Як лікувати синдром зап'ястного каналу

Пару слів про те, як вести лікування синдрому зап'ястного каналу. Даний синдром має на увазі обмеження серединного нерва в зап'ястному каналі під впливом набряку і гіпертрофованої поперечної зв'язці. Дана зв'язка розташовується між ліктьовим і променевим піднесенням зап'ястя. Синдром зап'ястного каналу може розвиватися при різноманітних захворюваннях, таких, як акромегалія, гіпотиреоз, амілоїдоз, мукополісахарі-доз, ревматоїдний артрит і т.д. За відсутності різних патологічних процесів в зап'ястному каналі компресії серединного нерва не відбувається, рух сухожилля в даному каналі не призводить до порушення функції нерва. Від серединного нерва відходить шкірна долонна гілка. Ця гілка відділяється ще до входження нерва в наручний канал. У дистальній частині каналу шкірна долонна гілка серединного нерва поділяється на свої кінцеві гілочки. Кінцеві гілки здійснюють іннервацію м'язи, що відводить великий палець кисті, м'яз, протиставляють великий палець кисті, червоподібні м'язи другого і третього пальців. Чутливі кінцеві гілочки здійснюють іннервацію шкіри тильної поверхні першого, другого і третього пальців кисті в області їх кінцевих фаланг, а також шкіри на долонній поверхні першого, другого, третього і о пів на четверту пальців кисті. Ліктьовий нерв фіксується в поперечної зв'язці зап'ястя за допомогою фіброзних пучків. При виникненні здавлення в зап'ястному каналі часто відбувається поразка не тільки гілок серединного, а й ліктьового нервів.

Симптоми синдрому зап'ястного каналу

Хворі скаржаться на появу парестезій частіше в області першого, другого і третього пальців кисті. Парестезія зазвичай проявляється в нічний час. Іноді вона охоплює всі пальці ураженої верхньої кінцівки. На початку розвитку захворювання парестезії носять тимчасовий характер. У міру про-прогресування хвороби парестезії набувають постійного характеру. Хворі прокидаються вночі від з'являється відчуття оніміння і розпирання в пальцях. Іноді з'являються болі в області кисті, иррадиирующие на область передпліччя, в ряді випадків аж до ліктьового суглоба. Зменшенню парестезій сприяє опускання руки, а також струшування нею. Посилення болів відзначається при прийнятті ураженої рукою горизонтального положення або при піднятті її вгору. Посилення болю під впливом даних рухів пояснюється зменшенням кровонаповнення капілярів, що живлять серединний нерв. Посилення болю або її виникнення в кисті відзначається при перкусії або пальпації поперечної зв'язки зап'ястя (позитивний симптом Тінеля). Різке посилення симптоматики, характерної для синдрому зап'ястного каналу, спостерігається при згинанні кисті протягом 2-х хв (ознака Фалена). Визначається порушення чутливості в перших трьох пальцях кисті. При цьому відбувається зниження больового і температурного видів чутливості. Зазвичай спостерігається слабкість або атрофія м'язи, протиставляє великий палець кисті. При додаткових методах обстеження виявляються ознаки денерва-ції м'язів, які отримують іннервацію від волокон серединного нерва. Денервації мати різну ступінь вираженості. Крім цього можливе зниження швидкості проведення імпульсів по гілках серединного нерва до м'язів кисті. У багатьох хворих при тривалому перебігу захворювання відзначається поява ціанозу на ураженій кінцівці. Більш часто синдром зап'ястного каналу зустрічається у жінок, які займаються важкою ручною працею.

Як лікувати синдром зап'ястного каналу

Для досягнення позитивного терапевтичного ефекту в першу чергу необхідно провести лікування основного захворювання, яка стала причиною розвитку синдрому зап'ястного каналу. У разі, якщо початковим захворюванням є гіпотиреоз, необхідне проведення замісної терапії. При цьому наголошується швидке відновлення втрачених функцій ураженого нерва. В інших випадках застосовуються різноманітні протизапальні засоби, такі, як індомета-цин, бутадіон і ацетилсаліцилова кислота. Крім цього при лікуванні синдрому зап'ястного каналу проводиться введення в наручний канал новокаїну, гідрокортизону. У разі вираженої форми синдрому зап'ястного каналу необхідно використовувати хірургічні методи декомпресії нерва.

Інші статті по темі:

Схожі статті