Ведучи своє військо до перемоги на полі бою? Спустошуючи черговий давньоримське місто? Пал від руки соратника-інтригана? Ні.
Гун Аттіла - найбільший воїн свого часу, людина, прозваний римлянами flagellum Dei, «Бич Божий», - помер у своєму ліжку. Від носової кровотечі.
Ми знаємо про це від давньоримського історика Пріска, який відвідав двір Аттіли. Згідно з його звітом, Аттіла в той день святкував своє весілля з молодою готкою по імені Ільдіко і, п'яний, ліг спати. На сле-ший ранок його молоду дружину знайшли плаче над бездиханним тілом чоловіка. Судини в носі Аттіли лопну-ли, і великий гун захлинувся власною кров'ю. Йому було близько сорока семи років, з яких майже двадцять він командував військом гунів.
Гучними військовими успіхами Аттіла в основному був зобов'язаний приголомшливою швидкості пересування і маневрений-ності своїх військ. На відміну від інших сухопутних армій того часу, гуни могли битися в будь-яку погоду. не тільки влітку. У бою або при облозі лучники-гуни могли випустити 50 000 стріл за перші десять хвилин. При цьому Аттіла був не тільки безжальним командиром, він також мав славу практичним і розумним пере-говорщіком.
Читайте також: Кожна кухарка може управляти державою
У міру того як під ударами його військ місто падав за містом, Аттілу все більше подобалося зображувати з себе людину розсудливого: він охоче брав золото в обмін на майбутню безпеку сво-їх жертв і будував свою імперію на страху, як мафіозо або наркобарон. Йому не потрібні були ні землі, ні влада - його цікавили лише покора і тро-феї. Через настільки прагматичного підходу ім'я Аттіли навіть сьогодні означає для одних хаос і варварство, для інших - виклик і зневага.
Для управління своїми мінливими союзниками Аттілу потрібно завжди мати при собі великий зо-лотой запас (а для його поповнення, відповідно, необ-ходимо були нові війни). З «штабу» в Угорщині він перемикав свій військовий фокус то від персів до Віза-тійцам в Константинополі, то на захід - до Італії і Галію. Зрештою в 451 р в битві при Шалоне, гуни зіткнулися лоб в лоб з силами Західної Римської імперії. При цьому ступінь майстерності Аттіли заклю-чати угоди дійшла до того, що майже кожне з племен континентальної Європи виявилося або по ту, або по цей бік барикад.
Читайте також: Курячі яйця
Битва ознаменувала собою початок кінця як самих гунів, так і старої Римської імперії. Римляни і їх союзники готи перемогли, але надто дорогою ціною: римські легіони понесли непоправні втрати і більш не воювали вже ніколи. Рим був розграбований ще раз в 455 р (тепер уже вандалами), через два роки після смерті Аттіли, а імперія перемістилася в Костянтино-поль, де і перебувала ще 800 років. Вибудувана Аттілою складна мережа лояльності, обіцянок і зобов'язань не витримала, і ще через рік сильно поріділе військо гунів, зазнавши остаточної поразки, розбіглося хто куди.
Стиль життя самого Аттіли був набагато скромніше розкошів його воєначальників, буквально купалися в златі. Аттіла відрізнявся невибагливістю, носив про-просту одяг, на бенкеті їв з дерев'яної тарілки, чи не укра-шал зброї. Чого не скажеш про його похоронах. Аттілу поховали в помпезному тристінну - з золота, се-ребра і заліза - труні, доверху набитому награбоване-ми скарбами.
Помер Аттіла десь на території нинішньої Венг-рії, але могилу його до сих пір так і не знайшли. Для збереження таємниці всіх, хто брав участь у похованні, вбили відразу ж після повернення в табір.