В одному селі жив багатий поміщик. По обидва боки садиби поміщика жили два селянина. На одній стороні жив багатий селянин, на інший - бідний. У бідного селянина сім'я була велика, діти малий мала менше; жити було важко, нічого бракувало, і справи його не сперечаються.
Одного разу бідний селянин став говорити з дружиною про свої недоліки - як жити і як бути. Дружина тоді і каже чоловікові:
- А що, чоловік, у нас є один гусак. Він у нас пустокорма, ось його заколоти і можна віднести поміщику, як гостинець, а за гостинець, може, поміщик що-небудь і дасть.
Назавтра заколов бідний селянин гусака, склав його в мішок і поніс поміщику. Зайшов він до поміщика, став вітатися, кланятися, згинатися в усі сторони.
Поміщик запитав бідного мужика:
- Ну що, Степан, ніколи ти до нас не ходив, навіщо прийшов зараз?
- Так ось, пан, я приніс вам гостинці.
- Які гостинці? Я ніколи ніякі гостинці не беру, але все ж ти повинен показати, які гостинці приніс.
Мужик, недовго думаючи, витрушує з куля на підлогу гусака. Тоді поміщик і каже бідному селянинові:
- Так ось, Степан, раз ти мені приніс гостинець, то вже візьму. Тільки з такою умовою, якщо ти поділиш його нам на сім'ю з шести чоловік. Ми з панею двоє, два сина та двох доньок.
Бідний селянин, недовго думаючи, попросив у пана гострий ножик. Поміщик живенько сходив за гострим ножем і подає його Степану.
Степан взяв ножик, відрубав голову гусака і подав її поміщику.
- Ось, пане, ти в будинку голова, так даю тобі голову.
Потім він відрізає задок з хвостом, подає задок пані і каже їй:
- Ти, бариня, завжди сидиш вдома, і ось я тобі відрізав задок з хвостом.
Відрізав гусячі ніжки, подає їх синочком поміщика:
- Ось я вам даю по ніжці, і топчіть Папкин доріжки.
Потім відрізав крила, подає двом дочкам по крильця.
- Що залишилася туша буде моя.
За цю паювання його пан щедро обдарував. Степан дуже зрадів. Прийшов додому і вирішив трішки відпочити.
А багатий селянин з дружиною вдома тлумачать:
«Чому не видно Степана, чи не захворів?»
Багатий селянин відправляє свою дружину, щоб дізнатися, що коїться зі Степаном. Вона прийшла до бідного селянина і питає у його дружини:
- Чому Степана не видно, чи не захворів?
Дружина бідного селянина каже їй:
- Ні, він здоровий, відпочиває, - тому і не бачити його.
Дивується дружина багатого селянина і каже їй:
- Що таке, дядько Степан день і ніч працював, а тут раптом став відпочивати?
Дружина бідного селянина і каже їй:
- Носив він гостинець поміщику, а за гостинець поміщик щедро нагородив нас, тому він і відпочиває.
Дружина багатого селянина зацікавилася:
- Які гостинці він міг нести?
Дружина бідного селянина розповіла їй:
- Чоловік мій носив гусака.
Та не стала довго стояти, жваво приходить додому. Розповіла все своєму чоловікові.
Багатий чоловік і дружина були дуже заздрісні і теж стали вигадувати, що б забрати поміщику. Дружина багатого селянина каже чоловікові:
- Ось у нас ходять п'ять гусей. Вони нам ніякої користі не приносять, взяти їх всіх заколоти і забрати гостинець панові.
Так і зробили. Назавтра закололи гусей, склали в куль, і поніс їх багатий мужик поміщику. Зайшов він до поміщика і теж став кланятися. Поміщик запитав його:
- Євдоким, ти ніколи до нас не ходив, а сьогодні щось завітав?
Тоді Євдоким і каже:
- Пане, я приніс вам гостинець.
- Що ти, що ти, Євдоким, я гостинці не беру. А що ж ти приніс?
Багатий селянин, нічого не кажучи, витрушує гусей на підлогу. Поміщик побачив гусей і сказав:
- Ну так що, прийму я у тебе ці гостинці, якщо тільки поділиш їх нам. Бачиш, у тебе гусей тільки п'ять, а у нас сім'я шість чоловік. А треба якось розділити порівну. Якщо поділиш, то прийму, а якщо не поділиш, то вижену тебе з гусьми.
Мужик відразу зам'явся і каже:
- Ні, пане, мені не поділити буде вам.
- Якщо не можеш поділити, то піди до свого сусіда Степану і приведи його сюди. Він, напевно, зможе нам поділити.
Євдоким зрадів, що всю біду складе на Степана. Прибігає до Степана і каже йому, що його кличе поміщик. Степан одягнувся і прийшов до поміщика. Поміщик сказав Степану:
- Ось що, Степан, приніс твій сусід Євдоким нам гостинець, п'ять гусей. Я попросив його, щоб він поділив нам, він цього не зміг зробити, я послав за тобою. Минулого разу ти ділив нам гусака дуже добре. Чи не поділиш ти нам цих гусей?
- Так, мабуть, можу розділити і це.
- Що ж, ніж треба, - запитує його поміщик, - чи ні?
Бідний селянин говорить:
- Ні, я їх без ножа можу поділити.
- Ну, починай тоді.
Степан взяв з підлоги гусака і каже:
- Ось вам, пане, - ти так бариня - вас двоє, я вам дам гусака, вас буде троє.
Бере другого гусака, подає двом синкам поміщика і каже:
- Вас двоє - ось я вам даю гусака, вас буде троє.
Бере третього гусака, подає двом дочкам поміщика і каже:
- Вас двоє, я вам дам гусака, і вас буде троє. Бере він два останніх гусака і каже:
- Ці два гусака так я, нас теж троє.
Поміщику забавною здалася ця поділ. Він бідного селянина щедро нагородив, а багатого он вигнав.
Зі збірки «Казки Магая», М. Гослитиздат, 1940.