Далі все було як у класика: «. я весь тиждень працював не покладаючи рук. На ранок (після приходу номера з друкарні і розмитнення. - Прим. Авт.), Йдучи до редакції, я побачив біля ганку. купку глядачів, а крім того, люди парами і поодинці стояли на бруківці і на протилежному тротуарі і з цікавістю дивилися на мене. Натовп відійшов назад і розступилася. ».
Далі знову все пішло майже як у Твена - з поправкою на специфіку. Приходили відвідувачі, запитувати мене, чи не зійшли вони з розуму; відвідувачі, котрі переконували мене, що бінарне дерево жодним чином не може служити укриттям від сонця ( «Хіба що ви під Sun копали?» - радісно зауважив один з них), а комп'ютерних мишей, який завів у комп'ютері, не виводять за допомогою засипки туди каву сорту Java . Втім, більшість погоджувалася, що переклад виразу drug and drop як «вколотися і впасти» вельми небезинтересен і гідно характеризує роботу Windows.
За дискусіями я дуже весело провів день, час від часу розбираючи пошту. Там, крім непристойних нападок були і цікаві статті - одна з них починалася словами «Гра в звукові карти вимагає вміння визначати масть і гідність по звуку». Час від часу я навідувався в Internet, де вже завелася конференція, присвячена новому вигляду журналу взагалі і мого зокрема.
Треба сказати, живе він непогано - подорожує по найбільшим комп'ютерним державам, спілкується з колегами і главами корпорацій, відвідує виставки та конференції, наносить візити в найвідоміші фірми і т. Д.
Приймають його всюди з великою повагою: у всьому світі знають наше видання, точніше, всі знають, що воно досить відоме і популярне (переводити його на мови народів світу ще не почали, так що дурна педантичність мого друга не страждає, але перші переговори вже йдуть .).
Не знаю. Може, він і має рацію.
Поділіться матеріалом з колегами і друзями