Як в м'ясної хатинці помирала душа
Як в м'ясної хатинці вмирала душа
Як в м'ясистої хатці догнивала душонка
Як в м'ясистої хатці пропадала душа
У той красне літо багато хто божеволів
Того літа людці йшли з розуму
Заздрячи квапливим воронам
Клювати очі у убитих мишенят
Складених добрими працьовитими пальцями
У акуратні святкові пірамідки.
Того літа я розбив собі вщент лоб
Про величаві гідності мстивої пам'яті,
Ненароком спостерігаючи, як в м'ясної хатинці помирала душа
Як в м'ясної хатинці вмирала душа.
Хтось підпалив сухий очерет ...
Прокотився на санчатах з хоробрістю, з гиком
А як возити настав час -
Тягнув їх на гору як мертву матір
Та так і жбурнув посередині
Сів і задумався ...
А так все думав понарошку
Думав на три букви
Однак не вийшло -
Не вистачило сечі.
Так і сидів і дивився бульбашками століття
Бульбашками століття пильно спостерігав
Як в м'ясної хатинці помирала душа
Як в м'ясистої хатці помирала душа ...
Нудило як рибу
Нудило як голуба
І будиночки падали то вгору то вниз
Пластмасовий танк оголосив війнушку
Блудний син пішов назавжди
Не встиг повернутися
Не зміг возвернуть
Занадто далеко зайшов заблукав заплутав
Того літа я м'яв кривими зубами
Сирі котлетки власної немочі
Того літа я більше жодного разу не плакав
Того літа я більше жодного разу не жив
Більше зі мною нічого не траплялося.
Кролики скрадались в палаючій траві ...
На світанку хтось у вікно постукав
ніхто не почув
ніхто не відкрив.