Як боляче ховати любов ...
Як важко ховати любов,
Як боляче забувати колишнє,
І знати, що більше не повернешся ти,
У ті солодкі хвилини щастя.
Як шкода ховати любов,
Коли її так мало було,
Як швидко ти її забула,
Як гірко ховати любов.
Нещодавно ти була безневинною пташкою,
Намагалася в серці ти потрапити моє,
Я пошкодував тебе, і полюбив,
Але ти мене тепер шкодувати не хочеш.
Як шуліка в серце ти моє клюєш словами,
А мені так боляче ховати любов.
Любов, яка прийшла несподівано,
Звичка ти моя до не можу,
Але дивно, дивно, дивно,
Раптом виявилося: я змію люблю.
Ти опустила жало в моє серце,
І отрутою труїш непомітно життя мою,
А мені, крім тебе, адже нікого не треба,
Я не можу так, не можу!
Як боляче ховати любов,
Кидати у вогонь то, ніж так дорожили,
Я не хочу! Щоб один одного ми забули,
Як моторошно ховати любов.
Любов, як пристрасть - всередині спопеляє,
Вона і ночами спокою не дає,
Любов - вона і добра, і зла,
Але це вже, кому як пощастить.
А мені дісталася частка зла,
Страждати і мучитися видать,
Навіщо ж ми тоді любов впускали?
Щоб її так просто втратити.
Як нудно ховати любов,
Викреслювати шматок з життя,
І забувати твої капризи,
Як шкода ховати любов!
Тобі, точно ніщо не потрібно.
І життя ти не радий,
І сонце так тебе не гріє,
І майбутнього немає, воно неясно, все в тумані.
А може бути, доля грає?
І дарма я ховаю любов?
Під кіркою льоду, тепла хоч крихта,
Але залишилася в серці може,
І розгориться, може бути в багаття?
І лід в душі її розтопить,
Запалить їй груди, і серце розпалить.
Забудеш гордість ти тоді, в пориві пристрасті,
Смиренне природи, немов ти дитя,
Мене обіймеш ти, ось це буде свято,
Моїй хворий, змученої душі.
Ну а зараз мені боляче, боляче, боляче,
І сльози обтяжують мої очі,
І я хочу, щоб ти сьогодні здогадалася,
Що мені твоя посмішка так потрібна ...
30.11.98г Усть-Кут Степанов А.В.