Одного разу Маленька Черепашка лежала на листку латаття і насолоджувалася сонячною ванною. День був чудовий! Небо, як завжди, синє, сонечко, як завжди, яскраве. Черепашка, теж як завжди, з ранку гарненько поплавала і так само грунтовно поїла. І тепер, зовсім задоволена долею, лежала і мріяла про своє, про черепашачому. І тільки вона домечтала до середини, пролунав якийсь огидний, шльопати звук, і на мілину виліз Крокодил. Він теж розташувався верхньою половиною на сонечку, а нижній продовжував приймати водні процедури. Ну, що тут скажеш, сонечко загальне, і кожен має право розташуватися під ним будь-якій половиною, тому Черепашка не стала звертати уваги на Крокодила, а продовжувала мріяти далі. Але тільки вона перевалила на другу половину мрій, пролунали ще більш неприємні звуки. Верхня половина Крокодила почала голосно зітхати, а нижня, в такт зітхань, шльопати по воді хвостом. Мріяти в таких умови ставало просто неможливо.
- Послухай, Крокодил, ти не міг би полежати тихо. Що ти зітхаєш, як ... як ... крокодил якийсь? - не зовсім ввічливо звернулася до нього Черепашка.
- Не заважай! Я сумую! - відповів крокодил. І знову дуже голосно зітхнув.
- Нічого собі! - обурилася Черепашка, - Я лежу, відпочиваю, насолоджуюся тишею і спокоєм, а ти зіпсував своїми нестерпними зітханнями все моє прекрасний настрій!
На Крокодила слова Черепашки не справили жодного враження.
- Яке мені діло до твого прекрасного настрою, якщо я такий нещасний! - сказав він, і з очей його потекли величезні сльози.
Цього Черепашка не могла винести. Їй стало шкода Крокодила. Схоже, він дійсно страждав.
- Бідний Крокодил, - сказала Черепашка, як можна співчутливіше, - не треба так плакати. Адже таке прекрасний ранок! Подивися, яке яскраве сонечко!
- Яке мені діло до твого сонечка! - перервав Черепашку Крокодил, - Я ж тобі пояснюю: я нещасний!
- Як можна бути нещасним в таку гарну погоду?! - подумала Черепашка, але вголос запитала, - Може бути, ти голодний?
- Ні! - відповів Крокодил, - Я, як раз, добре поснідав, ось тому я і нещасний!
- Так що ж це таке! - розсердилася Черепашка, - Лити сльози при такій гарній погоді, та ще й щільно поснідавши!
- Ти що знущаєшся з мене? Прийшов тут, развздихался, розревівся, зіпсував мені весь відпочинок, - тут Черепашка трохи сама не заплакала, так їй стало шкода себе і своє зіпсоване черепашаче мріяння, - а у самого навіть причини немає бути нещасним!
- Є! - закричав Крокодил, - Є причина! Я нещасний, тому, що я злий, і мене ніхто не любить. А я так хочу, щоб мене любили! Ну, хоч хто-небудь!
- О! - подумала Черепашка, - Схоже, у нього, дійсно, є причина бути нещасним. Адже бути злим і всіма нелюбимим - це дуже велика неприємність!
Їй стало шкода бідного Крокодила і вона вирішила йому допомогти.
- Чи не переймайся, Крокодил, - сказала вона, - адже твоє нещастя легко виправити. Раз ти злий, і тому тебе ніхто не любить, тобі просто треба стати дуже добрим. Добрих люблять всі!
- Яка ти розумна! - захопився Крокодил. - Стати дуже добрим, і всього-то! А ти знаєш, як це зробити?
- Звичайно! - відповіла Черепашка, - це ж дуже просто! По - перше, треба нікого не їсти на сніданок! - тут вона трохи зніяковіла, так як згадала що вранці з задоволенням зжував зазевавшуюся бабку.
- Нікого не їсти? - здивовано перепитав Крокодил.
- Так! - твердо відповіла Черепашка. З цієї хвилини вона і сама вирішила більше ніколи не охотіться.- Треба стати вегетаріанцем!
- Ким? - злякався Крокодил.
- Стати вегетаріанцем, значить, є тільки рослинну їжу, наприклад, листя дерев, різні плоди, траву.
Крокодил ніколи не пробував їсти траву, але оскільки він був ситий, то легко погодився стати вегетаріанцем.
- По-друге, треба завжди всім говорити «доброго ранку!», Або «добрий день!», Або «добрий вечір!». Ну, загалом, це залежить від часу доби, і завжди цікавитися здоров'ям своїх знайомих. Добрі дуже ввічливі!
- Це що ж, - здивувався Крокодил, - цілу добу я повинен ганятися за піраній, щоб поцікавитися їхнім здоров'ям?
- Та ні! - відповіла Черепашка, все залежить від обставин. Ось, наприклад, сьогодні замість того, щоб зітхати і псувати мені настрою, ти міг сказати мені «доброго ранку!» І поцікавитися, як я себе почуваю. І я б тобі розповіла, що вчора на мене звалився величезний кокос і так бамкнул по панциру, що у мене до цих пір в голові шум, а коли я бігла по березі, вдарила лапку об камінь, а сьогодні якась дурна риба ущипнула мене за хвостик, а потім мені зіпсував настрій. втім, я. здається, захопилася, на чому ми з тобою зупинилися?
- На цьому й зупинилися, на твоє здоров'я? - відповів Крокодил, який вже зрозумів, що у деяких знайомих краще не цікавитися їхнім здоров'ям.
Ну, ось, - продовжила Черепашка, - по-третє, можна завжди наспівувати, це говорити про те, що у тебе гарний настрій. У добрих повинно бути завжди гарний настрій.
Наспівувати Крокодил теж не пробував, але вирішив не перебивати Черепашку.
- По-четверте, тобі треба навчитися посміхатися! Добрі повинні завжди посміхатися!
- Послухай Черепаха, - перебив натхненну Черепашку Крокодил, - може, вже вистачить цих «по-перше», «по - друге»? Мені вже дуже хочеться спробувати бути добрим!
- Ну, що ж, - погодилася Черепашка, - Мабуть, і цього достатньо для того, щоб тебе всі любили! Раз ти вже поснідав, «по-перше» можна пропустити, займемося їм пізніше, «доброго ранку» сказати поки теж нікому. Скажеш його тоді, коли хто-небудь прийде до річки, не забудь!
- Добре, - погодився Крокодил.
- Займемося «по-третє». Ти коли-небудь пробував співати?
- Ні, - чесно зізнався Крокодил, тільки плакати.
- Плакати - не годиться, забудь про це. Будемо співати!
- А як? - поцікавився Крокодил.
- Дуже просто! - Черепашка відкрила рот і трохи пошіпела.
- Як ти талановита! - із заздрістю похвалив Крокодил Черепашку, - Боюся, у мене так не вийде.
- Вийде, вийде, - заспокоїла його великодушна Черепашка, - головне - спробувати!
Відкривай рот і співай.
Крокодил сумлінно відкрив рот і щосили спробував наспівати що-небудь веселеньке.
Що це була за пісня! Голос у Крокодила виявився таким різким, а слух таким поганим, що з найближчих пальм, немов перезрілі банани, потрапляли мавпи і в страху розбіглися в різні боки.
- Доброго ранку! - радісно закричав їм услід Крокодил, - Як ваше здоров'я? - але Крокодила ніхто не відповів.
-Чого це вони? - запитав здивований Крокодил у Черепашки, що виглядає з-під листа кувшінкі.- Вони що, не зрозуміли, що я добрий?
- Мабуть, немає, у тебе занадто гучний голос.- відповіла Черепашка, а про себе подумала, - Співаючий крокодил, це, мабуть, набагато гірше, ніж зітхає.
- Давай краще спробуємо «по-четверте», - запропонувала вона, знову забираючись на листочок латаття.
- Давай! - покірно погодився крокодил. Він був готовий на все, адже йому так хотілося бути добрим. - Але, цього я теж ніколи не робив.
- Посміхатися - це набагато простіше, ніж наспівувати. Треба просто розтягнути губи так, щоб було видно зуби.
- Ну, це будь ласка, - зрадів Крокодил. Він дуже пишався своїми зубами,
і розтягнув губи так широко, як тільки міг.
Посмішка крокодила була приголомшливою. В тому сенсі, що Черепашка, трясучись від страху, пірнула на саме дно.
- Ох! - думала вона, переводячи дух, - чула я про крокодилячих зубах, але краще б мені цього не бачити. Посмішка Крокодила - це дійсно видовище не з приємних.
Трохи заспокоївшись і, зібравшись духом, Черепашка виринула з води.
- Ну як? - не перестаючи посміхатися, запитав її Крокодил.
- Просто чудово! - відповіла Черепашка, намагаючись не дивитися в його бік.
- Ось так і лежи, поки хто-небудь не прийде і не побачить, що ти добрий, - порадила Черепашка і, відпливши трохи далі від Крокодила, знову вляглася на листочок латаття.
Нарешті можна було продовжити свої черепашачі мріяння. Все складалося чудово. Крокодил мовчав, у нього так звело щелепи, що він не тільки говорити, а й зітхати не міг. Сонечко і раніше світило яскраво, навіть яскравіше, адже воно піднялося ще вище. Черевце Черепашки розігрілося, як маленька сковорідка. Черепашка так розімліла на сонечку, що навіть задрімав між мріями.
Час минав, Черепашка спала, крокодил посміхався і все чекав, що ось-ось хтось прийде на берег. Але, як на зло, ніхто не показувався, і в голові Крокодила стали з'являтися нехороші думки.
-Так, - думав Крокодил, - щось мені підказує, що бути добрим не таке вже просте заняття. Наспівувати у мене не виходить, посміхатися я вже так втомився, що навіть не знаю чи зможу я взагалі відкрити рот, що б побажати кому-небудь доброго дня. Сонце палить нещадно, так я, мабуть, перетворюся на сухе колоду.
Крокодилу стало здаватися, що йому вже набагато менше хочеться бути добрим, ніж раніше. Він відповз трохи хвостом назад, і тепер з води стирчала тільки моторошно усміхнена голова. Стало трохи легше. Але через деякий час Крокодил зрозумів, що він зголоднів.
- Гей! Черепаха! - покликав він, - По-моєму, пора ставати тим, ким ти говорила «по-перше».
- Що? - спросоння не зрозуміла Черепашка, - Про що це ти?
- Їсти хочеться! Що там ці добрі їдять!
- Ах! Так! Ти щодо вегетаріанства! Поруч з тобою плаває скоринка банана, ти цілком можеш її з'їсти.
Крокодил схопив зубами бананову корочку і миттю заковтнула, навіть не зрозумівши її смаку.
- Ну що, наївся? - Поцікавилася Черепашка.
- Ні!
- Що тобі ще запропонувати, - ти можеш пожувати листя латаття.
- Пожувати. - обурився вкрай змучений Крокодил, - Я не Жираф який-небудь, я - Крокодил! Я вмію тільки рвати і ковтати!
І тут Крокодил зрозумів, що їсти йому хочеться набагато більше, ніж бути добрим.
- Знаєш, Черепаха, я передумав бути добрим! Занадто Це праця тяжка. Вже краще я залишуся таким, яким є!
Сказавши це, Крокодил повільно занурився в воду.
А Черепашка лежала на листочку латаття і думала.
- Бідний Крокодил. Він так хотів стати добрим! Але, в природі все так складно влаштовано.
І, може бути, доброта залежить зовсім від ввічливості, посмішок і того, що ти їси? Треба обов'язково про це добре поміркувати! - вирішила Черепашка. Вона була дуже розумною. Закінчивши думати, Черепашка вибралася на берег і теж вирушила пообідати.
Добра казка про добро, розказана просто і без викрутасів. На перший погляд, легка, що не вимагає особливої уваги дитини, але в ній багато лакун для нескінченних «чому», відповіді на які, і будуть знаннями не тільки про природу, а й про послідовність божих створінь в рядах «виживання» в усіх сенсах ( тобто, хто кого їсть))). Черепашка - сама безпосередність.
Дуже сподобалися мені, Міла, забарвлення ремарок до діалогу легкої іронією і незатейлевая кінцівка: життя як життя, у кожної тварі своє призначення Дорослі, звичайно, побачать в казці світ людей. Посміхнулася, згадавши, що і на «сильних світу цього» - зубатих крокодилів є управа: з їх шкури шиють сумочки і туфельки для дам ... Ех-ха! Кругом політика!
Ці казки, Лара, і правда, для "чому" написані. Я їх писала, коли займалася психоемоційним розвитком діток - отставашек.
Сама-то я на казках вихована. Вже скільки синців і шишок я про ці "Ти до людей з добром, і вони до тебе з добром", "добро завжди перемагає" і т.п. набила в життя і зрозуміла, що казка повинна вчити і добру, і справедливості, але ще і вчити реаліям життя. Пояснювати, що є в житті те, що неможливо змінити, але можна навчитися правильно до цього ставитися. А для цього треба прочитавши, з дитиною поговорити.
Але це втомлює, а тому не затребуване. ))
На цей твір написано 4 рецензії. тут відображається остання, інші - в повному списку.