Результати голосувань за ратифікацію Біловезьких угод і денонсацію Союзного договору 1922 року в тодішньому Верховному СоветеУкаіни
Зрозуміло, не знімаючи відповідальності за скоєне з усією цією компанії, варто вказати, що учасників заходу щодо незаконної ліквідації Радянського Союзу все ж набагато більше. Нагадаємо: для того, щоб підписані в біловезьких Віскулях документи набули хоча б видимість легітимних актів, вони повинні були бути затверджені парламентами хоча б трьох вищезгаданих республік, чиї керівники винесли свій вирок Союзу. На відміну від сучасного українського парламенту (втім, його белоукраінскій, та й український «побратими» недалеко пішли), тодішній парламент РРФСР становив реальну політичну силу і міг при необхідності заблокувати рішення виконавчої влади, в тому числі і президента.
Нас, зрозуміло, більше цікавить, хто і як голосував в українському парламенті, але все ж в двох словах згадаємо і про ратифікацію Біловезьких угод у Верховних Радах України і Білорусії.
У Верховній Раді Білорусії проти Біловезьких угод проголосував тільки один депутат - Тихін, що згодом став головою Конституційного суду республіки. Хоча багато хто стверджував, що цим єдиним депутатом, який проголосував «проти», був нинішній президент Білорусії Олександр Лукашенко. Він не заперечував, коли подібне заявлялося в його присутності, та й сам говорив, що був проти «Біловезької змови». Можливо, останнє і є правдою, але насправді Лукашенко, як і ще кілька тодішніх белоукраінскіх депутатів, просто не брав участі в голосуванні.
Валерій Тихін - депутат, який згодом став головою Конституційного суду республіки Білорусь (gazetaby..com)
І хоча згодом Борис Єльцин і підтримують його «демократичні» ЗМІ охрестили Верховна Рада «збіговиськом комуно-фашистів», в дійсності комуністів (а вже «фашистів» тим більше) в українському парламенті було не так вже й багато. Ряд фракцій ( «КоммуністиУкаіни», «Аграрний союз», «Вітчизна», «Росія») перебували в різкій опозиції і до Єльцина з його урядом, і до Хасбулатову, якого вважали єльцинським ставлеником.
Наприклад, фракція «КоммуністиУкаіни» мала у Верховній Раді 22 місця. За ратифікацію угод проголосували всі 15 брали участь в голосуванні комуністів. За денонсацію Союзного договору - 13 (утрималися депутати Решульскій і Санаєв). Були відсутні (у всякому разі, не брали участь ні в одному з даних голосувань) 7 депутатів-комуністів.
Фракція «Батьківщина», що складалася на той момент, як вважалося, з ще більш ортодоксальних комуністів, мала 10 місць у Верховній Раді. За ратифікацію Біловезьких угод проголосували 6 депутатів, в тому числі - один з останніх секретарів ЦК КПРС Юрій Манаєнков і один з лідерів майбутньої КПРФ в майбутньої Думі космонавт Віталій Севастьянов. Він, правда, висловив жаль, що розпалася велика країна, але висловив надію, що хоч так можна буде покінчити з правлінням Горбачова. Четверо (включаючи двох згаданих вище) голосували і за денонсацію Союзного договору. Решта не голосували або були відсутні.
З 19 депутатів фракції «Аграрний союз» за ратифікацію Біловезьких угод голосували 14 осіб, за денонсацію Союзного договору - 11.
Лідери фракції «Росія» Сергій Бабурін і Микола Павлов, проголосувавши проти ратифікації, не змогли переконати своїх прихильників зробити те ж саме. У підсумку, з 24 членів фракції за ратифікацію угод проголосували 17, за денонсацію Союзного договору - 10 депутатів групи (проти - тільки Бабурін, утрималися двоє, в тому числі - Павлов).
З п'яти позафракційних опозиціонерів за ратифікацію Біловезьких угод віддали голос троє, проти - двоє. За денонсацію Союзного договору - двоє, проти - один. Обидва принципових противника незавісімостіУкаіни від СРСР, що цікаво, в минулому були лідерами «демократичних рухів» Ленінграда (Ленінградський Народний фронт) і Свердловська ( «Демократичний вибір») - Ілля Константинов і Сміла Ісаков відповідно. Пізніше обидва стануть співголовами антиєльцинського Фронту національного порятунку.
Ще три фракції, «Зміна», «Промисловий союз» і «Суверенітет і рівність», відносили себе до «центристів», хоча, в цілому, в той час зазвичай підтримували Єльцина.
У фракції «Зміна» з 22 депутатів за ратифікацію угод проголосувало 11 депутатів, проти - троє (Балала, Лисов, С.Полозков). За денонсацію Союзного договору - 10. Проти - Лисов, утримався Шуйко. Семеро, в тому числі «взглядовец» Олександр Любимов, були відсутні.
«Промисловий союз» в той час був представлений у Верховній Раді тільки трьома депутатами (на З'їзді фракцію представляли кілька десятків людей, але працювати на постійній основі у Верховній Раді більшість «промисловців», що були керівниками підприємств, собі дозволити не могли). Всі троє і проголосували і за ратифікацію угод, і за денонсацію Союзного договору.
25 з 30 депутатів фракції «Суверенітет і рівність», що представляла національні автономії, проголосували за ратифікацію Біловезьких угод (утрималися двоє). 21 депутат даної фракції проголосував за денонсацію Союзного договору. З трьох депутатів від автономій, в той час не входили до фракції «Суверенітет і рівність», за ратифікацію проголосували двоє - Абдулатипов і Назметдинова. Космонавт Муса Манаров був відсутній. За денонсацію союзного договору голосувала тільки Назметдинова (Рамазан Абдулатипов в цьому голосуванні не брав).
Ще ряд фракцій, а саме «Робочий союзУкаіни», «Вільна Україна» (колишня «Комуністи за демократію» Олександра Руцького), «Лівий центр», «Об'єднана фракція РПРФ-СДПР» і група «Безпартійні депутати» вважалися «демократами» тієї чи іншій мірі «помірності».
У фракції «Робочий союзУкаіни», що об'єднувала за професійною ознакою політично досить різних депутатів - від демократичного шахтаря Олександра Біра до майбутнього соратника Сажі Умалатова Івана Шашвіашвілі, за ратифікацію проголосували всі 12. За денонсацію Союзного договору - тільки 7 (утрималися Шашвіашвілі і Луговий, не голосували С.Андропов, Сорокін і В.Яковлев).
З 15 «Безпартійних депутатів» за ратифікацію проголосували 14, за денонсацію - 12.
З 15 руцкістов ( «Вільна Україна») за ратифікацію проголосували 15, за денонсацію - 12 (утримався В.Грачов, не голосували Б.Кондрашов і В.Іконник). У жодному голосуванні не брав участі згодом долучився до руцкістам незалежний депутат Іона Андронов.
«Лівий центр» (22 депутата Верховної Ради, в тому числі С.Шахрай, Д. Волкогонов, С. Степашин, Е.Лахова) з обох питань проголосував одноголосно (20 - за, двоє були відсутні).
З 4 позафракційних депутатів, трохи пізніше вступили в «Лівий центр», за ратифікацію проголосували троє, за денонсацію - 1, ще один був відсутній.
З 10 помірних позафракційних депутатів, що примикали або до демократів (В.Морокін, В.Шорін), або до комуністів (Е.Строев), або до нової української «партії влади» (тодішній генеральний прокурор В.Степанков, слідчий і один із засновників майбутнього «Ведмедя» О.Гуров, Г.Фадеев, що став при Єльцині міністром шляхів сполучення і ін.) і за ратифікацію, і за денонсацію проголосували всі.
Об'єднана фракція РПРФ-СДПР в особі обох своїх депутатів В.Шейніса і О.Румянцева проголосувала за ратифікацію біловезьких угод, але не брала участі в голосуванні по денонсації Союзного договору.
Готовими підтримати мало не будь-яку пропозицію Єльцина в Верховній Раді вважалися фракції «Демократична Україна» і «Радикальні демократи». Звичайно, вони і на цей раз постаралися не підвести свого президента. З 17 депутатів «ДемократіческойУкаіни» за ратифікацію проголосували 14 (в тому числі Л.Пономарьов, Г.Якунін, С.Коваль, В.Лукін), що не голосував С.Шаталов. За денонсацію Союзного договору - теж 14, що не голосував В.Клювгант. Були відсутні двоє.
Ну а «Радикальні демократи» (10 осіб, в тому числі Михайло Молоствов, Сергій Носовец, Олександр Політковський, Сміла Шумейко) проголосували одноголосно «за».
Отже, з питання про ратифікацію Біловезьких угод голоси розподілилися наступним чином:
за - 188 (76,1%)
проти - 6 (2,4%)
утрималося - 7 (2,8%)
голосувало - 201 (81,4%)
А ось як проголосували за денонсацію Союзного договору:
за - 161 (65,2%)
проти - 3 (1,2%)
утрималося - 9 (3,6%)
голосувало - 173 (70,0%)
Проти постанови про ратифікацію Біловезьких угод проголосували С.Бабурін, Н.Павлов, В.Ісаков, І.Константінов, С.Полозков, В.Балала, П.Лисов.
Проти денонсації Союзного договору проголосували В.Ісаков, С.Бабурін, П.Лисов.
Утрималися з питання про денонсацію Союзного договору 9 осіб: В.Грачов, Н.Павлов, С.Решульскій, З.Ойкіна, К.Руппель, В.Шуйков, В.Санаев, І.Шашвіашвілі, А.Луговий.
Ратифікація Біловезьких угод Верховною Радою Української РСР була незаконною. Фрагмент спецрепортажу КМ TV.
Гість: Геннадій Малинський
дефіцит доброти
Геннадій Малинський
Ми з другом на роботі часто сперечалися,
У курилці Всесоюзного НДІ,
Про роль економіки в історії -
Вставляв я "п'ять копійок" там свої:
"Дорогу потрібно дати підприємцям.
Так вчить знаменитий Сміт Адам.
І дати стусана старіючим мрійникам,
Заважають що прорватися до ринку нам. "
Що простіше-ти податок плати працюючи.
До чого такий партійний апарат?
Країні потрібна частинка його сота -
Зникнуть, дефіцит, знайомство, блат.
Але тільки забрали столи для тенісу,
Де ми ганяли кулька під час перерви,
Виник капіталізм, як крила Фенікса,
Нам рот своєю практичністю закривши.
На місці інституту ринок меблевий,
А ми в охороні працюємо тепер.
Зараз я не такий в собі впевнений -
Піду перевірю, хто заходить в двері.
Я молодий був і твердий у баранячої тупості.
Смішно мені згадати ранні мрії.
Не знав, коли віщав в курилці дурниці,
Що головний дефіцит тут - доброти.