЕЛЯНИН І ПРАЦІВНИК
Коли у нас біда над головою,
Те раді ми того молитися,
Хто надумає за нас вступитися;
Але тільки з плечей біда геть,
Те визволителя від нас же часто погано:
Всі наввипередки його цінують,
І якщо він у нас не винен,
Так це диво!
Старий-Селянин з наймитів
Йшов, під-вечір, ліском
Додому, в село, з сінокосу,
І зустріли раптом ведмедя носом до носа.
Селянин ойкнути не встиг,
Як на нього ведмідь насів.
Підім'яв Селянина, орудує, ламає,
І, де б його почать, лише місце вибирає:
Кінець приходить старому.
«Степанушка рідний, чи не видай, милою!»
З-під ведмедя він почав благати Батрак.
Ось, новий Геркулес, з усією зібравшись силою,
Що тільки було в ньому,
Відніс півчерепа ведмедю сокирою
І черево проколов йому залізної вілой.
Ведмідь заревів і замертво впав:
Ведмідь мій здихає.
Пройшла біда; Селянин встав,
І він же Батрака лає.
Сторопів бідний мій Степан.
«Помилуй», говорить: «за що?» - «За що, бовдуре!
Чому зрадів здуру?
Знай коле: всю зіпсував шкуру! »
XIX
СЕЛЯНИН І ПРАЦІВНИК
Вперше надрукована у виданні байок 1815 г. ч. III, стор.37; написана не пізніше першої половини травня 1815 року (ценз. разр. від 25 травня 1815 г.). Автограф: ПД 1.
В автографі ПД назву «Старий і Працівник»,
Рукописні варіанти (ПД):