М.А. Іваненко, канд. пед. наук, доцент
Уральський державний педагогічний університет (м Єкатеринбург)
Взаємодія сім'ї і дошкільного навчального закладу на сучасному етапі
Ключові слова: дошкільний навчальний заклад, сім'я, взаємодія, педагогічна культура, співпраця.
В сучасних умовах наявності значне зміщення громадського та державного інтересу в бік розуміння особливої значущості періоду дошкільного дитинства, яке забезпечує загальний розвиток людини, служить фундаментом для придбання будь-яких спеціальних знань і навичок, засвоєння різних видів діяльності.
Стандартизація дошкільної освіти передбачає врахування специфіки розвитку дитини в цьому віці: пріоритетний розвиток базису особистісної культури дитини, забезпечення його емоційного благополуччя, створення психолого-педагогічних умов для розвитку здібностей і схильностей дітей і, отже, надання йому широкого вибору видів діяльності за умови індивідуалізації освіти.
Дошкільний навчальний заклад як система є складне соціопсіхопедагогіческое утворення, що складається із сукупності системоутворюючих чинників, структурних, функціональних компонентів, умов функціонування [3].
Сьогодні дошкільний навчальний заклад - це єдиний громадський інститут, регулярно і неформалів-но взаємодіє з батьками вихованців і мають можливість відмовляти певний вплив на сім'ю.
Сім'я і дитячий садок - це той мікроклімат, в якому живе дитина дошкільного віку. Це те середовище, в якій він черпає необхідну інформацію і адаптується до життя в суспільстві.
Взаємодія - в психології - процес безпосереднього або опосередкованого впливу суб'єктів один на одного, що породжує їх взаємну обумовленість і зв'язок. Всі складові освітнього простору не просто включені в процес взаємодії, але і головна їх особливість - взаємодія, спрямоване на досягнення цілей навчання, виховання і розвитку особистості [5].
Взаємодія дитячого садка з сім'єю слід розглядати, перш за все, як діалог двох партнерів в спільному ділі розвитку, виховання, навчання і формування дошкільника. Дане взаємодія виникає далеко не відразу. Це досить тривалий процес, довга й кропітка праця, що вимагає терплячого, неухильного дотримання обраної мети.
Сучасні батьки освічені, мають широкий доступом до науково-популярної інформації з галузі педагогіки і психології. Однак високий рівень загальної культури, ерудованість та інформованість батьків не є гарантією достатнього рівня їх педагогічної компетентності.
На практиці це виражається в наступному:
· Недостатня інформованість батьків про особливості медичної, психологічної, педагогічної складових розвитку дитини, і, як наслідок, невміння надати йому своєчасну необхідну допомогу;
· Неадекватність очікувань по відношенню до процесів розвитку, виховання і навчання дитини;
· Власні психологічні та педагогічні проблеми батьків, які вони намагаються вирішити самостійно, не звертаючись за допомогою до фахівців;
· Недостатнє взаєморозуміння при взаємодії з педагогами ДОУ і т.д.
Сьогодні необхідно говорити про психолого-педагогічної освіти батьків дошкільників з метою підвищення їх педагогічної культури як одному з напрямків діяльності дошкільного навчального закладу. Т.А. Куликова визначає педагогічну культуру батьків як складову частину загальної культури людини, в якій втілений накопичений людський досвід виховання дітей у сім'ї.
Педагогічна культура включає кілька компонентів: 1) розуміння і усвідомлення відповідальності за виховання дітей; 2) знання про розвиток, виховання, навчання дітей; 3) практичні вміння організації життя і діяльності дітей в сім'ї; 4) здійснення виховної діяльності; 5) продуктивна зв'язок з іншими виховними інститутами (дошкільний заклад, школа) [4].
Одним із завдань педагогів дошкільного навчального закладу в процесі взаємодії з сім'єю є подолання труднощів у спілкуванні через відмінності в рівні підготовки. Можна сказати, що знайти «спільну мову» з батьками - значить знайти «мову довіри».
Співпраця дошкільного закладу та сім'ї передбачає наявність у батьків відповідальності, а у педагогів - сімейної центрированности педагогічної діяльності, заснованої на розгляді дитини тільки в контексті родини.
Для формування позиції співпраці педагогів з дітьми та їх батьками необхідне створення єдиного простору розвитку дитини, яке повинні підтримувати і дитячий сад і сім'я. Щоб вибудувати ефективне спілкування педагогів і батьків важливо володіти комунікативними вміннями, орієнтуватися в проблемах виховання кожної сім'ї. Спілкування буде успішно, якщо воно змістовно, засноване на загальних і значущих для обох сторонах темах, якщо кожна з них в процесі спілкування збагачує свій інформаційний багаж.
Основний шлях налагодження такої співпраці - організація виховного процесу, результатом якого стане реалізація цілей і принципів особистісно-орієнтованої освіти дошкільнят [1].
Сім'ї щодо виховного потенціалу можна умовно розділити на три групи:
1. Сім'ї з високим виховним потенціалом. Головне завдання в роботі з даною групою батьків - залучити їх до активної участі у виховній роботі, до організації допомоги сім'ям із середнім і низьким потенціалом. Можна відзначити, що в цих сім'ях найбільш благополучні умови для виховання дітей дошкільного віку, так взаємини будуються на повазі до особистості дитини і любові.
2. У роботі з батьками із середнім виховним потенціалом основний упор робиться на виховання навичок правильної організації сімейного дозвілля, життєдіяльності сім'ї з метою подолання помилок, що допускаються у вихованні дітей.
3. У роботі з батьками з низьким потенціалом сім'ї основне завдання полягає у встановленні контактів сім'ї та ДНЗ, формуванні уявлень про батьківські обов'язки, підвищенні педагогічної культури, в допомоги батькам щодо усунення конфліктних ситуацій, по корекції дитячо-батьківських відносин.
Ініціатором встановлення такого співробітництва повинні бути педагоги навчального закладу, так як вони професійно підготовлені до освітньої та виховної роботи, і розуміють, що її успішність залежить від узгодженості наступності у вихованні, освіті та розвитку дітей.
До професійних функцій сучас-ного педагога дошкільного навчального закладу можна віднести наступні: 1) участь в педагогічному освіті батьків; 2) регулювання і узгодження виховних впливів-ствий сім'ї та дошкільного закладу [4].
Фахівцям дошкільного закладу належить провідна роль в управлінні і організації виховного процесу з батьками та іншими членами сім'ї. Але ця роль успішно здійснюється лише при хорошому знанні особливостей сім'ї, педагогічних умов виховання дитини в конкретній сім'ї.
Управління виховним процесом з сім'єю - досить складний процес, оскільки передбачає особистісну і професійну готовність всіх фахівців ДОУ до прийняття і освоєння нових підходів у роботі з батьками, розвиток перспектив освітнього та виховного простору, вибір цінностей при організації виховного середовища. А також готовність батьків до взаємодії з фахівцями ДОУ з питань виховання дітей.
Виховання і розвиток дитини неможливі без участі батьків. Щоб вони стали помічниками педагога, творчо розвивалися разом з дітьми, необхідно переконати їх в тому, що вони здатні на це, що немає більш захоплюючий і шляхетніше справи, ніж вчитися розуміти свою дитину, а зрозумівши його, допомагати в усьому, бути терплячими і делікатними і тоді все вийде.
Форми і методи роботи з батьками в умовах ДОУ визначаються наступними факторами: рівнем загальної та педагогічної культури батьків; типами сімейних відносин; специфікою роботи ДНЗ; віковими особливостями дітей та ін. Можна виділити наступні форми роботи з батьками дитини дошкільного віку:
· Масові форми - лекції, бесіди, вечори запитань і відповідей, батьківські збори і т.д.
· Групові форми - робота з батьківським комітетом, консультації для батьків хлопчиків, для батьків дівчаток і т.д .;
· Індивідуальні форми - консультації про вікові особливості дитини, відвідування сім'ї і т.д.
Педагогам ДОУ в процесі взаємодії з сім'єю необхідно приділяти увагу і сучасним методам спілкування таким як:
· Рішення і рольове програвання проблемних ситуацій сімейного виховання,
· Ігрова взаємодія батьків і дітей в різній дитячої діяльності,
· Моделювання способів батьківської поведінки,
· Обмін досвідом сімейного виховання та ін.
Також необхідно відзначити, що в умовах розвитку сучасних інформаційних технологій все більш актуальним стає дистанційна освіта батьків дітей дошкільного віку та спілкування з ними з метою підвищення їх педагогічної культури і формування у них педагогічної компетентності. Дистанційна освіта батьків і спілкування з ними має ряд переваг.
По-перше, така форма спілкування і навчання доступна, т. К. Дозволяє:
· Фахівцям ДОУ працювати з кожною родиною в індивідуальному режимі;
· Батькам в будь-який час задавати питання педагогам і фахівцям ДОУ і отримувати на них відповіді, спілкуватися між собою;
· Всім учасникам навчально-виховного процесу (крім дітей) же не бути прив'язаним до тимчасових рамок.
По-друге, дистанційна освіта дає батькам можливість мати доступ до нових засобів навчання і освітніх програм - до електронних мультимедійних засобах, теоретичним і методичними посібниками.
Таким чином, необхідно відзначити, що в основі взаємодії сучасного дошкільного закладу та сім'ї лежить співробітництво. Успіх співпраці багато в чому залежить від взаємних установок сім'ї та дошкільного навчального закладу. Найбільш оптимально вони складаються, якщо обидві сторони усвідомлюють необхідність цілеспрямованого впливу на дитину і довіряють один одному.
Необхідно відзначити, що саме педагоги дошкільного навчального закладу повинні: створювати доброзичливу атмосферу діалогу; володіти комунікативними вміннями; орієнтуватися в проблемах конкретної сім'ї; вчити батьків спостерігати за поведінкою своєї дитини, помічати його особливості та здібності.
Педагогам ДОУ в процесі взаємодії з сім'єю необхідно використовувати різні форми і методи роботи з батьками, приділяти увагу сучасним методам спілкування, які дозволяють удосконалювати цей процес.
Сьогодні дошкільний навчальний заклад і сім'я повинні складати єдине виховно-освітній простір для дитячого розвитку.