Карієс зубів - захворювання, що характеризується прогресуючим руйнуванням твердих тканин зуба. Збудник стрептокок мутанс, що скупчується на поверхні емалі, зазвичай в ретенційних місцях, у вигляді м'якого зубного нальоту.
Карієс зубів (caries dentis) - патологічний процес виявляється після прорізування зубів, при якому відбувається демінералізація і розм'якшення твер-дих тканин зуба з наступним утворенням порожнини.
Клінічні ознаки карієсу зубів добре вивчені. Відповідно до змін в тканинах зуба і клінічним проявом створено кілька класифікацій, в основу яких покладені різні ознаки.
У класифікації ВООЗ (9-й перегляд) карієс виділений в окрему рубрикацію.
Класифікація карієсу (ВООЗ, 9-перегляд)
- карієс емалі, включаючи "крейдяне пляма";
- карієс дентину;
- карієс цементу;
- призупинити карієс;
- одонтоклазія;
- інший;
- неуточнений.
У нашій країні найбільш широке поширення полу-чила топографічна класифікація, відповідно до ко-торою розрізняють 4 стадії:
- стадія плями (каріозна пляма);
- поверхневий карієс;
- середній карієс;
- глибокий карієс.
клініка карієсу
Стадія плями (macula cariosa), або каріозна демінералізація. Демінералізація емалі при огляді виявляється зміною її нормального кольору на обмеженій ділянці і появою матового, білого. світло-коричневого, темно-коричневого і навіть плями з чорним відтінком.
Клінічні спостереження показують, що біла каріозна пляма (прогресуюча демінералізація) перетворюється в поверхневий карієс за рахунок порушення цілості поверхневого шару або в пігментовані пляма внаслідок уповільнення процесу демінералізації. Це і є процес стабілізації. Слід розуміти, що стабілізація тимчасова і рано чи пізно на місці пігментованого плями виникає дефект тканин.
Для визначення глибини ураження тканин зуба, ви-бору методу і прогнозу проведеного лікування має зна-ня розмір каріозного плями. Чим більше площа ураження (плями), тим інтенсивніше протягом патологічного процесу і тим швидше він завершиться освітою види-мого поразки. Якщо коричневе каріозна пляма займає 1/3 або більше проксимальної поверхні зуба, щось не-залежно від даних клінічного огляду (анамнез, зон-дирования) під такою плямою має місце ураження твердих тканин по типу середнього карієсу.
Карієс в стадії білої плями протікає безсимптомно і виявляється тільки при уважному огляді
Карієс в стадії пігментованого плями також про-тека безсимптомно.
Каріозна пляма слід диференціювати від плями при гіпоплазії і флюорозу. Для гіпоплазії характерна симетричність ураження однойменних зубів, що обус-ловом одночасністю їх закладки, розвитку і міні-ралізації. При флюорозе є множинні, як білі, так і коричневі, не мають чітких меж плями, що розташовуються на поверхнях всіх груп зубів. При високому вмісті фтору в питній воді розмір плям збільшується, а характер змін більш виражений: емаль всієї коронки зуба може мати коричневий колір. Для флюорозу характерна ендемічність поразки - проявле-ня у всіх або більшості жителів будь-якого регі-вона.
Поверхневий карієс (caries superficialis). Він виникає на місці білого або пігментованого плями в результа-ті деструктивних змін емалі зуба. Для поверхност-ного карієсу характерно виникнення короткочасного болю, в основному від хімічних подразників - солодко-го, солоного, кислого. Можливо також поява коротко- пасової болю від впливу температурних раздражите-лей. Це частіше спостерігається при локалізації дефекту у шийки зуба - на ділянці зуба з найбільш тонким шаром емалі. При огляді зуба на ділянці ураження обнаружи-ється неглибокий дефект (порожнина); він визначається за наявністю шорсткості при зондуванні поверхні зуба. Нерідко шорсткість виявляється в центрі великого білого або пігментованого плями. Значні затруд-вати виникають при діагностиці поверхневого ушкодження в галузі природничих фісур. У таких випадках допус-кається динамічне спостереження - повторні осмот-ри через 3-6 міс.
Поверхневий карієс необхідно диференціювати від гіпоплазії, ерозії твердих тканин і клиновидного де-фекта.
При гіпоплазії поверхню емалі гладка, неразмягчен-ва, дефекти локалізуються на різних рівнях симметрич-них зубів, а не на характерних для карієсу поверхнях коронок зубів.
Ерозія твердих тканин зубів має чашеобразную фор-му, дно її гладке, блискуче. Ерозія часто супроводжується гиперестезией - підвищений-ної чутливістю до механічних, хімічних і тим-температурних подразників. В анамнезі нерідко виявляється часте вживання соків, фруктів і кислої їжі.
Клиновидний дефект локалізується виключно у шийки зубів, має щільні стінки і характерну форму дефекту. Зазвичай протікає безсимптомно.
Середній карієс (caries media). При цій формі карієс-ного процесу цілісність емалево-дентинного з'єднання порушується, однак над порожниною зуба зберігається доста-точно товстий шар незміненого дентину. При середньому карієсі хворі можуть не пред'являти скарг, але іноді від впливу механічних, хімічних і температурних подразників можуть виникати короткочасні больові відчуття, які швидко проходять після усунення подразників. При огляді зубів виявляють неглубо-кую каріозну порожнину, заповнену пигментированним і розм'якшеним дентином, що визначається при зондуючого-вання. У фиссурах жувальній поверхні порожнину визна-ділячи шляхом зондування. В непошкодженій фіссурах зонд зазвичай не затримується, так як відсутній розм'якшена-ний дентин, а при наявності розм'якшеного дентину зонд затримується, що і є вирішальним діагностичною ознакою.
Препарування каріозної порожнини зазвичай безболез-ненно або слабо відчутно, але в деяких випадках, особливо при маніпуляції в області її стінок, може з-воджуватись хворобливістю.
Середній карієс диференціюють від клиновидного де-фекта, ерозії, глибокого карієсу і хронічного перио-донтіта. Від клиновидного дефекту і ерозії середній карі-ес відрізняють за тими ж ознаками, що і при діфферен-царювати діагностиці поверхневого карієсу. Від глиб-кого карієсу цю форму ураження диференціюють на підставі скарг хворого і даних об'єктивного осмот-ра (див. Далі).
Подібність середнього карієсу з хронічний періодонтит-те полягає у відсутності больових відчуттів при наявності каріозної порожнини. Різниця цих двох захворювань заклю-чає в тому, що препарування порожнини при карієсі хворобливо, а при періодонтит реакція на препарування відсутня, так як пульпа некротизована. У соот-но до цим різна і реакція на зовнішні раздра-вання: у разі середнього карієсу зуб реагує на темпі-ратурние і хімічні впливи, а при періодонтит реакція на ці подразники отсутствует.На рентгено-грамі при карієсі тканини пародонту не змінені, а при хронічному періодонтит є деструктивні зраді-ня в кістковій тканині.
Глибокий карієс (caries profunda). При цій формі карі-озного процесу є значні зміни Дента-на, що обумовлює і скарги. Хворі вказують на короткочасні болі від механічних, хімічних і температурних подразників, що проходять після устране-ня подразника. При огляді виявляється глибока каріозна порожнина, заповнена розм'якшеним дентином. Нерідко є нависають краю емалі. Зондування дна каріозної порожнини безболісно. У деяких випадках можуть з'являтися ознаки пульпіту: ниючий біль в зубі після усунення подразника, відчуття незручності в зубі. Як правило, процес має хронічний перебіг (тривалий).
Глибокий карієс диференціюють від середнього карі-са, гострого осередкового і хронічного фіброзного пульпи-тов.
Від середнього глибокий карієс відрізняється більш виражений-ними скаргами (короткочасні болі від всіх видів подразників: механічних, хімічних, температурних), що залежить від глибини каріозної порожнини.
Від гострого осередкового і хронічного фіброзного куль-пита глибокий карієс відрізняють по вираженим при куль-піті пріступообразним і більш тривалим болям від зовнішніх подразників, а також за наявністю самопроіз-вільних болів, без впливу зовнішніх подразників. Якщо визначити стан куль-пи неможливо, то з метою уточнення діагнозу наклади вають тимчасову пломбу. Після препарування каріозної порожнини і ретельного висушування виробляють її плом-бированием дентином на 10-14 днів. При цьому не можна при-міняти лікарські препарати, особливо знеболюючі-щие. Відсутність болю в цей період підтверджує діагноз глибокого карієсу, а поява ниючих нападоподібний болю при ізоляції зуба від зовнішніх впливів укази-кість на запалення пульпи.
патогенез карієсу
Взаємодія основних чинників представлено на схе-ме.
лікування карієсу
Як випливає з вищевикладеного матеріалу, зміни в твердих тканинах зубів при карієсі можуть виражатися в оча-говой демінералізації або в деструкції тканини, приводячи-щей до появи каріозної порожнини. Характер змін в тканинах і визначає вибір методу лікування. При Незнач-яких формах осередкової демінералізації лікування проводить-ся без препарування тканин зуба; при наявності карієс-ної порожнини проводиться препарування тканин з пос-ледующім пломбуванням.