Як голосно дощ стукає по даху
І грім гримить за вікном
Я стала дорослою, милий, чуєш?
Тепер ми можемо бути вдвох.
Яке це нерозсудливість
Надія дитяча моя
Мої Неумершие почуття
Зовсім не чіпали тебе
Ти моє минуле, святе
Хлопчисько, милий і смішний
Нам було добре з тобою
Базікати, милуючись на прибій
Ходити по місту, сміятися
Чи не хвилюватися ні про що
Чи не перед ким не прикидатися
І посміхатися перед сном
Ти був таким, насправді
Найулюбленішим і рідним
Ну чому ми подорослішали?
Як вийшло, що ти став чужим?
Чого нам варто зателефонувати
І просто так поговорити?
Один перед одним вибачитися
І все погане забути
Улюблений, ну чого нам варто?
Сказати один одному пару слів
Ти моє минуле, святе
Ти- моя перша любов
Я стала дорослою, розумієш?
Я так хочу тебе обійняти
Але ти давно не відповідаєш
На всі спроби написати
Ти закреслив всі ці роки
І викреслив з них мене
Як крик стихії, поклик природи
Ти все вирішилося поміняти
Друзів, знайомих і. улюблених
Звички, смаки, жести, погляд
А тих, хто бути з тобою не в силах
Легко відкидав назад
Ми стали дорослими, як дивно
Соромимося прожитих часів
Шукаю спокій на дні чарки
І згадую про все
Як голосно дощ стукає по даху
І грім гримить за вікном
Я стала дорослою милий, чуєш?
Тепер ми можемо бути вдвох.