Поняття і умови недійсності правочину
Угода визнається недійсною з підстав, встановлених законом та іншими правовими актами (ст. 166 ЦК)-
- в силу визнання такою судом (оспоримая угода) або
- незалежно від такого визнання (нікчемний правочин).
Недійсність угоди означає, що дія, вчинена у вигляді угоди, що не має якості юридичного факту. здатне-го породити ті цивільно-правові наслідки, настання кото-яких бажали суб'єкти.
Про недійсності правочину можна говорити в тих випадках, коли порушено одне з умов дійсності угоди. Інакше кажучи, недійсність угоди може бути обумовлена (антипод дійсності угод).-
- незаконністю її змісту;
- нездатністю фізичних і юридичних осіб, що здійснюють її, до участі в угоді;
- невідповідністю волі і волевиявлення учасників угоди;
- недотриманням форми угоди.
Види недійсності угод
Російське громадянське зако-ством закріпило поділ недійсний-них угод на:
-
- нікчемні (абсолютно недійсні угоди);
- заперечні (щодо дійсні угоди).
Нікчемність (абсолютна недійсність) угоди
Угода, яка відповідає вимогам закону або інших правових актів, незначна, якщо закон-
- не встановлює, що така угода оспоріма, або
- не передбачає інших наслідків (ст. 168 ЦК).
Нікчемність (абсолютна недійсність) угоди означає, що дія, вчинена у вигляді угоди, не породжує і не може по-народити бажані для її учасників правові наслідки в силу нез-умови відповідності його закону.
Скупка краденого, покупка цінної речі у недієздатного не можуть породити права власності у набувача; нотаріально не посвідчений договір ренти нерухомого майна не мо-же породити прав одержувача ренти і т.п.
Особливості нікчемних правочинів:-
- породжує лише ті наслідки, ко-торие передбачені законом в якості реакції на правопорушення;
- вимога про застосування наслідків недіючих-ності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заинте-ресованним особою;
- суд має право застосувати такі наслідки з соб-ственной ініціативи (п. 2 ст. 166 ЦК);
- Ні-дійсність - це об'єктивне властивість нікчемного правочину, по-цьому вона недійсна з моменту її вчинення (п. 1 ст. 167 ЦК);
- нікчемний правочин і до рішення суду не має юридичної сили (суд, визнаючи угоду незначною, лише усуває невизначеність у правовідносинах).
Оспоримость (відносна недійсність) угоди
Оспоримость (відносна недійсність) угоди означає, що дії, вчинені у вигляді угоди, визнаються судом недіючих-них при наявності передбачених законом підстав тільки за позовом уповноважених осіб. зазначених в законі.
Інакше кажучи, ос-порімая угода, не будучи оскарженої з волі її учасника або іншої особи, уповноваженої на це законом, дійсна і породжує правові наслідки. до яких прагнули її учасники.
Напри-заходів, угода, укладена під впливом обману, дійсна і по-народжує всі передбачені нею наслідки до моменту визнання її недійсною судом за позовом обманутого.
Характерні ознаки оспорімих угод:-
- законодавчо закріплена можливість призна-ня їх недійсними (а не явна їх недійсність);
- можливість їх оскарження тільки особами, зазначений-ними в законі;
- суд, визнаючи угоду недійсною, припиняє її дію на майбутній час (п. 3 ст. 167 ЦК) (тут мова йде в основному про частково виконаних оспорімих угодах).
Недійсність частини угоди
Нікчемними або оспорімимі можуть бути визнані окремі умови (частина умов) угоди. Підставою для цього можуть стати іхпротіворечіе вимогам, встановленим законом, а також вади змісту, викликані пороками волі (обман, насильство і т.п.).
Недійсність частини угоди не тягне недійсність інших її частин, якщо можна припустити, що угода може бути спів-вершена і без включення недійсної її частини (ст. 180 ЦК).
На-приклад, визнаючи дійсність заповіту в цілому, суд визнає недійсним умова, згідно з яким заповідач прямо або побічно позбавляє права спадкування необхідного спадкоємця.