Lee_mour_a про Карелова. академія Істини
Лубок, политий солодким-солодким-солодким сиропом, приблизно як дівчина на зображенні, з мовними зворотами, стилізованими під російські казки. І, так, на цьому тлі "епопт Істини" - звучить якось. Бідна, бідна істина, краще вже в вині. А так-то три, за старання.
P.S. Раптом хтось дочитає глави до третьої - Епопт (έπόπτης = споглядач) - в грецьких містерій особа, яка отримала вищу ступінь посвяти і допускалося до "споглядання" драматичних вистав, сюжетом яких служили події з життя богів, що мали відношення до сказанням про заснування містерій.
змій спокусник про Бушков. Над самою клітиною лева
Чим далі, тим гірше. Від книзі до книги все слабкішими і слабкішими. Від цієї частини мильної опери хотілося спати. Написана досить нудним мовою, де ще не відбувається нічого.
Ну і звичайно ляпи. Їх тут безліч. Вони так і кидаються в очі, як наприклад згадки флешки. Ну звідки Сварог може знати про якусь там флешці, якщо він покинув свій рідний світ тоді, коли ще не у кожного був комп'ютер. І таких неточностей досить багато.
Розчарований.
І так, Сварог все більше і більше нагадує якусь мразь.
змій спокусник про Сміт. руїни
А так, початок трохи затягнуто, і майже без діалогів. Але далі стало цікаво. Може звик до такого стилю, а може ще щось. Проте, читав з цікавістю.
hellisa про Богатирьова. почуття їжака
Дуже сумбурно.
Але не так погано, як тут звично оцінили.
Думаю, і продовження гляну, якщо не забуду)
Lee_mour_a про Ягушінская. Попадалово, або Любов по-дракони
Цілком можливо це і справді легке чтиво на вечір, і може бути навіть з йумором. Але продертися через гіпертрофовано-покручені лінгвістичні конструкції попаданкі, яких (і конструкцій, і попаданкі) дуже багато, не змогла. Все добре в міру, а тут - бо-Ольша перебір. Саме тому особисто для мене - нечитаності, дико дратує.