Сластіон О.Г. Проведи на Січ, 1886
Ми не маємо польових записів про те, як українці проводжали на війну своїх рідних в XVI-XVIII ст. Але існують інші джерела, які дають нам відомості про це. Такими джерелами насамперед є народні думи. Так, на основі «Думи про Альошу Поповича» можемо судити про те, як збирався на війну реєстровий козак. У ній розповідається про козаків, які на Чорному морі потрапили в страшний шторм.
Тоді старшина закликав усіх покаятися в своїх гріхах і сподіватися на милість Всевишнього. Відповів тільки козак Олексій Попович. У переліку його «гріхів» містяться описи дій, обов'язкових перед дорогою в похід. Науковою мовою такі обов'язкові дії називаються елементами ритуалу, покликані забезпечити щасливий похід і повернення додому. Олексій Попович їх не виконав і щиро в цьому каявся, адже таким непослухом накликав гнів Божий на себе і своїх товаришів:
Як я колись в охотнє військо од'їжжав,
У батька, неньки прощенія НЕ взявши,
Старшого брата за брата не МАВ,
Менш сестру згорда зневажав,
У грудях стременем одпіхав.
Либонь мене, козаки, панове молодці,
Великий тут гріх спіткав.
А як я до козацької громади прібував
За своєю гордості юнацької шапка не знімав,
Старшим козакам добридень не здавалося,
З празничком НЕ Поздоровляю.
Гей, козаки, панове молодці,
Мене тут ще більшій гріх спіткав.
А як я на коні повз сорока божих церков пробігав,
З своєї дурної голови шапка не знімав,
На собі хреста НЕ Складанний,
І отцівської, матеріної молитви не спомінав.
Господа милосердного на поміч не призвані.
Всі ці ритуали, які повинні були оберігати Альошу Поповича, певною мірою подібні обряду підготовки до смерті, адже кожен козак йшов на війну, а, можливо, і на вірну смерть. У той же час підготовка до смерті була пов'язана з релігійними уявленнями, головними елементами яких були таїнства покаяння і причастя, тобто примирення з усіма, взаємне прощення, соборна молитва. Таким чином, неналежна підготовка до походу, могла стати тією «дірою» в духовному панцирі, через яку до воїна могла приступити смерть ... Як бачимо, в кінці думи, щира сповідь врятувала від Божої кари не тільки Альошу Поповича, але і все судно, на якому він плив, адже це його гріхи накликали кару Божу.
У «Думі ...» Олексій Попович згадує про те, що козаки наймали молебні. Мається на увазі, що під час нападу ворогів, у всіх храмах безперервно правилися спеціальне богослужіння. Очистившись з їх допомогою, воїни отримували силу перемогти ворога, були невразливими, непереборними.
Дума про Олексія Поповича. Георгій Ткаченко
В молитвах закликали на допомогу Господа Бога, Матір Божу, архангелів Михайла та Гавриїла і небесне воїнство, всіх святих, зверталися до Чесному Хресту Господньому і Ангелу-хранителю, який повинен подавати силу і мужність, попутний вітер на море, рятувати від бурі і від великих хвиль, а особливо наганяти жах і страх на ворогів, послаблювати їх силу.
Крім того, кожен з воїнів мав власні обереги, про які також знаходимо згадки в фольклорних текстах. Найпоширеніші - хустку, рушник, хрест, але перед морським походом козаки нерідко зав'язували в підлозі сорочки жменьку рідної землі (на випадок, якщо доведеться померти на чужині, то щоб з рідною землею).
Є в фольклорі і інші версії, наприклад, нібито повертаючись до турків після руйнування 1775 р Січі, запорожці насипали землі в свої чоботи. Коли ж турецький султан приводив їх до присяги, то клялися в такий спосіб: «На чиїй землі стоїмо, тому царю і будемо служити!».
У багатьох легендах про характернічістве запорожців йдеться, що в козацьких сумка була християнська земля, її набирали в чоботи, набивали коням під копита, що вона відводила очі ворогам або вводила їх в оману.
Таким чином, ми бачимо, що збираючись в похід, козаки мали строго дотримуватися певних ритуальних дій, серед яких прощання з батьками, шанування старших і церкви, а також молитва, сповідь і Причастя. Також перед відправленням в похід козаки відвідували спеціальні молебні і заготовляли обереги (хустку, рушник, хрест, жменю рідної землі), що повинні були принести їм непереможність і удачу в бою.
Людмила Іваннікова
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу фольклористики ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАН України