Глянь на вулиці хрипкі,
Хладом щерблення шлях.
Кручі усипані блискіткою,
Каскадом спадуть в білому імлу.
Здавалося, що дали зарнічние,
Як в дитинстві під покрівлею будинків
Крізь призму пройдуть,
Очі недбало торкнувшись.
Цей будинок вже не варто,
Та й віці іншому,
золотоволосий хуліган
З усмішкою народної.
З болем за новою вриваючись
Влечу немов вітер в кабак
Давши по нахабній морді
Міцної лапою!
Картузка з червоною зіркою
Осяває тихий сквер,
Довгий плащ жилет недбалий
Поліцаїв чорний колір.
У бричці мчимо ми до відділу,
Стрімголов несясь по снігу.
Вихори-вихори повеневих
Осяяли томно очі.
Сніг лягає під колеса,
Дикий хрест та тріск,
Що чуйним луною віддається
У кроні вінчальну.
Сніг до диявола чистий.
Кінь накопитіт пургу.
Карбуючи лише лелітку та іній
Котрі очей так і щипають.
Бився з гадом під стягами,
Штукатурістих небес.
Переможе заїхавши однобоко
Ували на паркет.
Ах рідний, чуйний голос
Що ж ввижається все мені ?!
У стані вражому в тому полоні!
Кидаюся геть в заснежни сіни.
Сніг до диявола чистий.
Кінь накопитіт пургу.
Карбуючи лише лелітку та іній
Котрі очей так і щипають.
Вітер гуде наді мною
Звертаючись в темряві туги.
Я лише трохи п'яний валяюсь в снігу,
Влас золоті накривши.