або на головну сторінку>
Жив був в лісі зайчик - маленький, сіренький, вушка довгі, хвостик короткий, біленький. Всі звали його зайка-побегайка, тому що цей зайчик дуже любив бігати. Ледь що - як припустити ... І так він швидко бігав, що ніхто в лісі не міг його наздогнати, видно тільки вуха по вітру коливаються, та хвостик між дерев миготить. Здається тільки що був він тут, і ось його вже слід прохолов. Мама завжди йому говорила:
- Що ж ти зайка так швидко бігаєш і тебе ніколи неможливо знайти? Кличу, кличу тебе, а ти не відгукуєшся!
Цілий день по лісі тільки й чути:
- Зайка, зайка, де ж ти?
А зайка знай собі тікає ...
І ось став зайка так далеко тікати, що мама шукала його, шукала, та так і не могла знайти. Зайка її не чув. А потім він повертався і казав:
- Мама, ну там все так цікаво, та й що зі мною може трапитися в нашому лісі? Я від всіх втечу, і від вовка і від ведмедя, якщо раптом вони захочуть мене з'їсти.
Привчив зайка всіх, що він далеко тікає, а потім повертається. Але одного разу втік зайка далеко-далеко, спіткнувся об гілочку, впав в ямку і зламав собі ніжку. Сидить зайчик в ямці і гірко плаче:
- А-а-а, бідна моя ніжка, хруснула, зламалася! Як же я тепер додому до мами повернуся?
Став зайка кричати:
А мама-то далеко, не чує зайчика і думає: `Знову напевно втік далеко. Доведеться чекати, коли вернется`. Не стала вона його шукати і повернулася додому. Так майже до ночі і просидів зайка в ямі. Страшно йому, холодно, їсти хочеться. А вечорами адже вовки на полювання виходять. Ось і сірий вовк - страшні зубіщі, який жив в тому лісі, теж вибрався на полювання. Йде, раптом чує - хтось плаче.
Вовк потягнув носом повітря і говорить:
- О, зайцем пахне!
І пішов на запах. Зовсім близько до ями підійшов. Почув зайка, що хтось йде, причаївся, вушка притиснув, лежить на дні ні живий, ні мертвий від страху, плакати перестав. А вовк відчуває, що зайцем пахне, а звідки - не зрозуміє. Зайчик тихенько лежить, не ворухнеться, тільки тремтить. Втекти він нікуди не може, сховатися теж ніде, тільки ямка його і рятує, в ній його не видно. Вовк походив, походив поруч і думає:
`Раз я не можу так зайця знайти, то треба хитрість застосувати: зробити вигляд, що я пішов. Заєць висунеться - тут-то я його і схвачу.` А вголос говорить: `Щось мені не хочеться нікого шукати. Піду-но я домой`. І з шумом в кущі втік, а потім тихо-тихо прокрався назад на околицю узлісся. А у зайчика від холоду зубки стукати почали. Почув вовк цей стукіт і думає: `Зараз вилезет`. Але ж ні, зайка боїться, сидить в ямі. А в цей час мама вже стала турбуватися. Всіх зібрала і каже:
- Підемо зайчика шукати.
- Ні, він напевно просто втік далеко. Нехай сам повертається.
Пішла тоді одна зайчиха. Стала його звати. А зайка почув і не знає - що робити. Он-то розуміє, що вовк в кущах сидить, і, якщо маму не попередити, то вовк її з'їсть. А якщо зайка закричить, то вовк відразу зрозуміє, де він ховається і його з'їсть. Раптом зайка бачить - з землі видався чийсь ніс, поруч кротик вирился і каже:
- Я зайка. А там в кущах вовк сидить. Ти не міг би його відвернути?
- Ну добре, відверну я його.
Став кротик копати прохід до вовка. Вирился неподалік від нього і почав шарудіти. Вовк обернувся туди, а зайка з ями вискочив і помчав що було сил в сторону мами на одній лапці, кульгавий. Вовк почув, що хтось біжить і рвонув в ту ж сторону. Зайка до мами добіг і каже:
- Мама, за мною вовк женеться.
А вовк вже зовсім поруч. Посадила мама зайчика собі на спину, так пострибала швидко швидко. А вовк їх вже майже наздогнав. Але в цей час вони добігли до околиці лісу, де жив дядько лось. Закричала зайчиха:
- Дядечко лось, спаси нас від вовка! Зайка ногу зламав, не може бігти.
Лось побіг на зустріч вовкові, голову нагнув, роги вперед виставив. Вовк злякався і повернув назад. А мама зайчика на землю посадила і каже:
- Зайка, зайка, що ж ти такий неслухняний, тікаєш так далеко. Ось бачиш - ніжку зламав, страху натерпівся, до ночі голодний просидів.
- Так матуся, прости, не буду більше так далеко тікати, щоб ти мене не могла покликати. Знаєш, як мені страшно було, коли вовк поруч сидів, зубами своїми клацав, та носом нюхав, мене шукав! Спасибі кротик, відволік він вовка, а то б вовк і мене і тебе з'їв.
Прийшли зайка з мамою до себе додому, і вся земна їх чекають.
- Що, прийшов ваш зайчик?
А зайчиха розповіла, що з зайчиком сталося, все стали говорити, що якби знали, то звичайно б теж пішли допомагати. А зайчик і каже:
- Я більше не буду тікати, а буду хорошим і слухняним.
особливі умови використання даного матеріалу. Даний матеріал може бути роздрукований і / або скопійований на зовнішні носії для використання в ОСОБИСТИХ цілях, таких, як читання дітям :-), або іншим особам зі згадуванням джерела. Безумовно забороняється комерційне використання даного матеріалу.
Жодна частина будь-якого тексту і / або будь-якого зображення на цих сторінках не може бути відтворена чи використана в будь-яких інших цілях будь-яким іншим способом без письмового дозволу власника проекту за винятком текстів та / або зображень, для яких є згадка про інших умовах використання.
Інформація, яка не є власністю власника проекту розміщена на даному сайті або з прямого дозволу власника, або в силу відсутності в момент розміщення особливих умов розміщення такої інформації.
Будь-яка інформація, розміщення якої на даному сайті будь-яким чином обмежує права власника цієї інформації буде прибрана з даного сайту на письмову вимогу власника.
Велике прохання до відвідувачів сайту - якщо Ви де-небудь, не має значення, в Internet, або в друкованому вигляді побачите будь-які з матеріалів сайту без посилання на першоджерело, повідомте. будь ласка про це.
Зараз на сайті: 9 відвідувачів (ь) (я) (їй)